Рішення

від 28.11.2012 по справі 5009/3832/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 13/98/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.12 Справа № 5009/3832/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрориболовецького підприємства «Сини Моря -Мотор Січ», смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області

до 1. Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області

до 2. Приватного підприємства «Айза», с. Константинівка Мелітопольського району Запорізької області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Серкіз В.Г.

Представники :

Від позивача: Сітко А.І., дов. № 21-5 від 25.09.2012р.

Баздирєв С.А., паспорт СВ № НОМЕР_1 від 27.11.2001р.

Від відповідача -1: не прибув.

Від відповідача-2: Пузій О.В., дов. б/н від 26.03.2012р.

ТОВ Агрориболовецьке підприємство «Сини Моря -Мотор Січ», смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.05.2007р., укладеного між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, та Приватним підприємством «Айза», с. Константинівка Мелітопольського району Запорізької області

12.10.2012р. ухвалою господарського суду порушено провадження у справі № 5009/3832/12 та призначено розгляд справи на 30.10.2012р.

У зв'язку із виробничою необхідністю розгляд справи відкладався на 08.11.2012р., на 21.11.2012р., потім на 28.11.2012р.

За клопотанням представників сторін судовий розгляд проводився за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач в судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги, та на підставі положень ст.. ст.. 203, 215 ЦК України просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.05.2007р., укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та Приватним підприємством «Айза». Позов мотивується наступним: рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №36 від 12.04.2007р. ПП "Айза" було передано в оренду земельну ділянку площею 0,2712 га, розташовану в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул.. Калініна, 146А/3 для розміщення туристично-готельного комплексу, на підставі цього рішення між селищною радою та ПП "Айза" 10.05.2007р. укладено договір оренди землі, який 07.06.2007р. зареєстровано в ДЗК за №040626400192. Однак, відповідно до державних актів на право постійного користування землею І-ЗП № 001287 та І-ЗП 001288 від 01.12.1995р. вищевказана земельна ділянка знаходилась у користуванні КРП «Сини моря», правонаступником якого є ТОВ АП «Сини Моря -Мотор Січ». Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005р. у справі № 5-рп/2005, яким визнано неконституційним п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, фактично звільнено КРП «Сини моря»від обов'язку переоформлювати земельну ділянку в оренду. Позивач вказує на те, що при перетворенні колективного підприємства, якому видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, всі права і обов'язки, у тому числі і право постійного користування землею, переходять до правонаступника. Отже, позивач, як правонаступник КРП «Сини моря»має право постійного користування спірною земельною ділянкою. Крім того, позивач вказує на те, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. у справі №18/5009/1166/11 визнано недійсним розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації від 21.11.2008р. № 898 «Про припинення права користування земельною ділянкою КРП «Сини моря». Отже, прийняте рішення про передачу ПП "Айза" земельної ділянки площею 0,2712 га не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права землекористувача -ТОВ "АП "Сини моря -Мотор Січ", яке є правонаступником КРП "Сини моря". В обґрунтування заявлених вимог позивач також посилається на Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 21.09.2012р. у справі № 2-а/0828/45/2012, якою визнано протиправним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради № 36 від 12.04.2007р., на підставі якого укладено спірний договір оренди.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Клопотання мотивовано тим, що позивач дізнався про існування спірного договору лише у 2012 році.

За змістом ст.. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Для вимоги про визнання недійсним договору, що розглядається у межах даної справи, законом встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки (ст.. 257 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги обставини, на які посилається заявник клопотання, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що строк позовної давності по заявленій ним вимозі на день звернення до господарського суду не сплив.

Відповідач-1 уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмовий відзив на позов суду не надав. Про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином ухвалами суду.

Згідно з п.3.6 роз'яснень Президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача-1, за наявними у справі матеріалами та поясненнями представників позивача та відповідача-2 в порядку ст.. 75 ГПК України.

Відповідач-2 проти позову заперечив, просить суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на наступні обставини: позивач не є законним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в смт. Кирилівка по вул.. Калініна, буд. 146 А/3, для розміщення туристично-готельного комплексу було надано ПП «Айза»згідно рішення Кирилівської селищної ради № 42 від 02.03.2006р.; крім того, Державним комітетом України по земельних ресурсах було затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 28.11.2006р. № 1633-06 щодо проекту землеустрою на відведення ПП «Айза» вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду за рахунок земель житлової та громадської забудови Кирилівської сільської ради, отже на момент розроблення та погодження проекту земле відведення КРП «Сини моря» та позивач, як його правонаступник, за даними Державного земельного кадастру не були визначені користувачами спірної земельної ділянки; на земельній ділянці, яка була надана ПП «Айза»в оренду згідно рішення № 36 розміщено комплекс будівель і споруд, придбаних директором підприємства Нежиним В.І. у пайщиків реорганізованого КРП «Сини моря»на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2004р., згодом це нерухоме майно було внесено до статутного фонду ПП «Айза», отже у відповідності до ч. 2 ст. 377 ЦК України, придбавши вказаний комплекс будівель і споруд, відповідач-2 фактично припинив право користування попереднього користувача земельної ділянки на ту її частину, що знаходиться під цими будівлями; на думку відповідача-2, у зв'язку із реорганізацією КРП «Сини моря», на ім'я якого були виписані державні акти І-ЗП № 001287 та І-ЗП № 001288, підприємство-правонаступник (позивач) повинно було переоформити на себе право на вказану земельну ділянку, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою посвідчує право на її користування конкретно визначеної юридичної особи; відповідач-2 також вказав на те, що відповідно до розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 03.02.2009р. № 102 державні акти на право постійного користування землею від 01.12.1995р. І-ЗП № 001287 та І-ЗП 001288 визнані такими, що втратили чинність.

Також відповідачем-2 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді апеляційної скарги ПП «Айза»по суті на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 21.09.2012р. № 2а/0828/45/2012, оскільки ці справи є пов'язаними між собою.

Відповідно до положень ст.. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Суд не погодився із доводами відповідача-2, викладеними у клопотанні, оскільки дійшов висновку про можливість вирішення спору у даний момент за наявними доказами та підставами, за відсутності результату розгляду апеляційної скарги у справі № 2а/0828/45/2012, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні клопотання.

28.11.2012р. спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні.

Проаналізувавши та оцінивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог з огляду на наступні обставини:

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Згідно з п."в" ч.3 ст.152 Земельного кодексу України способом захисту прав на земельні ділянки є, зокрема, визнання угоди недійсною.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 цієї ж статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору оренди землі) встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними Законом №490-V від 19.12.2006) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатись сторони цих право чинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.

В п.2.24 згаданої вище Постанови зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення.

З викладеного вище вбачається, що право користування землею на умовах оренди відносно конкретно визначеної земельної ділянки виникає за рішенням уповноваженого органу, яке і є підставою для укладення договору оренди. З огляду на це, відповідний договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки чи вилучення в попереднього землекористувача лише за умови визнання недійсним рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Судом встановлено, що 10.05.2007р. на підставі рішення №36 одинадцятої сесії п'ятого скликання Кирилівської селищної ради від 12.04.2007 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець, відповідач-1) та Приватним підприємством "Айза" (Орендар, відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення туристично-готельного комплексу з наступною реконструкцією будівель і споруд, загальною площею 0,2712 га, яка знаходиться в межах смт.Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул.Калініна, 146А/3. Кадастровий номер земельної ділянки -2320355400:01:003:0146. Договір укладено на 49 років, строк його дії закінчується 10 травня 2056 року. (п.п.1,2,4,5).

Разом із тим, із наданих суду документальних доказів слідує, що вищевказана земельна ділянка площею 0,2712 га була надана у постійне користування для ведення господарства Колективному риболовецькому підприємству «Сини моря»на підставі виданих йому 01.12.1995р. Державних актів на право постійного користування землею І-ЗП № 001287 та І-ЗП № 001286. У 2000 році КРП «Сини моря» було реорганізовано в Агрориболовецький кооператив «Сини моря»; відповідно до п.1.3.2 Статуту Агрориболовецький кооператив «Сини моря»створений на підставі реорганізації КРП «Сини моря»і є його правонаступником. 24.01.2003 р. Якимівською районною державною адміністрацією був зареєстрований Статут Агрориболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Сини моря - Мотор Січ»., згідно з п.1.1 якого товариство створене шляхом реорганізації Агрориболовецького кооперативу «Сини моря»у формі перетворення на засадах правонаступництва. У відповідності до п.1.2 Статуту (затвердженого установчими зборами засновників ТОВ «АП «Сини моря -Мотор Січ»24.05.2011р.) ТОВ «Агрориболовецьке підприємство»«Сини моря -Мотор Січ»є правонаступником агрориболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Сини моря -Мотор Січ».

У відповідності до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996р. «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. При проведенні реєстраційних дій за ТОВ «АП «Сини моря -Мотор Січ»зберігся ідентифікаційний код попередника.

З викладеного слідує, що до позивача, як правонаступника КРП «Сини моря», перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2712 га згідно Державних актів на право постійного користування землею І-ЗП № 001287 та І-ЗП № 001286.

Вказані обставини підтверджуються також постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. у справі № 18/5009/1166/11 за позовом ТОВ «Агрориболовецьке підприємство «Сини моря -Мотор Січ» до Якимівської районної державної адміністрації, якою було визнано недійсним розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації від 21.11.2008р. № 898 «Про припинення права користування земельною ділянкою КРП «Сини моря». Під час апеляційного провадження у даній справі судова колегія дійшла висновку, що ТОВ «АП «Сини моря -Мотор Січ», як правонаступник КРП «Сини моря», правомірно користується спірною земельною ділянкою на підставі Державних актів на право постійного користування землею І-ЗП № 001287 та І-ЗП № 001286.

Згідно зі ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України закріплено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, спираючись на факти, встановлені матеріалами справи, та враховуючи викладені вище положення земельного законодавства України, суд дійшов висновку про незаконність передання в оренду ПП «Айза»земельної ділянки площею 0,2712 га, розташованої в смт. Кирилівка по вул.. Калініна, буд. 146 А/3.

Суд вважає, що договір оренди земельної ділянки від 10.05.2007р. має бути визнаний недійсним з наступної підстави.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За приписами земельного законодавства право постійного користування земельною ділянкою може бути припинено лише на підставах, передбачених законом.

Такими підставами, у відповідності до ст.. 141 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору оренди), є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, тощо.

З документальних доказів у справі та пояснень позивача слідує, що право постійного користування ТОВ «АП «Сини моря -Мотор Січ»спірною земельною ділянкою площею 0,2712 га не припинялось, вилучення (викуп) земельної ділянки не здійснювались, підприємство позивача не припиняло свою діяльність.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»№ 449 від 02.04.2002р. раніше видані державні акти на землю, в т.ч. на право постійного користування землею, залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення за цим громадян або юридичних осіб.

У зв'язку з цим, передача в оренду земельної ділянки, яка надана у постійне користування іншій юридичній особі згідно діючих Державних актів на право постійного користування землею, порушує права цього землекористувача.

Викладене свідчить про те, що спірний договір оренди земельної ділянки був укладений з порушенням публічного порядку у розумінні ст.. 228 ЦК України, що відповідно до приписів ч. 2 цієї ж статті тягне за собою визнання такого правочину нікчемним.

Заперечення відповідача-2 судом до уваги не приймаються з огляду на викладене вище.

Підсумовуючі усе вищенаведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ Агрориболовецького підприємства «Сини Моря -Мотор Січ», смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.05.2007р., укладеного між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, та Приватним підприємством «Айза», с. Константинівка Мелітопольського району Запорізької області.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 073 грн. 00 коп. покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.05.2007р. , укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (72563, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул.. Калініна, 67) та Приватним підприємством «Айза»(72563, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул.. Калініна, буд. 146А/3, ЄДРПОУ 24909910) .

Стягнути з Приватного підприємства «Айза» (72563, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул.. Калініна, буд. 146А/3, ЄДРПОУ 24909910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрориболовецького підприємства «Сини Моря - Мотор Січ» (72563, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул.. Калініна,108, ЄДРПОУ 03888948) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн.. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул.. Калініна, 67) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрориболовецького підприємства «Сини Моря - Мотор Січ» (72563, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул.. Калініна,108, ЄДРПОУ 03888948) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн.. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 03.12.2012р.

Згідно з оригіналом

помічник судді О.М. Камаєва