Ухвала

від 04.03.2015 по справі 2а-5391/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/800/12155/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О . Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р.

у справі № 2а-5391/12/1070

за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Консалт"

про накладення арешту та стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Бориспільска об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі - позивач, Бориспільська ОДПІ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт» (далі - відповідач, ТОВ «Терра-Консалт»), в якому просила суд накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банківських установах та стягнути податковий борг перед Державним бюджетом України в сумі 161 072,01 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р., адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт» податковий борг перед Державним бюджетом України від 161 072, 01 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р. в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги,але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційні скарзі.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову про стягнення податкового боргу, колегія суддів касаційної переглядає оскаржувані рішення відповідно до вимог касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Терра-Консалт» зареєстроване та перебуває на обліку у Бориспільській ОДПІ як платник податків.

На виконання визначених ст. 19-1 Податкового кодексу України функцій позивачем проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 12.07.2012 р. № 685/15-2/37563484, в якому встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За результатами акту перевірки від 12.07.2012 р. № 685/15-1/37563484 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 р №0006141502, яким відповідачу була нарахована штрафна санкція у сумі 543,40 грн.

У зв'язку з наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу Бориспільською ОДПІ було сформовано для виставлення відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 26.03.2012 р. на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями - 93 688, 09 грн.

Згідно довідки Бориспільської ОДПІ від 30.10.2012 р. № б/н ТОВ «Терра-Консалт» має узгоджений податковий борг з податку на додану вартість в сумі 161 072,01 грн.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 ст. 94 ПК України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду даної справи не встановлено наявності обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України. Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги Бориспільської ОДПІ в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до частини третьої статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р. у справі № 2а-5391/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко