Постанова

від 21.11.2012 по справі 8/076-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа№ 8/076-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача : Кучерявий І.А. дов. № б760/1 від 21.08.2012 року

від відповідача : Сибілков В.В. дов. № 78 від 12.04.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області

від 13.08.2012 року

у справі № 8/076-12 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

до Вишгородського районного споживчого товариства

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області до Вишгородського районного споживчого товариства, про:

- зобов'язання звільнити земельну ділянку площею 0,1863 га . розташовану за адресою : Київська обл.. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна 222, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161.

- Зобов'язання привести земельну ділянку площею 0,1863 га . розташовану за адресою : Київська обл.. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна 222, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161 у придатний для використання стан, шляхом знесення будинків, будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач, як власник нерухомого майна, що підтверджується свідоцтвом на право власності на кафе «Бригантина»від 15.06.2000 року, не реалізував своє право на оформлення у встановленому законом порядку земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом нерухомого майна і необхідної для його обслуговування та своїми діями/бездіяльністю відмовився від оформлення договору оренди землі, та незаконно використовує земельну ділянку площею 0,1863 га, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 222, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161 (далі за текстом: Земельна ділянка), на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить Відповідачу на праві власності, та не сплачує орендну плату за користування Земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2012 р. у справі № 8/076-12 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1073,00 грн. за даним позовом покладено на Новопетрівську сільську раду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідача не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки, зважаючи на те, що відповідач є власником нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, а рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству» від 15.04.2011 року за № 99-VI-VI надано відповідачу в оренду строком на 10 років земельну ділянку під існуючою на ній будівлею за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 222, земельна ділянка загальною площею 0,1863 га, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 13.08.2012 року у справі № 8/076-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 8/076-12 від 21.09.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України по справі № 8/076-12 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст.. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 8/076-12 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012 року апеляційні скарги прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А. та призначено розгляд скарги на 17.10.2012 року.

У судовому засіданні 17.10.2012 року в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу колегією суддів було оголошено перерву до 14.11.2012 року.

У судовому засіданні 14.11.2012 року в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу колегією суддів було оголошено перерву до 21.11.2012 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2012 року у справі № 8/076-12 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2012 року у справі № 8/076-12.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Вишгородської районної ради народних депутатів «Про затвердження акту державної комісії від 30.06.1980 року»від 07.07.1980 року за №261 вирішено передати для експлуатації кафе на 75 місць в с. Нові Петрівці, корисною площею 448,1 м2 Вишгородському районному споживчому товариству.

Як вбачається з рішенням виконавчого комітету Вишгородської районної ради народних депутатів «Про затвердження акту державної комісії від 30.06.1980 року» від 07.07.1980 року за №261 затверджено акт державної приймальної комісії «Про прийняття в експлуатацію кафе на 75 місць в с. Н. Петрівці» від 30.06.1980 року, будівля кафе прийнята в експлуатацію державною приймальною комісією, яка станом на 07.07.1980 року в силу вимог ст. 22 Земельного кодексу Української РСР в редакції 1970 року без відведення кооперативній організації, правонаступником якої є відповідач, земельної ділянки в порядку, що передбачений даним Земельним кодексом Української РСР для будівництва і експлуатації такої будівлі, не мала б права приймати в експлуатацію будівлю кафе, яка на час розгляду справи має поштову адресу: вул. Леніна 222 в с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область.

Копії рішення виконавчого комітету Вишгородської районної ради народних депутатів «Про затвердження акту державної комісії від 30.06.1980 року» від 07.07.1980 року за №261 та акту державної приймальної комісії «Про прийняття в експлуатацію кафе на 75 місць в с. Н. Петрівці» від 30.06.1980 року знаходяться в матеріалах справи і достовірність останніх позивач не заперечує.

07.06.2012 року Виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на виконання рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 21.01.2012 року за №53-IV-VI проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання земельного законодавства від 07.06.2012 року та встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, площею 0,1863 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 222, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161, яка використовується без правовстановлюючих документів на землю.

Зважаючи на те, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без отримання відповідних правовстановлюючих документів у передбачений законодавством спосіб, вказані обставини стали підставою для звернення органу місцевого самоврядування до суду за захистом своїм порушених прав та інтересів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга Новопетрівської сільської ради задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі та на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельні ділянки та визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України, на яку як на підставу позовних вимог посилається позивач, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

За приписами статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні положення закріплені і у статті 377 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

За змістом статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Як було вірно засвідчено судом факт правомірного володіння відповідачем на праві власності будівлею кафе за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 222, підтверджується наданим стороною свідоцтвом на право власності від 15.06.2000 року б\н, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 31.08.1999 року за №115 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.08.2012 року за №35026334.

29.07.2010 року рішенням тридцять сьомої сесії Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області V скликання від 29.07.2010 року за №862-XXXVII-V вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок Вишгородському районному споживчому товариству, на яких розташовано об'єкт нерухомого майна в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області - Кафе «Бригантина», вул. Леніна, 222 -0,1900 га, та надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в довгострокову оренду терміном на 10 років Вишгородському районному споживчому товариству для обслуговування вказаного об'єкта нерухомості.

Згідно з рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2011 року у справі №20/095-11 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року та постановою Вищого господарського суду України, судом встановлено, що 15 квітня 2011 року Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», було прийнято рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству»№ 99-VI-VI, згідно з яким сільська рада, розглянувши лист Вишгородського районного споживчого товариства від 11 березня 2011 року № 92 щодо укладання договору оренди землі, технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки Вишгородському районному споживчому товариству в оренду під розміщення існуючого закладу громадського харчування, який розташований за адресою: вул. Леніна 222 в с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, затвердила вказану технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду відповідачеві та надала останньому в оренду строком на 10 років земельну ділянку під існуючою на ній будівлею за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 222, земельна ділянка загальною площею 0,1863 га, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161 і встановила річний розмір орендної плати за земельну ділянку у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 30 Земельного кодексу України в редакції від 06.04.1999 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Зважаючи на ту обставину, що використання відповідачем земельної ділянки під кафе «Бригантина», що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, буд. №222, є правомірним з огляду на перебування у власності відповідача вказаного об'єкта нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 212 ЗК України, оскільки з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Крім того колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідач, як власник нерухомого майна, не реалізував своє право на оформлення у встановленому законом порядку земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом нерухомого майна і необхідної для його обслуговування та відмовився від оформлення договору оренди землі, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Як вбачається з рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2011 року у справі №20/095-11 08 червня 2011 року позивач листом № 729 надіслав на адресу відповідача проект договору оренди землі на зазначену вище земельну ділянку в 3-х примірниках, які були підписані позивачем. Відповідач надіслані позивачем проекти договорів оренди землі не підписав та не повернув із зауваженнями.

Натомість листом № 211 від 20 червня 2011 року відповідач повідомив позивача про неспроможність сплачувати орендну плату, встановлену рішеннями сільської ради №№ 99, 99.1, 99.2, 99.3, 99.4, 99.5, 99.6, 99.7 та 99.8 -VI-VI від 15 квітня 2011 року в розмірах від 6 до 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти споживчої кооперації, у зв'язку з чим Вишгородське РайСТ звернулося до Новопетрівської сільської ради з проханням про встановлення мінімальної ставки орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем вживались заходи щодо врегулювання питання з укладення договору оренди Земельної ділянки з Позивачем шляхом направлення Відповідачу листа № 211 від 20 червня 2011 року, проте на даний момент це питання не вирішено, а отже висновки про зловживання відповідачем своїми правами є передчасними.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача привести земельну ділянку площею 0,1863 га, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 222, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161 у придатний для використання стан, шляхом знесення будинків, будівель і споруд, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2, 3 ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку у відповідача викликана насамперед відсутністю досягнення домовленості між сторонами щодо визначення розміру орендної плати для укладення договору оренди земельної ділянки і крім того, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан, фактично означає знесення належного позивачу на праві приватної власності майна.

За таких обставин, враховуючи, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке зареєстровано за відповідачем на праві приватної власності, звернення відповідача до органів місцевого самоврядування з заявою про зміну орендної плати за земельну ділянку зазначену у договорі оренди земельної ділянки, міський господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в позові.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта (позивача).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2012 року по справі № 8/076-12 залишити без змін.

Матеріали справи № 8/076-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Іоннікова І.А.

Чорна Л.В.