Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-12859/11/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2012 р. 0 15:59 Справа №2а-12859/11/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі:

представника позивача - Носенко В.В.;

представника відповідача - Коверко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000952302 від 07.07.2011 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер операцій, мети одержання податкової вигоди, відсутність факту надання послуг по правовідносинам позивача з ТОВ «БК «Декарт». Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, надані послуги використовуються в господарській діяльності позивача.

Ухвалами суду від 21.10.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 08.12.2011 року призначена у справі комплексна судова економічна та будівельна експертиза та зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 14.09.2012 року провадження у справі поновлено.

Ухвалами суду від 11.10.2012 року замінено відповідача у справі його правонаступником - Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.11.2012 року провадження у справі поновлено з 06.12.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору, зауважив про необхідність врахування висновків проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельної експертизи.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на додану вартість по правовідносинах з ТОВ «БК «Декарт», усі операції з постачання товарів (надання послуг) з яким не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Зауважив, що з пояснень керівника, наданих під час перевірки вбачається,що ніякі роботи по облаштуванню зумпфів, пристроїв тимчасових доріг та облаштуванню майданчиків для установки обладнання не проводились.

Дослідивши матеріали справи, висновки комплексної судової економічної та будівельної експертизи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35225200, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим (а.с.6-9,44,45).

Предметом діяльності позивача за КВЕД є добування декоративного та будівельного каменю; добування вапняку; добування піску, гравію; інші види оптової торгівлі, діяльність у сфері геології та геологорозвідування, таке інше (а.с.7).

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року , за результатами перевірки складено акт від 20.06.2011 року №969/23-02/35225200 (далі-Акт), (а.с.10-21).

За висновками даного акту встановлено порушення п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні ПДВ у лютому 2011 року на суму 44424,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 року №000952302 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44425,00 грн., у тому числі за основним платежем - 44424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. (а.с.22-23).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПА в АР Крим та рішенням від 17.08.2011 року за вих.№3005/10/25-023 залишено без змін, а скарга без - задоволення (а.с.34-36).

Крім того, позивачем подано повторну скаргу на зазначені вище рішення до Державної податкової служби України, яка рішенням від 23.09.2011 року за вих.№1991/6/10-2115 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.31-32).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Згідно із актом перевірки позивач у лютому 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ «БК «Декарт» (ідентифікацій код юридичної особи 36606872) , уклав договір, який не спричиняє настання реальних правових наслідків, послуги отримані без проведення відповідної їх сплати, отже позивачем зайво включено до податкового кредиту лютого 2011 року суми ПДВ в розмірі 44424,00 грн. з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, відповідно відсутній факт поставки товарів.

З акту вбачається, що згідно отриманих службових записок відділу податкової міліції, копій акту обстеження, пояснень керівника зміни, пояснень директора ніяких робіт по облаштуванню зумпфів, пристрій тимчасових доріг та облаштуванню майданчиків для установки обладнання не проводилось, згідно ч.1 ст.203,ст. 215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. (п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про нікчемність укладеної угоди позивач із ТОВ «БК «Декарт».

Судом досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку. Дослідивши матеріали справи, висновки проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельної експертизи та надані сторонами доказами, суд вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року позивачем включена сума ПДВ у розмірі 44424,00 грн., за податковою накладною, отриманою від ТОВ «БК «Декарт ЛТД» (ідентифікацій код юридичної особи 36606872) (а.с.49-56).

Так, 06.01.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «БК «Декарт ЛТД» (підрядник) укладено договір підряду №61/01П, предметом якого є виконання робіт, зазначених у специфікаціях, що є невід'ємною складовою частиною Договору. (а.с.26).

Згідно зі Специфікацією №2 до цього договору підрядник до 28.02.2011 року має виконати наступні роботи на загальну суму 266544,00 грн., у тому числі 44424,00 грн. ПДВ :

облаштуванню зумпфів на суму 45100,00 грн.;

пристрій тимчасових доріг на суму 5822,00 грн.;

облаштуванню майданчиків для установки обладнання на суму 118800,00 грн.

Згідно з розділом 5 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акта приймання-передачі виконаних підрядних робіт протягом 30-ти днів зі дня підписання акту.

ТОВ «БК «Декарт ЛТД» має ліцензію серії ДВ №488607 на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури строком з 15.10.2009 року по 15.10.2012 року (а.с.59).

Згідно з додатками до ліцензії одним з видів робіт здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, є: інженерна підготовка будівництва; розчищення, осушування територій; улаштування тимчасових доріг; фундаментів; під обладнання, таке інше.

За наслідками здійснення господарських операцій складені документи, що свідчать про виконання передбачених у специфікації робіт у лютому 2011 року на суму 266544,00 грн., у тому числі 44424,00 грн. ПДВ, а саме надання ТОВ «БК «Декарт ЛТД» підрядних робіт у лютому 2011 року підтверджується актом виконаних робіт №0У-0228/20 про виконання у лютому 2011 року робіт за умовами договору на суму 266544.00 грн., у т.ч. числі ПДВ 20% - 44424,00 грн. (а.с.28).

Щодо оплати виконаних робіт суд зазначає наступне.

29.03.2011 між позивачем та «БК «Декарт ЛТД» було укладено додаткову угоду №1 до договору підряду про зміну пункту 5.3 Договору, а саме передбачено строк оплати за договором до 30..11.2011 року (а.с.148).

14.11.2011 між позивачем та ТОВ «БК «Декарт ЛТД» було укладено додаткову угоду №2 про те, що через відсутність можливості провести розрахунки, в установлені в п.5.3 договору строки, у забезпечення заборгованості Замовник в строк до 30.11.2011 видає Підряднику свій власний простий вексель на суму 266544,00 гри. Факт передачі векселя посвідчується актом прийняття-передачі (а.с.149).

16.11.2011 року по акту №1 прийняття-передачі векселя позивачем переданий ТОВ «БК «Декарт ЛТД» простий вексель серії ДА №2001442 від 16.11.2011 року на суму 266544,00 грн. датою погашення: по пред'явленню(а.с.148)..

Відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 35.04.2001 року №2374-111 видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, викопані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за ним договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

З моменту видачі векселя зобов'язання по договору між замовником і підрядником замінюється вексельним зобов'язанням, тобто зобов'язанням погасити вексель в строк.

Отже, заборгованість позивача перед ТОВ «БК «Декарт ЛТД» за виконані земельні роботи по договору №61/01П від 06.01.2011 року була погашена у листопаді 2011 року простим векселем. Дана господарська операція відображена у бухгалтерському обліку позивача.

За датою отримання позивачем послуг (підписання акту виконаних робіт) 28.02.2011 року продавець - ТОВ «БК «Декарт ЛТД» виписало позивачу податкову накладну №47 на суму266544,00 грн., у тому числі ПДВ - 44424,00 грн.(а.с.29).

Отримана податкова накладна включена до розділу II «Отримані податкові накладні» Реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за лютий 2011 року за порядковим номером №44 (а.с.54-56).

Згідно з даними Додатку №5 до податкової декларації ПДВ за лютий 2011 року сума ПДВ у розмірі 44424,00 грн. по податковій накладній №47 ТОВ «БК «Декарт ЛТД» включена позивачем до складу податкового кредиту за порядковим номером №19 (а.с.52-53).

Фактичне виконання ТОВ «БК «Декарт ЛТД» робіт з облаштуванню зумпфів; пристрію тимчасових доріг; облаштуванню майданчиків для установки обладнання підтверджено висновком проведеної у справі судової будівельної експертизи. В результаті огляду експертом встановлено, що в кар'єрі влаштований зумпф у вигляді котловану в грунті на дні кар'єру від поверхневих та зливних вод, встановлена наявність тимчасових доріг №2,№3,№4 та майданчиків для устаткування.

Використання у власній господарській діяльності результатів виконаних робіт по облаштуванню зумпфів; пристрію тимчасових доріг ; облаштуванню майданчиків для установки обладнання, суми ПДВ у ціні яких віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ, про завищення якого зазначено в Акті перевірки підтверджується первинними документами позивача, а саме: актом виконаних робіт ЛЮУ-0228/20 від 28.02.2011 року, актами введения в експлуатацію виконанних робіт від 31.01.2011 року та від 28.02.2011 року (а.с.75,77) по договору №61/01П від 06.01.2011 року.

Згідно з цими актами, комісією прийнято рішення про експлуатацію закінчених робіт по будівництву тимчасових доріг, облаштуванню зумпфів та майданчиків для установки обладнання.

Господарські операції по виконаним земельним роботам відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується висновками проведеної у справі експертизи.

Суд також звертає увагу відповідача, що для функціонування кар'єру необхідним є облаштування спорудження зумпфа, для відведення поверхневих та грунтових вод, також функціонально потрібно облаштувати тимчасові під'їзні дороги, майданчики для устаткування, оскільки здійснення робіт в кар'єрі робиться із застосуванням важких будівельних машин.

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України, а саме п.198.6 ст.198, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

На час виписки податкової накладної та її отримання ТОВ «БК «Декарт ЛТД» був платником податку на додану вартість.

Отже, матеріалами справи у повному обсязі підтверджується отримання, оплата та використання у господарській діяльності позивача наданих ТОВ «БК «Декарт ЛТД» послуг у лютому 2011 року за Договором від 06.01.2011 року №61/01П, суму ПДВ по яких у розмірі 44424,00 грн. віднесено до податкового кредиту лютого 2011 року, що також кореспондує з висновком проведеної у справі комплексної судово-економічної та будівельної експертизи.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 44424,00 грн. за договором з ТОВ «БК «Декарт ЛТД» за лютий 2011 року позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо нікчемності укладених правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Суд не приймає до уваги доводи щодо безтоварного характеру операцій, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань ТОВ «БК «Декарт ЛТД», доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ «БК «Декарт ЛТД», тому висновки відповідача про відсутність факту поставки товарів по правочину, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, позбавлені належного обґрунтування.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована та підтверджена висновками проведеної у справі судової бухгалтерської експертизи.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення - рішення від 07.07.2011 року №000952302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 44425,00 грн., у тому числі за основним платежем - 44424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги лише про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним, та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

В судовому засіданні 06.12.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.12.2012 року.

Керуючись статтями 11, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 07.07.2011 року №000952302 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" (ідентифікаційний код 35225200) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 44425,00 грн., у тому числі за основним платежем - 44424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова