Постанова

від 05.12.2012 по справі 2а-1670/6875/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/6875/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Омельченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року №0055581701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 12 липня 2011 року №1655/17-2743004434, складений на підставі проведеної Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією планової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 податків та зборів, обов'язкових платежів за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення недійсності правочинів, а також, не мають повноважень щодо встановлення вини особи. Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ТОВ "Радамант груп", ТОВ "Комерція "Велфорт", ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна" мали реальний характер та підтверджені документами бухгалтерського обліку. Фактичне придбання продукції у зазначених контрагентів, на думку позивача, підтверджується тим, що придбана продукція була реалізована кінцевим споживачам, а саме суб'єктам господарювання, діяльністю яких є вирощування сільськогосподарської продукції. Контрагенти позивача ТОВ "Радамант груп", ТОВ "Комерція "Велфорт", ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна" на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 12 липня 2011 року №1655/17-2743004434, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що для перевірки правомірності формування складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 крім податкових накладних ТОВ "Радамант груп", ТОВ "Комерція "Велфорт", ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна", інших документів надано не було. Факт придбання товарів повинен бути оформлений відповідними первинними документами. До перевірки позивачем не надано товарно-транспортних документів на перевезення товару, а також жодних пояснень з приводу транспортування, приймання-передачі товару, а тому, усі операції з купівлі продукції у ТОВ "Радамант груп", ТОВ "Комерція "Велфорт", ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна" не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, на думку відповідача, є нікчемними. Крім того, відповідач зазначав, що проти посадових осіб підприємств контрагентів позивача порушено кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області 18 червня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_5 /том І, а.с. 9/.

У період з 14 червня 2011 року по 05 липня 2011 року працівниками Лубенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 податків та зборів, обов'язкових платежів за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки від 12 липня 2011 року №1655/17-2743004434 /том І, а.с. 11-44/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення суми податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в cyмі 78619,00 грн., у тому числі:

- по податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 року в сумі 8360,00 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2008 року в сумі 911,00 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року в сумі 3487,00 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ за грудень 2008 року в сумі 24285,00 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ за ІІ квартал 2009 року в сумі 1861,00 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2009 року в сумі 14223,00 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2010 року в сумі 25492,00 грн. /том І, а.с. 44/.

Відповідно до висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що крім податкових накладних, ніяких інших документів, що підтверджують реальність здійснення фінансово - господарських операцій з ТОВ "Радамант груп", ТОВ "Комерція "Велфорт", ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна" (з урахуванням часу, місця, знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для торгівлі товарами, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу наявності технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень) для перевірки ФОП ОСОБА_3 не надано /том І, а.с. 28, 29, 30/.

Крім того, відповідно до інформації одержаної від ВПМ Лубенської ОДПІ в ТОВ "Радамант груп" (код ЄДРПОУ 35644524, юридична адреса: м. Київ, вул. Бурмистренка, 11) керівником та головним бухгалтером підприємства значиться громадянин ОСОБА_4 (IПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прописана за адресою АДРЕСА_2). Згідно листа ГСУ МВС України встановлено, що 06 лютого 2009 року ГСУ МВС України порушено кримінальну справу №24-1 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками злочинів передбачених частинами другою, третьою статті 358 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Радамант груп". 07 червня 2010 року Голосіївським районним судом м. Києва винесено постанову про звільнення службових осіб вказаних СГД від кримінальної відповідальності у зв'язку з застосуванням до них пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію" /том І, а.с. 28/.

Відповідно до інформації одержаної від ВПМ Лубенської ОДПІ в ТОВ "Комерція" Велфорт" (код ЄДРПОУ 36217206, юридична адреса: м. Київ, вул. Артема, 103) керівником та головним бухгалтером підприємства значився громадянин ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, прописаний за адресою: АДРЕСА_1). Згідно листа СВ ПМ ДПІ У Подільському районі м. Києва встановлено, що 07 липня 2009 року СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва порушено кримінальну справу №70-00464 за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, невстановленими особами, ТОВ "Комерція" Велфорт" (код ЄДРПОУ 36217206) та ін. за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно протоколу допиту та письмового пояснення ОСОБА_6 встановлено, що підприємство зареєстровано за винагороду, він не має ніякого відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комерція" Велфорт", бухгалтерського та податкового обліку підприємства він не вів, ніяких документів не складав та не підписував, угод з контрагентами не заключав /том І, а.с. 30/.

Відповідно до інформації одержаної від ВПМ Лубенської ОДПІ в ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна" (код ЄДРПОУ 35571430, юридична адреса: м. Київ, вул. Заболотного, 15) керівником та головним бухгалтером підприємства значиться громадянин ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, прописаний за адресою АДРЕСА_3). Згідно листа ГСУ МВС України встановлено, що 06 лютого 2009 року ГСУ МВС України порушено кримінальну справу №24-1 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками злочинів передбачених частинами другою, третьою статті 358 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Радамант груп". 07 червня 2010 року Голосіївським районним судом м. Києва винесено постанову про звільнення службових осіб вказаних СГД від кримінальної відповідальності у зв'язку з застосуванням до них пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію" /том І, а.с. 30/.

На підставі Акту перевірки Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року №0055581701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 98273,75 грн., у тому числі 478619,00 грн. за основним платежем, 19654,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /том І, а.с. 10/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 26 липня 2011 року №0055581701, суд виходить з наступного.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Радамант груп" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу засобів захисту рослин та мінеральних добрив.

Так, судом встановлено, що 29 лютого 2008 року між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Радамант груп" (Продавець) укладено договір № 29/02 купівлі-продажу засобів захисту рослин та мінеральних добрив /том І, а.с. 49/, згідно пункту 2.1. умов якого Продавець зобов'язаний поставити Покупцю замовлений ним товар зі свого складу.

Термін поставки вказується в Додатку №1 цього Договору /пункт 2.2. Договору/.

Відповідно до пункту 3.2. Договору розрахунки по цьому Договору проводяться на основі рахунку-фактури від Продавця, який є невід'ємною часткою Договору.

Згідно пункту 3.3. Договору термін оплати вказується в Додатку №l цього Договору.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Радамант груп", позивачу виписано наступні документи:

- рахунок-фактуру від 01 вересня 2008 року №1/09 на загальну суму 50160,00 грн., у тому числі ПДВ 8360,00 грн. /том І, а.с. 50/; видаткову накладну від 01 вересня 2008 року №09/01 на загальну суму 50160,00 грн., у тому числі ПДВ 8360,00 грн. /том І, а.с. 51/;

- рахунок-фактуру від 01 жовтня 2008 року №10/505 на загальну суму 52000,80 грн., у тому числі ПДВ 8666,80 грн. /том І, а.с. 52/; видаткову накладну від 08 жовтня 2008 року №10/505 на загальну суму 52000,80 грн., у тому числі ПДВ 8666,80 грн. /том І, а.с. 53/.

Згідно наявної у матеріалах справи копії протоколу виїмки від 12 липня 2011 року встановлено, що слідчим СВ ПМ Лубенської ОДПІ у позивача вилучено податкові накладні згідно переліку /том І, а.с. 64-67/.

Разом з тим, сторонами не заперечується та підтверджено в Акті перевірки /том І, а.с. 27/, що ФОП ОСОБА_3 до перевірки надано податкові накладні від 01 вересня 2008 року №03/01 та від 08 жовтня 2008 року № 10/505.

Позивачем, на вимогу суду, не надано Додатку №1 до Договору від 29 лютого 2008 року №29/02, наявність якого передбачена пунктами 2.2. та 3.3. Договору.

Також, представником позивача у поясненнях під час судового засідання та позивачем у позовній заяві не надано обґрунтувань та відповідних доказів на підтвердження факту приймання-передачі придбаного товару.

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що транспортування придбаного товару здійснювалося власним транспортом ФОП ОСОБА_3, на підтвердження чого, до матеріалів справи було залучено договір комісії від 24 березня 2012 року №5684/734 /том ІІ, а.с.66/, згідно якого ФОП ОСОБА_3 на комісію передавався автомобіль марки CITROEN BERLINGO.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що поставка продукції відбувалася у період з вересня по жовтень 2008 року, а договір, що був поданий на підтвердження наявності у позивача транспортного засобу, датований березнем 2012 року, що не може слугувати належним доказом по справі.

Крім того, згідно пункту 2.1. умов Договору, Продавець зобов'язаний поставити Покупцю замовлений ним товар зі свого складу.

Позивачем не подано до суду документів, що підтверджують зміни до Договору в частині поставки товару, чи зменшення ціни за придбаний товар, у зв'язку із самовивозом його Покупцем.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що усупереч умовам Договору поставка придбаного товару здійснювалася власними силами позивача.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Так, судом встановлено, що 31 жовтня 2008 року між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна" (Продавець) укладено договір №31/10/08 купівлі-продажу засобів захисту рослин /том І, а.с. 45/, згідно пункту 2.1. умов якого Продавець зобов'язаний поставити Покупцю замовлений ним товар зі свого складу.

Термін поставки вказується у видаткових накладних /пункт 2.2. Договору/.

Відповідно до пункту 3.2. Договору розрахунки по цьому Договору проводяться на основі рахунку-фактури від Продавця, який є невід'ємною часткою Договору.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна", позивачу виписано наступні документи:

- рахунок-фактуру від 11 листопада 2008 року №11/11/08 на загальну суму 100000,08 грн., у тому числі ПДВ 16666,68 грн. /том І, а.с. 46/;

- накладну від 11 листопада 2008 року №11/756 на загальну суму 20000,04 грн., у тому числі ПДВ 8333,34 грн. /том І, а.с. 47/;

- накладну від 26 листопада 2008 року №11/1722 на загальну суму 20000,04 грн., у тому числі ПДВ 8333,34 грн. /том І, а.с. 48./

Суд зауважує, що надані позивачем накладні від 11 листопада 2008 року №11/756 та від 26 листопада 2008 року №11/1722 не відповідають умовам пункту 2.2. умов Договору від 31 жовтня 2008 року №31/10/08, оскільки з їх змісту не встановлено терміну, в яких має бути поставлено придбаний позивачем товар.

Більш того, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно вимог даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю за впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведенні облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складення; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Суд дослідив документи, на підставі яких позивач відніс суму ПДВ по придбанню товарів до податкового кредиту. Надані суду накладні від 11 листопада 2008 року №11/756, від 26 листопада 2008 року №11/1722 та рахунок-фактура від 11 листопада 2008 року №11/11/08 не відповідають вимогам, які пред'являються до оформлення первинних бухгалтерських документів, в них не зазначено даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме: не зазначено прізвищ осіб, які їх підписували зі сторони покупця та продавця.

Згідно наявної у матеріалах справи копії протоколу виїмки від 12 липня 2011 року встановлено, що слідчим СВ ПМ Лубенської ОДПІ у позивача вилучено податкові накладні згідно переліку /том І, а.с. 64-67/.

Разом з тим, сторонами не заперечується та підтверджено в Акті перевірки /том І, а.с. 29-30/, що ФОП ОСОБА_3 до перевірки надано податкові накладні від 11 листопада 2008 року №11/756 та від 26 листопада 2008 року №11/722.

Також, представником позивача у поясненнях під час судового засідання та позивачем у позовній заяві не надано обґрунтувань та відповідних доказів на підтвердження факту приймання-передачі придбаного товару.

Згідно наданих представником позивача під час судового засідання пояснень, транспортування придбаного товару здійснювалося власним транспортом ФОП ОСОБА_3, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено договір комісії від 24 березня 2012 року №5684/734, згідно якого ФОП ОСОБА_3 на комісію передавався автомобіль марки CITROEN BERLINGO /том ІІ, а.с. 66/.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що поставка продукції відбувалася у листопаді 2008 року, а договір, що був поданий на підтвердження наявності у позивача транспортного засобу, датований березнем 2012 року, що не може слугувати належним доказом по справі.

Крім того, згідно пункту 2.1. умов Договору, Продавець зобов'язаний поставити Покупцю замовлений ним товар зі свого складу /том І, а.с. 45/.

Позивачем не надано до суду документів, що підтверджують зміни до Договору в частині поставки товару, чи зменшення ціни за придбаний товар у зв'язку із самовивозом його Покупцем.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що усупереч умовам Договору, поставка придбаного товару здійснювалася власними силами позивача.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Комерція "Велфорт" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Так, судом встановлено, що 01 липня 2009 року між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Комерція" Велфорт" (Продавець) укладено договір №1/07 купівлі-продажу засобів захисту рослин /том І, а.с. 54/, згідно пункту 2.1. умов якого Продавець зобов'язаний поставити Покупцю замовлений ним товар зі свого складу.

Відповідно до пункту 3.2. Договору розрахунки по цьому Договору проводяться на основі рахунку-фактури від Продавця, який є невід'ємною часткою Договору.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Комерція "Велфорт", позивачу виписано наступні документи:

- рахунок-фактуру від 03 серпня 2009 року №03/08/09 на загальну суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. /том І, а.с. 62/; видаткову накладну від 03 серпня 2009 року №1734 на загальну суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. /том І, а.с. 63/;

- рахунок-фактуру від 21 вересня 2009 року №21/09 на загальну суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. /том І, а.с. 58/; видаткову накладну від 21 вересня 2009 року №2158 на загальну суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. /том І, а.с. 59/;

- рахунок-фактуру від 21 жовтня 2009 року №21/10 на загальну суму 3000 грн., у тому числі ПДВ 500 грн. /том І, а.с. 60/; видаткову накладну від 21 жовтня 2008 року №2466 на загальну суму 3000 грн., у тому числі ПДВ 500 грн. /том І, а.с. 61/.

Згідно наявної у матеріалах справи копії протоколу виїмки від 12 липня 2011 року встановлено, що слідчим СВ ПМ Лубенської ОДПІ у позивача вилучено податкові накладні згідно переліку /том І, а.с. 64-67/.

Разом з тим, сторонами не заперечується та підтверджено в Акті перевірки /том І, а.с. 28-29/, що ФОП ОСОБА_3 до перевірки надано податкові накладні від 21 жовтня 2009 року №2466, від 21 вересня 2009 року №2158, від 03 серпня 2009 року №1734.

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що транспортування придбаного товару здійснювалося власним транспортом ФОП ОСОБА_3, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено договір комісії від 24 березня 2012 року №5684/734 /том ІІ, а.с. 66/, згідно якого ФОП ОСОБА_3 на комісію передавався автомобіль марки CITROEN BERLINGO.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що поставка продукції відбувалася у серпні - жовтні 2009 року, а договір, що був поданий на підтвердження наявності у позивача транспортного засобу, датований березнем 2012 року, що не може слугувати належним доказом по справі.

Крім того, згідно пункту 2.1. умов Договору, Продавець зобов'язаний поставити Покупцю замовлений ним товар зі свого складу /том І, а.с. 54/.

Позивачем не подано до суду документів, що підтверджують зміни до Договору в частині поставки товару, чи зменшення ціни за придбаний товар у зв'язку із самовивозом його Покупцем.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що усупереч умовам Договору, поставка придбаного товару здійснювалася власними силами позивача.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що фактичне придбання продукції у ТОВ "Радамант груп", ТОВ "Комерція "Велфорт", ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна" підтверджується тим, що придбана продукція була реалізована кінцевим споживачам, оскільки позивачем не доведено, що кінцевим позивачам була реалізована саме продукція, придбана у ТОВ "Радамант груп", ТОВ "Комерція "Велфорт", ТОВ "Юніверсал сервіс-Україна".

Також, суд не приймає до уваги твердження позивача, що наявність податкової накладної є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з огляду на наступне.

Відповідно правової позиції висловленої Верховним Судом України у постанові від 05 березня 2012 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що лише наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права /том ІІ, а.с. 81-84/.

Згідно із частиною першою статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, відсутність належних первинних документів на підтвердження поставки товару позивачу, свідчить про той факт, що зазначені господарські операції вчинені з порушенням вимог податкового законодавства, з огляду на що, платник податків не може мати права на податковий кредит.

Таким чином, нарахування податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій суд вважає правомірними.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи в суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятого ним рішення.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова