Постанова

від 30.11.2012 по справі 2а-5391/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 року місто Київ № 2а-5391/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт» пронакладення арешту та стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт»про накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт», що знаходяться на рахунках в банківських установах та стягнення податкового боргу перед Державним бюджетом України в сумі 161 072 гривні 01 копійка.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг у сумі 161 072 гривні 01 копійка, у встановлені строки борг погашено не було та враховуючи, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути відчужено, наявні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банківських установах.

В призначений день та час до суду сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та повідомляє, що заборгованість на день розгляду справи відповідачем не погашена.

Відповідачу за адресою його місцезнаходження (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київській шлях, будинок 2/14), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася копія ухвали про відкриття провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи). Відповідно до конверту та поштового повідомлення, які повернулися до суду, поштовим відділенням зроблено відмітку «за місцем обслуговування».

Згідно зі статтею 18 Закону № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

В силу частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача будь-яких заперечень чи пояснень на адміністративний позов не надходило.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що юридична особа ТОВ «Терра-Консалт»зареєстрована державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області 02.03.2011 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис за № 1.

Як платник податків та інших обов'язкових зборів (платежів) ТОВ «Терра-Консалт»взято на облік Бориспільською ОДПІ 03.03.2011 року про що видано довідку форми № 4-ОПП від 14.03.2011 року за № 7320.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2012 року (реєстраційний № 901338901) платником самостійно визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду в розмірі 69523 гривень. Проте, грошове зобов'язання платником в добровільному порядку сплачено не було.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 20.03.2011 року (реєстраційний № 9013312021) платником самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду у розмірі 90 535 гривень. Також платником податку нарахована сума штрафу у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 2 716 гривень. Проте, грошове зобов'язання сплачено частково у розмірі 2 717 гривень, а решта 87 818 гривень -на момент розгляду справи не сплачено.

На виконання визначених статтею 19-1 Податкового кодексу України функцій позивачем проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість. За результатами перевірки складено Акт від 12.07.2012 року № 685/15-1/37563484, в якому встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених відповідачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів перевірки заступником начальника Бориспільської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0006141502, яким відповідачу нарахована штрафна санкція у сумі 543 гривні 40 копійок. Податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу, однак до позивача повернувся конверт з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає», «підприємство не зареєстровано».

У зв'язку з наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу Бориспільською ОДПІ було виставлено податкову вимогу форми «Ю»від 26.03.2012 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями -93 688 гривень 09 копійок. Вказана вимога була надіслана поштою рекомендованим листом за юридичною адресою відповідача, однак залишилась без задоволення. До позивача повернувся конверт з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає», «підприємство не зареєстровано».

Згідно довідки Бориспільської ОДПІ № б/н від 30.10.2012 року ТОВ «Терра-Консалт»має узгоджений податковий борг з податку на додану вартість в сумі 161072 гривні 01 копійка. Станом на день розгляду справи заборгованість не погашена.

Надаючи нормативно-правову оцінку виниклим правовідносинам в частині стягнення податкового боргу, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статі 20 Податкового кодексу України встановлено право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи наявний у відповідача податковий борг, який не було погашено у встановлені строки незважаючи на заходи, які вживалися позивачем, позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу перед Державним бюджетом України в сумі 161 072 гривень 01 копійка підлягають задоволенню.

Щодо накладення арешту на кошти ТОВ «Терра-Консалт», що знаходяться на рахунках у банках, суд дійшов до висновку, що у задоволені заявлених вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 року № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322 (далі -Порядок № 1398), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з пунктом 7.3 Порядку № 1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок № 1398, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вище наведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що листи Управління Держкомзему у Бориспільському районі та відділу Держкомзему у місті Борисполі про відсутність у власності земельних ділянок та лист Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації»про відсутність нерухомого майна не є підставами для накладення арешту на кошти відповідача, оскільки, по-перше, за змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно (в тому числі, на нерухоме майно та транспортні засоби) може виникати і без його державної реєстрації, по-друге, відсутність зареєстрованих за відповідачем прав на нерухомість не може бути достатнім доказом відсутності у нього майна, або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Інших заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, податковим органом не вчинялось.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти відповідача та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доказів понесення будь-яких судових витрат особами, які беруть участь у справі, суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 136, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 2/14, код ЄДРПОУ 37563484) податковий борг перед Державним бюджетом України в сумі 161 072 (сто шістдесят одна тисяча сімдесят дві) гривні 01 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.