Ухвала

від 26.11.2012 по справі 2а-13823/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/21679/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представників позивача Колісниченко О.Л., Чорногорця Є.А., Чуприни Ю.О.

представника відповідача Ястремського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а-13823/10/2670

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.09.2010 позовні вимоги у справі № 2а-10282/10/2670 роз'єднані в окремі провадження, в результаті чого у даній справі № 2а-13823/10/2670 розглядається позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.12.2009 № 0008352308/0, від 11.02.2010 № 0008352308/1, від 23.04.2010 № 0008352308/2 та від 13.07.2010 № 0008352308/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 03.12.2009 № 0008352308/0, від 11.02.2010 № 0008352308/1, від 23.04.2010 № 0008352308/2 та від 13.07.2010 № 0008352308/3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено з Державного бюджету України на користь позивача.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2009 № 0008352308/0 та прийнятим за наслідками його адміністративного оскарження податковим повідомленням-рішенням від 11.02.2010 № 0008352308/1 позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 14390649,00 грн., в тому числі 8373819,00 грн. основного платежу та 6016830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача частково задоволено і прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 № 0008352308/2, яким податкове зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій зменшено, в результаті чого визначено податок на додану вартість у загальній сумі 12560,00 грн., в тому числі 8373819,00 грн. основного платежу та 4186910,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2010 № 0008352308/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 12560,00 грн., в тому числі 8373819,00 грн. основного платежу та 4186910,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8373819,00 грн. основного платежу та 4186910,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті від 20.11.2009 № 2017/23-08/24584661 за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у неправомірному формуванні податкового кредиту відокремленими підрозділами позивача:

ВП «Автокомплект»на суму 4168000,00 грн. на підставі податкової накладної від 04.04.2008 № 8, одержаної від ТОВ «ГалМі-Універс», державну реєстрацію якого та реєстрацію як платника податку на додану вартість скасовано рішенням суду від 29.09.2008; на суму 3900166,48 грн. на підставі податкових накладних від 15.07.2008 № 371, від 26.09.2008 № 414 та від 30.09.2008 № 415, виданих ТОВ «Біант», яке ухвалою суду від 04.06.2009 визнано банкрутом;

ВП «Хмельницька АЕС»на суму 48288,00 грн. на підставі податкових накладних від 30.10.2007 № 39, від 31.01.2008 № 3 та від 31.03.2008 № 11, одержаних від ТОВ ІВП «Відеотехсервіс»у зв'язку з придбанням будівельно-монтажних та проектних робіт, проведення яких, а також зв'язок із ведення господарської діяльності документально не підтверджено;

ВП «Атоменергомаш»на суму 193747,00 грн. на підставі податкових накладних за листопад-грудень 2008 року, одержаних від ТОВ «ЕНАТП», без мети настання реальних правових наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків; на суму 60804,00 грн. на підставі податкових накладних за серпень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, березень, квітень 2009 року, виданих ТОВ «Гідросфера-Днепр», яке не подало до податкового органу податкові декларації за вказані періоди та відсутнє за юридичною адресою, що свідчить про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, з огляду на таке.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Враховуючи наведене, суди мали належним чином дослідити спірні господарській операції, реальність їх здійснення, чи придбавався позивачем зазначений у податкових накладних товар (послуги) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому необхідно оцінити усі обставини, на які посилається податковий орган та позивач в обґрунтування своїх позицій, встановити, якими доказами вони підтверджуються.

Суди у підтвердження факту наявності та переміщення товару посилаються на певні докази -копії первинних документів, при цьому їх не конкретизуючи, зокрема, не вказуючи їх реквізитів, змісту тощо.

У зв'язку з цим при новому розгляді суди повинні конкретизувати первинні документи, складені за наслідками вчинення господарської діяльності, вказавши їх реквізити та зміст.

Суди, скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 03.12.2009 № 0008352308/0 та від 11.02.2010 № 0008352308/1 не врахували вимог п.п. «б»п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, згідно із якими податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло