Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-4250/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 р. м. Львів № 2а-4250/12/1370

17 год. 29хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Семенюта Д.В., представника відповідача Кармелюк Т.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс»(далі -ТзОВ ««Мегаком плюс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003922300/31939 від 20.12.2011 року, № 0003912300/31938 від 20.12.2012 року, № 0001052300/6373 від 14.03.2012 року, № 0001012300/6370 від 14.03.2012 року, № 0001102300/6372 від 14.03.2012 року, № 0001062300/6371 від 14.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу у 3 кварталі 2010 року на суму 756798 грн. (внаслідок чого відбулося завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2010 р., 1 кв. та 2 кв. 2011р., 2-3 кв. 2011р., та заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 338249 грн.), а також про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень-серпень 2010 р. на суму 151 361 грн. є необґрунтованим та безпідставним. Зазначає, що між ТзОВ «Мегаком плюс»та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»був укладений договір купівлі-продажу № ДГ-00238 від 01.07.2010 р. на поставку товарів. На виконання вказаного договору у липні-серпні 2010 року позивачем відвантажено покупцю будівельні матеріали на загальну суму 908 157,23 грн. (в т.ч. ПДВ 151361,25грн.), що підтверджується видатковими накладними, складеними та підписаними сторонами. Оплату за відвантажений товар покупець здійснив на розрахунковий рахунок ТзОВ «Мегаком плюс»в загальній сумі 908 157,23 грн. (в т.ч. ПДВ 151 361,25грн.). Відтак, висновок податкового органу про відсутність господарських операцій між вищевказаними сторонами жодними доказами не підтверджується. Так само, як нічим не підтверджується й висновок відповідача про те, що товар, який, на думку податкового органу, не був поставлений позивачем ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», був поставлений ТзОВ «Мегаком плюс»невстановленим юридичним чи фізичним особам.

Також позивач зазначає, що при проведенні перевірки податковий орган неправильно визначив обставини, з якими законодавець пов'язує право платника податків на віднесення сум витрат, понесених ним у зв'язку із сплатою ПДВ при імпорті товарів з метою подальшого їх використання в господарській діяльності, до складу податкового кредиту з ПДВ. У зв'язку з чим вважає безпідставним висновок відповідача про незаконність включення ТзОВ «Мегаком плюс» у липні-вересні 2010 року 36761,65 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ, які були сплачені ним у зв'язку з імпортом товарів на митну територію України в рамках своєї господарської діяльності.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях поданих в судове засідання 05.09.2012 року. Представник відповідача зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволення. Вважає договір купівлі-продажу № ДГ-00238 від 01 липня 2010 року, укладений між ТзОВ «Мегаком плюс»та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», нікчемним, оскільки в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів щодо ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», встановлено факти неподання останнім податкової звітності, зокрема, щодо податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням, відсутність у нього основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. На думку податкового органу, ці обставини вказують на те, що контрагент позивача фактично не займався фінансово-господарською діяльністю, а проводив транзитні операції, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ. Відтак, відповідачем встановлено відсутність відвантаження позивачем продукції саме на ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», що свідчить про укладання договору без мети настання реальних наслідків. Вказує, що з урахуванням того, що товар не було реалізовано позивачем ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», проте було списано з балансу позивача з подальшим віднесенням даних операцій на фінансовий результат основної діяльності підприємства по рахунку 79 «Фінансові результати», перевіркою було зроблено висновок, що в порушення п.1.31, п.1.23 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»ТзОВ «Мегаком плюс»занизило валовий дохід на загальну суму 756798 грн. (за 3 квартал 2010 року) за рахунок не включення до валового доходу (бази оподаткування ПДВ) операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним чи фізичним особам.

Крім цього, вказує, що в ході перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 р. -в сумі 22137,32 грн., за серпень 2010 р. -в сумі 6638,38 грн., за вересень 2010 р. -в сумі 7985,95 грн. В обґрунтування виявленого порушення податковий орган посилається на ту обставину, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, що були сплачені ним при імпорті зразків плитки, демонстраційних стендів, каталогів продукції, які були отримані ним безоплатно, що на думку відповідача, свідчить про відсутність факту придбання вказаного товару в розумінні пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ «Мегаком Плюс»зареєстроване 06.09.2001 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Позивач являється платником податку на додану вартість з 03.02.2005 року відповідно до копії свідоцтва № 18173952 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 222).

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Мегаком плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено Акт № 258/23-9/31658156 від 02.12.2011р. (надалі за текстом -Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Мегаком плюс»:

1) пп.4.1.1 ст.4, пп.11.3.1, п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього в сумі 216747грн., в тому числі: 3 квартал 2010 року в сумі 189200грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 27547грн.;

2) пп.4.1.1 ст.4, п.11.3.1, п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік всього на суму 305569грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 305569грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 305569грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 185799грн.;

3) п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103115грн., в тому числі: у серпні 2010 року в сумі 31141грн., у вересні 2010 року в сумі 3168 грн., у липні 2011 року в сумі 62806грн.;

4) п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, всього в сумі 85007грн. (р.26 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011р. в сумі 85007грн.).

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова видані:

- податкове повідомлення-рішення №0003932300/31940 від 20.12.2011р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І кв. 2011р. у розмірі 305569 грн., за ІІ кв. 2011р. у розмірі 305569 грн., за ІІ-ІІІ кв. 2011р. у розмірі 185799 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003902300/31937 від 20.12.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 264047грн., в тому числі за основним платежем 216747грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 47300грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003912300/31938 від 20.12.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 128893,75грн., в тому числі за основним платежем 103115грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25778,75грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003922300/31939 від 20.12.2011р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011р. у розмірі 85007грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ТзОВ «Мегаком-плюс»оскаржило їх до ДПС у Львівській області. Згідно з рішенням про результати розгляду первинної скарги (№2493/10/10-2005/216 від 27.02.2012р.) ДПС у Львівській області:

- залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 20.12.2011р. №0003912300/31938, №0003922300/31939;

- скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 20.12.2011р. №0003902300/31937 в частині 1308 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишила без змін;

- скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 20.12.2011р. №0003932300/31940 в частині зменшеного від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 284643,00 грн. та за ІІ квартал 2011 року на 305569,00 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу частково без задоволення;

- зменшила від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 305569,00 грн.;

- донарахувала податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 121502,00 грн.

На підставі вищевказаного рішення ДПС у Львівській області та у відповідності до ст.60 ПК України ДПІ у Шевченківському районі м. Львова видані:

- податкове повідомлення-рішення № 0001052300/6373 від 14.03.2012р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І кв. 2011р. у розмірі 20926 грн., за ІІ-ІІІ кв. 2011р. у розмірі 185799 грн. (Внаслідок цього та у відповідності до ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення №0003932300/31940 від 20.12.2011р. вважається відкликаним);

- податкове повідомлення-рішення №0001012300/6370 від 14.03.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 262739грн., в тому числі за основним платежем 216747грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 45992грн (Внаслідок цього та у відповідності до ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення №0003902300/31937 від 20.12.2011р. вважається відкликаним);

- податкове повідомлення-рішення №0001102300/6372 від 14.03.2012р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у розмірі 305569 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001062300/6371 від 14.03.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 121502грн., в тому числі за основним платежем 121502грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 0 грн .

Не погоджуючись із вказаними рішеннями ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та ДПС у Львівській області, ТзОВ «Мегаком-плюс» оскаржило їх до ДПС України. Згідно з рішенням про результати розгляду скарги (№ 40/6/10-245 від 10.05.2012 р.) ДПС України залишило без змін вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з урахуванням вищенаведеного рішення ДПС у Львівській області, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу ТзОВ «Мегаком плюс»- без задоволення.

Згідно з актом перевірки, контрагентом скаржника - ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»не подано у податковий орган за його місцезнаходженням податкову звітність з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік, а також не задекларовано у податковій звітності з податку на додану вартість за липень-серпень 2010 року податковий кредит по вищевказаних операціях (у липні 2010р. - 54435,02грн., серпень 2010 р. - 96926,23 грн.). Також в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів щодо ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням, відсутність у нього основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

На підставі цього податковий орган прийшов до висновку про відсутність фактичного проведення фінансово-господарських операцій між даними підприємствами та нікчемність укладених між ними правочинів. Тому, враховуючи факт надходження від ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 908157,23 грн., та беручи до уваги, що господарські операції з поставки товару на ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», які відображені ТзОВ «Мегаком плюс»в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, а за даними бухгалтерського обліку товар списано з балансу позивача з подальшим віднесенням даних операцій на фінансовий результат основної діяльності підприємства, перевіркою встановлено заниження валового доходу у 3 кварталі 2010 року в сумі 756797,65 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ у липні 2010р. - в сумі 54435,02 грн., у серпні 2010 р. -у сумі 96926,23 грн. по операціях з безоплатної передачі товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам.

Крім цього, згідно з актом перевірки, перевіркою було встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2010р. -в сумі 22137,32грн., за серпень 2010р. -в сумі 6638,38грн., за вересень 2010р. -в сумі 7985,95грн. В обґрунтування виявленого порушення податковий орган посилається на ту обставину, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, що були сплачені ним при імпорті зразків плитки, демонстраційних стендів, каталогів продукції (надалі -зразки продукції), які були отримані скаржником безоплатно, що на думку ревізорів, свідчить про відсутність факту придбання вказаного товару в розумінні пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) № 168/97-ВР.

Пункт 1.7 ст.1 даного Закону зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. ( п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п.п. 4. 1.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Закріплені у пп. 11.2.1 ст. 11 згаданого вище Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства передбачають, що валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

01.07.2010 р. між ТзОВ «Мегаком плюс»(Продавець) та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № ДГ-00238, згідно з яким продавець зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного договору господарські товари у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється згідно з заявкою покупця зі складу продавця (а.с. 106-107 том І).

На виконання вказаного договору у липні-серпні 2010 року ТзОВ «Мегаком плюс»було передано ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»будівельні матеріали на загальну суму 908157,23грн. (в т.ч. ПДВ 151361,25 грн.).

Про продаж товару свідчать підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками як продавця, так і покупця розхідні накладні № МПБ0000361 від 03.08.2010 р., № МПБ0000379 від 04.08.2010 р., № МПБ0000393 від 06.08.2010р., № МПБ0000397 від 06.08.2010р., №МПБ0000423 від 10.08.2010р., № МПБ0000445 від 12.08.2010р., № МПБ0000456 від 13.08.2010р., № МПБ0000477 від 16.08.2010р., № МПБ0000503 від 19.08.2010р., № МПБ0000505 від 20.08.2010р., № МПБ0000593 від 30.08.2010р., № МПБ0000255 від 13.07.2010р., № МПБ0000256 від 19.07.2010р., № МПБ0000275 від 21.07.2010 р., № МПБ0000309 від 27.07.2010р., № МПБ0000318 від 27.07.2010р., № МПБ0000320 від 28.07.2010р., № МПБ0000326 від 28.07.2010р., № МПБ0000351 від 30.07.2010р., а також відповідні їм податкові накладні на відповідні суми продажу товару № 00000084 від 13.07.2010р., № ГП00000085 від 19.07.2010р., №00000088 від 21.07.2010р., № ГП00000090 від 27.07.2010р., №00000091 від 27.07.2010р., №00000093 від 28.07.2010р., № 00000094 від 28.07.2010р., №00000095 від 30.07.2010р., №00000096 від 03.08.2010р., № 00000097 від 04.08.2010р., №00000098 від 06.08.2010р., №00000099 від 06.08.2010р., № 00000100 від 10.08.2010р., №00000102 від 12.08.2010р., №00000104 від 13.08.2010р., № 00000106 від 16.08.2010р., №00000109 від 19.08.2010р., №00000110 від 20.08.2010р., № 00000112 від 30.08.2010р., що підтверджується реєстром виданих податкових накладних. З представлених розхідних накладних вбачається, що предметом купівлі-продажу були господарські товари, а саме - керамічна плитка (а.с. 109-151 том І).

Повноваження особи-покупця на одержання товарно-матеріальних цінностей підтверджується оформленими належним чином від імені ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» довіреностей на одержання ТМЦ №65/1 від 03.08.2010р., №65/2 від 13.08.2010р., №66/2 від 30.08.2010р., №62/1 від 13.07.2010р., №64/41 від 23.07.2010р. Товарно-транспортні накладні про поставку товару сторонами не оформлялись.

На підставі наданих ТзОВ «Мегаком плюс»рахунків на оплату №ГП00000330 від 13.07.2010р., №ГП00000487 від 19.07.2010р., №ГП00000588 від 21.07.2010р., №ГП00000693 від 26.07.2010р., №ГП00000736 від 27.07.2010р., №ГП00000776 від 28.07.2010р., №ГП00000792 від 28.07.2010р., №ГП00000830 від 30.07.2010р., №ГП00000910 від 03.08.2010р., №996 від 04.08.2010р., №ГП00001064 від 06.08.2010р., №ГП00001090 від 06.08.2010р., №ГП00001172 від 10.08.2010р., №ГП00001292 від 13.08.2010р., №МПБ00000000477 від 16.08.2010р., №ГП00001472 від 19.08.2010р., №1794 від 30.08.2010р. ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»здійснило оплату за одержаний товар на розрахунковий рахунок ТзОВ «Мегаком плюс»в загальній сумі 908157,23грн. (в т.ч. ПДВ 151361,25грн.), що підтверджується банківськими виписками від 14.07.2010 р., 20.07.2010р., 22.07.2010р., 26.07.2010р., 28.07.2010 р., 29.07.2010 р., 30.07.2010 р., 03.08.2010 р., 05.08.2010 р., 09.08.2010р., 11.08.2010 р., 16.08.2010 р., 18.08.2010 р., 20.08.2010 р., 31.08.2010 р.

За результатами вказаних операцій ТзОВ «Мегаком плюс»у відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включило до складу валового доходу 756797,65 грн. та у відповідності до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового зобов'язання з ПДВ 54435,02 грн.- у липні 2010 р., 96926,23 грн.- у серпні 2010 р.

З акта перевірки вбачається, що зазначені вище договір, розхідні накладні, довіреності, банківські виписки по взаємовідносинах позивача з ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»були надані податковому органу під час перевірки. Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Факт виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № ДГ-00238 від 01.07.2010 р. обома його сторонами підтверджується первинними документами, які були представлені для перевірки, що в свою чергу підтверджує реальність та дійсність цих операцій, а саме розхідними та податковими накладними, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей, рахунками на оплату, банківськими виписками.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наявності таких доказів суд вважає безпідставним твердження відповідача про неотримання ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»товарів від ТзОВ «Мегаком плюс».

Також з матеріалів справи вбачається, і сторонами не оспорюється, що на момент виникнення та існування господарських взаємовідносин між ТзОВ «Мегаком плюс»та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»обидва підприємства були у встановленому законом порядку зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності, а також зареєстровані органами державної податкової служби як платники податку на додану вартість. На момент проведення господарських операцій між вказаними підприємствами їх держану реєстрацію та/чи реєстрацію як платників ПДВ не було скасовано чи анульовано.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (надалі за текстом -Порядок), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень -довідка.

Згідно з п.6 розділу І Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з абзацами першим, третім п.5.2 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Наявний в матеріалах справи акт перевірки позивача не містить посилань на будь-які докази, які б дали можливість встановити факт відвантаження ТзОВ «Мегаком плюс»товарів (котрі на думку податкового органу не поставлялись позивачем на ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад») на користь невстановлених юридичних чи фізичних осіб.

Таким чином, оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ «Мегаком плюс» податкового законодавства, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість, сплачених позивачем при імпорті безоплатно одержаної продукції, суд встановив наступне.

У липні-вересні 2010 року ТзОВ «Мегаком плюс»імпортувало на митну територію України згідно належним чином оформлених вантажних митних декларацій (ВМД) №209000012/2010/009098 від 30.06.2010р., №209000012/2010/009459 від 07.07.2010р., №209000012/2010/009472 від 07.07.2010р., №209000012/2010/009875 від 14.07.2010р., №209000012/2010/009968 від 16.07.2010р., №209000012/2010/010164 від 20.07.2010р., №209000012/2010/010762 від 02.08.2010р., №209000012/2010/011725 від 19.08.2010р., №209000012/2010/011903 від 21.08.2010р., №209000012/2010/012251 від 30.08.2010р., №209000012/2010/012419 від 02.09.2010р., №209000012/2010/012515 від 03.09.2010р., №209000012/2010/012881 від 09.09.2010р., №209000012/2010/013060 від 13.09.2010р., №209000012/2010/014287 від 29.09.2010р. зразки продукції (зразки плитки, демонстраційні стенди, каталоги продукції). При цьому вказані зразки продукції були одержані позивачем від контрагентів-нерезидентів без оплати їх вартості разом із самою продукцією (керамічною плиткою), яка придбавалась у них позивачем за плату. При їх ввезенні на митну територію України позивачем було сплачено на кордоні ПДВ на загальну суму 36761,65грн., в тому числі у липні 2010р. -22137,32грн., у серпні 2010р. -6638,38грн., у вересні 2010р. -7985,95грн. Вказані суми податку на додану вартість, які були сплачені при ввезенні зразків продукції на митну територію України, позивач включив до складу податкового кредиту. Вказані обставини встановлені судом і сторонами не оспорюються.

В обґрунтування виявленого порушення податковий орган посилається на ту обставину, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, що були сплачені ним при імпорті зразків продукції, які були отримані ним безоплатно, що на думку ревізорів, свідчить про відсутність факту придбання вказаного товару в розумінні пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Таким чином, для одержання права на податковий кредит по ПДВ при ввезенні зразків продукції, позивачу необхідно виконати ряд умов:

- зразки продукції повинні бути використані у межах господарської діяльності платника податку;

- фактична сплата ПДВ до бюджету при імпорті зразків продукції на митну територію України;

- вантажна митна декларація повинна бути оформлена у відповідності до вимог законодавства.

Як встановлено судом, ТзОВ «Мегаком плюс»були виконані усі вимоги закону (зокрема: наявність фактичної сплати ПДВ при ввезенні зразків продукції на митну територію України; подальше використання зразків продукції у господарській діяльності, пов'язаної із торгівлею керамічною плиткою; наявність правильно оформленої вантажної митної декларації; вчасне подання належно оформленої податкової декларації), які давали йому право на збільшення складу податкового кредиту з ПДВ у тих звітних періодах, в якому мали місце вказані господарські операції.

Таким чином, включення позивачем у липні-вересні 2010 року 36761,65 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ, які були сплачені ним у зв'язку з імпортом продукції на митну територію України в рамках своєї господарської діяльності, суд вважає законним.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Додатково, в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності цього контрагента .

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Суд відхиляє покликання податкового органу на дані аналізу податкової звітності ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»про відсутність офісних, виробничих приміщень, транспортних засобів, оскільки ДПІ не дало належних та допустимих доказів цього, а лише використало матеріали перевірки іншого податкового органу. Крім того, вказані обставини не можуть свідчити про неспроможність виконання господарських зобов'язань. Факт неподання вказаним контрагентом позивача податкової звітності також не може бути доказом відсутності у нього господарських операцій при наявності первинних документів, що підтверджують їх реальність та дійсність. Факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована.

З огляду на наведені вище, аргументи, якими відповідач доводить, реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість та податку на прибуток.

При цьому, суд вважає, що при проведенні перевірки податковий орган неправильно визначив обставини, з якими законодавець пов'язує право платника податків на віднесення сум витрат, понесених ним у зв'язку із сплатою ПДВ при імпорті товарів з метою подальшого їх використання в господарській діяльності, до складу податкового кредиту з ПДВ. Зокрема, суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що факт придбання платником ПДВ продукції у постачальника-нерезидента без зворотної компенсації її вартості позбавляє платника права на віднесення сум ПДВ, сплачених при ввезенні такої продукції на митну територію України, до складу свого податкового кредиту. Адже, такий висновок не ґрунтується на чинному законодавстві, а є наслідком довільного трактування відповідачем його норм.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Отже, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від № 0003922300/31939 від 20.12.2011 року, № 0003912300/31938 від 20.12.2012 року, № 0001052300/6373 від 14.03.2012 року, № 0001012300/6370 від 14.03.2012 року, № 0001102300/6372 від 14.03.2012 року, № 0001062300/6371 від 14.03.2012 року. Не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003922300/31939 від 20.12.2011 року, № 0003912300/31938 від 20.12.2012 року, № 0001052300/6373 від 14.03.2012 року, № 0001012300/6370 від 14.03.2012 року, № 0001102300/6372 від 14.03.2012 року, № 0001062300/6371 від 14.03.2012 року.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс»(м. Львів, вул. Промислова,60, ідентифікаційний код 31658156) 2 146,00 (дві тисячі сто сорок шість) грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2012 року.:

Суддя Сподарик Н.І.