Ухвала

від 26.09.2013 по справі 2а-12859/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12859/11/0170/4

26.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ"- Носенко Вадим Васильович, довіреність № б/н від 10.10.12

представник відповідача - Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим- Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 11/10-0 від 02.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Циганова Г.Ю. ) від 06.12.12 по справі № 2а-12859/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" (вул. Будівельників, 1,Молодіжне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97501)

до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 грудня 2012 року у справі № 2а-12859/11/0170/4 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітака-ПВ» до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 07.07.2011 року № 000952302 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ітака -ПВ» (ідентифікаційний код 35225200) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 44425,00 грн., у тому числі за основним платежем - 44424,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 грудня 2012 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована нікчемністю правочину між позивачем та ТОВ «БК «Декарт».

У судовому засіданні за клопотанням представника Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим суд здійснив заміну відповідача по справі, а саме: Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби на її правонаступника - Сімферопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин у справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 44424 грн. за основним платежем та у сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2011 року № 000952302.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту від 20.06.2011 року № 969/23-02/35225200 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ітака - ПВ» код за ЄДРПОУ 3522500 з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року», яким було встановлено нікчемність правочину між позивачем та ТОВ БК «Декарт», внаслідок чого податкова інспекція дійшла висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 44424,00 грн. по фінансово-господарським правовідносинам із ТОВ БК «Декарт».

З акту перевірки вбачається, що такий висновок податкової інспекції ґрунтується виключно на поясненнях керівника зміни ТОВ «Ітака-ПВ» ОСОБА_4 та директора ТОВ «Ітака -ПВ» ОСОБА_5

В матеріалах справи є Договір підряду № 61/01П від 06.01.2011 року, що був укладений між позивачем та ТОВ «БК «Декарт ЛТД» на виконання у Грушевському родовищі вапняків земляних робіт.

Додатковою угодою № 1 від 29.03.2011 року сторони домовилися про визначення строку оплати за Договором від 06.01.2011 року до 30.11.2011 року.

Додатковою угодою № 2 від 14.11.2011 року сторони домовилися здійснити розрахунки за Договором шляхом передання простого векселю вартістю 2666544,00 грн.

Згідно Специфікації № 2 до вказаного Договору сторони домовилися про проведення наступних робіт в строк до 28.02.2011 року: влаштування зумпфів, влаштування тимчасових доріг, влаштування майданчиків для встановлення обладнання загальною вартістю 266544,00 грн., у т.ч. ПДВ 44424,00 грн.

Факт виконання умов Договору позивач підтверджує Актом виконаних робіт № ОУ-0228/20 від 28.02.2011 року, податковою накладною від 28.02.2011 року № 47, схемою розташування майданчиків під обладнання, зумпфи, тимчасових робіт у кар'єрі, Топографічним планом Грушевського родовища вапняків, актом вводу у експлуатацію виконаних земляних робіт за договором № 61/01П від 06.01.2011 року, довідкою кошторисного розрахунку вартості будівництва за формою № 1 станом на 28.02.2011 року, що була підготовлена судовим експертом у процесі судової будівельно-технічної експертизи (Висновок № 3689 від 30.07.2012 року), локальним кошторисом № 70101/3 станом на 28.02.2011 року та схемою розташування майданчика під устаткування, зумпфа, тимчасових доріг в кар'єрі с. Грушевське, що були підготовлені судовим експертом у процесі судової будівельно-технічної експертизи (Висновок № 3689 від 30.07.2012 року).

Факт оплати за Договором № 61/01П від 06.01.2011 року підтверджується Актом № 1 прийому передання векселю від 16.11.2011 року серії АА № 2001442 датою видачі 16.11.2011 року на суму 266544,00 грн. та копією простого векселю Серії АА № 2001442 на суму 266544,00 грн.

Фінансово-господарська операція знайшла своє відображення за даними бухгалтерського обліку позивача.

В процесі дослідження судової будівельно-технічної експертизи було підтверджено фактичне виконання ТОВ «БК «Декарт ЛТД» робіт з облаштування зумпфа, тимчасових доріг та майданчиків для тимчасового обладнання, про які вказано в акті виконаних робіт № ОУ-0228/20 від 28.02.2011 року відповідно до умов Договору № 61/01П від 06.02.2011 року між позивачем та ТОВ «БК «Декарт ЛТД» (Висновок № 3689 від 30.07.2012 року).

В процесі дослідження судово-економічної експертизи (Висновок № 3688 від 29.10.2012 року) висновки акту перевірки від 20.06.2011 року № 969/23-02/35225200 стосовно заниження ТОВ «Ітака-ПВ» податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 44424,00 грн. документально підтверджено не було. При цьому судовим експертом був підтверджений факт використання позивачем у власній господарській діяльності результатів робіт по облаштуванню зумпфів, майданчиків для устаткування, обладнанню тимчасових доріг та здійснення між позивачем та ТОВ БК «Декарт ЛТД» розрахунків простим векселем.

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальне виконання умов Договору підряду № 61/01П від 06.01.2011 року, що був укладений між позивачем та ТОВ «БК «Декарт ЛТД» на виконання у Грушевському родовищі вапняків земляних робіт та підтверджується факт використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих робіт, оскільки позивачем здійснюється діяльність у Грушевському родовищі вапняків (кар'єр).

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаним суб'єктом господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ БК «Декарт ЛТД» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суду не надано відповідних доказів щодо наміру позивача та його контрагентом порушити публічний порядок.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та ТОВ БК «Декарт ЛТД , спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Судовою колегією не приймаються до уваги пояснення начальника зміни ОСОБА_6 від 16.06.2011 року, на підставі яких податкова інспекція дійшла висновку про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ БК «Декарт ЛТД», оскільки дані пояснення спростовуються самим ОСОБА_6 Так, до апеляційного суду надійшла письмова заява від ОСОБА_6, у який він повідомив суд про те, що він сказав податковій інспекції неправду, оскільки був боржником перед позивачем, бажав звільнитися з підприємства у чому йому було відмовлено до повного погашення боргу за позикою. Ця ситуація спричинила негаразду у взаємовідносинах між ним та позивачем.

Вказана заява ОСОБА_6 підтверджується фактом надання суду апеляційної інстанції Договору позики від 21.10.2010 року, згідно якого ТОВ «Ітака-ПВ» надало ОСОБА_6 безвідсоткову позику у розмірі 25000 грн. Заборгованість ОСОБА_6 у сумі 25000,00 грн. обліковується за даними бухгалтерського обліку позивача за рахунком 6851 за жовтень - червень 2013 року.

Таким чином, оцінивши у сукупності усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи, судова колегія вважає безпідставними висновки податкової інспекції щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ БК «Декарт ЛТД».

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.12 по справі № 2а-12859/11/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська