Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а-5391/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5391/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт» про накладення арешту та стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт» про накладення арешту та стягнення податкового боргу. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач має податковий борг у сумі 161 072 гривні 01 копійка, у встановлені строки борг погашено не було та враховуючи, що в останнього відсутнє майно, яке може бути відчужено, наявні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банківських установах. Просив суд накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт», що знаходяться на рахунках в банківських установах та стягнути податковий борг перед Державним бюджетом України в сумі 161 072 гривні 01 копійка.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Консалт» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 2/14, код ЄДРПОУ 37563484) податковий борг перед Державним бюджетом України в сумі 161 072 (сто шістдесят одна тисяча сімдесят дві) гривні 01 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, юридична особа ТОВ «Терра-Консалт» зареєстрована державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області 02.03.2011 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис за № 1.

Як платник податків та інших обов'язкових зборів (платежів) ТОВ «Терра-Консалт» взято на облік Бориспільською ОДПІ 03.03.2011 року про що видано довідку форми № 4-ОПП від 14.03.2011 року за № 7320.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2012 року (реєстраційний № 901338901) платником самостійно визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду в розмірі 69523 гривень. Проте, грошове зобов'язання платником в добровільному порядку сплачено не було.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 20.03.2011 року (реєстраційний № 9013312021) платником самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду у розмірі 90 535 гривень. Також платником податку нарахована сума штрафу у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 2 716 гривень. Проте, грошове зобов'язання сплачено частково у розмірі 2 717 гривень, а решта 87 818 гривень -на момент розгляду справи не сплачено.

На виконання визначених статтею 19-1 Податкового кодексу України функцій позивачем проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість. За результатами перевірки складено Акт від 12.07.2012 року № 685/15-1/37563484, в якому встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених відповідачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів перевірки заступником начальника Бориспільської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року №0006141502, яким відповідачу нарахована штрафна санкція у сумі 543 гривні 40 копійок. Податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу, однак до позивача повернувся конверт з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає», «підприємство не зареєстровано».

У зв'язку з наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу Бориспільською ОДПІ було виставлено податкову вимогу форми «Ю» від 26.03.2012 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями - 93 688 гривень 09 копійок. Вказана вимога була надіслана поштою рекомендованим листом за юридичною адресою відповідача, однак залишилась без задоволення. До позивача повернувся конверт з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає», «підприємство не зареєстровано».

Згідно довідки Бориспільської ОДПІ № б/н від 30.10.2012 року ТОВ «Терра-Консалт» має узгоджений податковий борг з податку на додану вартість в сумі 161072 гривні 01 копійка. Станом на день розгляду справи заборгованість не погашена.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам в частині стягнення податкового боргу, необхідно виходити з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статі 20 Податкового кодексу України встановлено право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи наявний у відповідача податковий борг, який не було погашено у встановлені строки незважаючи на заходи, які вживалися позивачем, позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу перед Державним бюджетом України в сумі 161 072 гривень 01 копійка підлягають задоволенню.

Щодо накладення арешту на кошти ТОВ «Терра-Консалт», що знаходяться на рахунках у банках, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволені заявлених вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 року №1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322 (далі -Порядок № 1398), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з пунктом 7.3 Порядку № 1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку не були надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок №1398, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із досліджених доказів по справі, встановлено, що вище наведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Також необхідне відмітити, що листи Управління Держкомзему у Бориспільському районі та відділу Держкомзему у місті Борисполі про відсутність у власності земельних ділянок та лист Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» про відсутність нерухомого майна не є підставами для накладення арешту на кошти відповідача, оскільки, по-перше, за змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно (в тому числі, на нерухоме майно та транспортні засоби) може виникати і без його державної реєстрації, по-друге, відсутність зареєстрованих за відповідачем прав на нерухомість не може бути достатнім доказом відсутності у нього майна, або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Інших заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, податковим органом не вчинялось.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 19 лютого 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.