Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а-4027/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4027/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вета»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вета»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суд за позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06 березня 2012 року №0001202312 та №0001212312.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про повне задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 198 КАС України суд першої інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, з підстав, передбачених ст. 202 КАС України.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів реальності здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фірма «Вета».

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фірма «Вета»зареєстроване як юридична особа та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість. Видами діяльності ТОВ «Фірма «Вета»є оптова торгівля офісною технікою та устаткування, інші види оптової торгівлі, видання книг, виготовлення друкованих форм, роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням.

Так, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фірма «Вета»з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ «Ціррус ЛТД»за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 24 лютого 2012 року №179/23-12/13678838.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено 1) пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 349 665,66 грн. (за липень, серпень 2010 року); 2) пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 437 082,00 грн.(за третій квартал 2010 року).

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення: від 06 березня 2012 року №0001202312, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 437 082,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 109 270,00 грн.; від 06 березня 2012 року №0001212312, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 349 666,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 87 413,00 грн.

Відповідачем за результатами проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів (господарських операцій) укладених між позивачем та ТОВ «Ціррус ЛТД».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Фірма «Вета»та ТОВ «Ціррус ЛТД»в липні та серпні 2010 року були здійснені господарські операції по придбанню товарів на підставі рахунків -фактур №217 від 07 липня 2010 року на суму 185 228,00 грн.; №284 від 20 липня 2010 року на суму 449 198,00 грн.; №286 від 21 липня 2010 року на суму 557 412,00 грн.; №287 від 21 липня 2010 року на суму 513 990,00 грн; №314 від 12 серпня 2010 року на суму 69 520,00 грн.; №520 від 31 серпня 2010 року на суму 322 646,00 грн.

ТОВ «Ціррус ЛТД»та ТОВ Фірма «Вета»складені видаткові накладні: №279 від 07 липня 2010 року; №285 від 20 липня 2010 року; №286 від 21 липня 2010 року; №287 від 21 липня 2010 року; №607 від 12 серпня 2010 року; №642 від 31 серпня 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Наведені видаткові накладні містять інформацію щодо найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, ціну за одиницю товару, ціну по кожній позиції товару та загальну вартість придбаних товарів.

ТОВ «Ціррус ЛТД»виписало позивачу податкові накладні: №279 від 07 липня 2010 року всього на суму 185 228,00 грн.; №285 від 20 липня 2010 року на суму 449 198,00 грн.; №286 від 21 липня 2010 року на суму 513 990,00 грн.; №287 від 21 липня 2010 року на суму 557 412,00 грн.; №607 від 12 серпня 2010 року на суму 69 520,00 грн.; №642 від 31 серпня 2010 року на суму 322 646,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наведені податкові накладні містять інформацію щодо найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, ціну за одиницю товару, ціну по кожній позиції товару та загальну вартість придбаних товарів та суму податку на додану вартість, сплачену позивачем при придбанні вказаного в даних податкових накладних товару.

Оплата отриманого товару позивачем була проведена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Ціррус ЛТД», підтвердженням чого є платіжні доручення, виписки по особовому рахунку, виписки по операції, роздруківка руху коштів по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Для отримання у ТОВ «Ціррус ЛТД»товару, позивачем на ім'я заступника директора Приходько П.Г. були виписані довіреності, підтвердженням чого є Журнал реєстрації довіреностей (порядковий номер 158, 170, 208, а.с.121 - 125).

В подальшому отримані від ТОВ «Ціррус ЛТД»товари, позивач використовував в своїй господарській діяльності, підтвердження чого є наступні договори, укладені позивачем та його контрагентами.

Між ТОВ Фірма «Вета»(Виконавець) та Українським центром оцінювання якості освіти (Замовник) укладено договір №89 від 09 липня 2010 року про надання послуг, відповідно до п.1 якого Виконавець зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити послуги з технічного обслуговування і ремонту конторських, лічильних машин та комп'ютерної техніки (послуги з сервісного обслуговування друкарського комплексу Осе Vario Print). Тип обладнання та обсяг робіт визначено даним договором. На виконання даного договору його сторонами складені акт виконання послуг, акт списання №24, який містить інформацію щодо найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, ціну за одиницю товару, ціну по кожній позиції товару та загальну вартість товарів.

Придбані у ТОВ «Ціррус ЛТД»товари позивачем також були реалізовані ТОВ «Агротехніка», ТОВ «Автоальянс Київ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Софітім», ВАТ «Кременчуцький колесний завод», Національній бібліотеці ім. Вернадського, ТОВ «Інкор Сервіс», Видавничому дому «Академперіодика», ТОВ «Бізнес Медіа Консалтинг», ВАТ «Віям-Білль-Данн Україна», Дніпровській басейній санітарно-епідеміологічна станція, Національному банку України, ТОВ «Фірма АТВ», ТОВ «АБС», ТОВ «Клас і К»та інші, підтвердження чого наявні в матеріалах справи копії накладних та довіреності на отримання товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ «Ціррус ЛТД»мають реальний характер, спрямовані на настання правових наслідків для позивача, а товари отримані у даного контрагента призначені для використання в його господарській діяльності.

Відповідно до даних реєстру анульованих свідоцтв платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної Податкової Служби України sts.gov.ua свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ціррус ЛТД»було анульоване тільки 10 травня 2011 року. Тобто, на час виписання податкових накладних за липень, серпень 2010 року було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Отже, позивачем правовірно віднесено суми податку на додану вартість визначені в податкових накладних ТОВ «Ціррус ЛТД»за липень та серпень 2010 року, до суми податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від «Про державну податкову службу в Україні»(чинного до 05 липня 2012 року) завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Частиною першою статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинного до 05 липня 2012 року) визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна та інше.

Аналізуючи викладені норми та положення ст.20 Податкового кодексу України «Права органів державної податкової служби», колегія суддів вважає, що органи державної податкової служби, виходячи з своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків та зборів, правильність ведення податкового обліку. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не наділяла податкові органи правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між платниками податків та їх контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо. Тобто, податковий орган не уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, внаслідок неповного з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального оправа.

Отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняття нової про задоволення адміністративного позову, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06 березня 2012 року №0001202312 та №0001212312.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вета» -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06 березня 2012 року №0001202312 та №0001212312.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 07.12.12р.