Ухвала

від 06.11.2014 по справі 2а-4250/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 р. Справа № 876/934/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Шевчука І. З.

представника позивача Семенюти Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року по справі №2а - 4250/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби і просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: №0003922300/31939 від 20 грудня 2011 року, №0003912300/31938 від 20 грудня 2011 року, №0001052300/6373 від 14 березня 2012 року, №0001012300/6370 від 14 березня 2012 року, №0001102300/6372 від 14 березня 2012 року, №0001062300/6371 від 14 березня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем валового доходу у 3 кварталі 2010 року на суму 756 798 гривень, що у свою чергу спричинило завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2010 році, першому та другому кварталах, другому та третьому кварталах 2011 року, та про заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 338 249 гривень, а також про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень - серпень 2010 року на суму 151 361 гривня є безпідставними, оскільки за вказаний період позивачем не допущено порушень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України. Також, як зазначає позивач, при здійсненні імпорту товарів на митну територію України було фактично сплачено суму податку на додану вартість до бюджету, вантажні митні декларації були оформлені у відповідності до вимог законодавства і зразки імпортованої продукції були використані в господарській діяльності. Тому вважає правомірним включення у липні - вересні 2010 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 36 761 гривні 65 коп. сплаченого податку у зв'язку з імпортом.

Крім цього зазначає, що умови укладеного позивачем із ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» договору було виконано, оскільки у липні - серпні 2010 року позивачем відвантажено покупцю будівельні матеріали на загальну суму 908 157 гривень 23 коп., за який проведено оплату у повному обсязі. На підтвердження обставин здійснення господарських операцій відповідачу були представлені належним чином оформлені первинні документи. Позивач, як постачальник, задекларував результати операцій із вказаним контрагентом у складі валового доходу та податкового зобов'язання з податку на додану вартість. В свою чергу контрагент не відобразив відповідні суми в складі податкового кредиту, що жодним чином не суперечить інтересам держави. Вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідачем подані письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких в ході перевірки позивача враховано матеріали позапланової документальної перевірки ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» з питань дотримання податкового законодавства, згідно яких місцезнаходження платника не встановлено, пояснень щодо відносин з контрагентами не надано. Для здійснення господарської діяльності вказане підприємство не мало офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів. У зв'язку з цим вважає дані, наведені в деклараціях, такими, що не відповідають дійсності. Вартість реалізованих позивачем товарів, віднесених до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість вважається не підтвердженою у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних звірок. З урахуванням того, що товар фактично не було реалізовано позивачем ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», проте було списано з балансу позивача з подальшим віднесенням даних операцій на фінансовий результат основної діяльності підприємства, позивачем було порушено п.1.31, п.1.23 ст.1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим позивачем занижено валовий дохід на загальну суму 756 798 гривень. Також вважає, що позивачем безпідставно та всупереч вимог Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого при імпорті товарів, оскільки товари були отримані безоплатно, тобто відсутній факт придбання товару в розумінні пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит на суму сплаченого податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: №0003922300/31939 від 20 грудня 2011 року, №0003912300/31938 від 20 грудня 2012 року; №0001052300/6373, №0001012300/6370, №0001102300/6372, №0001062300/6371 від 14 березня 2012 року.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що перевіркою підтверджено відсутність факту відвантаження позивачем товару ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», що свідчить про укладення правочину без мети настання реальних наслідків, передбачених цим правочином. Перевіркою було встановлено і безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з імпортованих товарів, які були отримані безоплатно, що у свою чергу виключає можливість формування податкового кредиту за такими операціями. В ході розгляду справи позивачем не були спростовані висновки перевірки та не доведено правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань. В свою чергу суд першої інстанції не врахував усіх вищевикладених обставин, погодившись із викладеними у позовній заяві доводами позивача. У зв'язку з цим просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи, а також пояснив, що виявлені в ході перевірки обставини господарської діяльності позивача та представлені документи свідчать про нікчемність укладеного правочину з поставки товару. Крім цього вважає, що відсутність факту придбання товару, що імпортується, не дає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача не погодився із викладеними в апеляційній скарзі доводами і вважає, що відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції. Також представник позивача пояснив, що до перевірки були представлені усі первинні документи, які підтверджують правильність формування податкового обліку та податкових зобов'язань. Крім цього вважає, що виконання передбачених законом вимог при імпорті товарів на митну територію України, в тому числі і сплата податку на додану вартість, є підставою для формування податкового кредиту

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір, розхідні накладні, довіреності, банківські виписки по взаємовідносинах позивача з ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» були надані податковому органу під час перевірки і між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Факт виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу його сторонами підтверджується первинними документами, які були представлені для перевірки, що в свою чергу підтверджує реальність та дійсність цих операцій. На момент виникнення та існування господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» підприємства були у встановленому законом порядку зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності, а також зареєстровані органами державної податкової служби як платники податку на додану вартість.

Як наслідок, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Зразки продукції були одержані позивачем від контрагентів - нерезидентів без оплати їх вартості разом із самою продукцією (керамічною плиткою), яка придбавалася у них позивачем за плату. При їх ввезенні на митну територію України позивачем було сплачено податок на додану вартість в сумі 36 761 гривня 65 коп., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту. Для одержання права на податковий кредит по податку на додану вартість при ввезенні зразків продукції, позивачем були виконані необхідні умови закону, які в свою чергу давали позивачу право на збільшення складу податкового кредиту з податку на додану вартість у тих звітних періодах, в якому мали місце вказані господарські операції.

У зв'язку з вищевикладеним суд першої інстанції прийшов до висновку щодо протиправності оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком Плюс» 06 вересня 2001 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради. Позивач перебуває на обліку в органах державної податкової служби, як платник податків, а також є платником податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджуються Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААБ №741110 від 27 липня 2011 року, Довідкою про взяття на облік платника податків від 12 лютого 2010 року №71 та Свідоцтвом №18173952 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №366655 від 03 лютого 2005 року.

Відповідачем із 14 по 25 листопада 2011 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої 02 грудня 2011 року складено Акт № 258/23 - 9/31658156.

Згідно змісту акта перевірки, в ході перевірки встановлено порушення позивачем: пп. 4.1.1 ст. 4, пп. 11.3.1, п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 216 747 гривень, в тому числі: у третьому кварталі 2010 року - в сумі 189 200 гривень, за другий - третій квартали 2011 року - в сумі 27 547 гривень; пп. 4.1.1 ст. 4, п. 11.3.1, п. 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік всього на суму 305 569 гривень: за перший квартал 2011 року - в сумі 305 569 гривень, за другий квартал 2011 року - в сумі 305 569 гривень, за другий - третій квартали 2011 року - в сумі 185 799 гривень; п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103 115 гривень, в тому числі: у серпні 2010 року - в сумі 31 141 гривня, у вересні 2010 року - в сумі 3 168 гривень, у липні 2011 року - в сумі 62 806 гривень; п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі всього 85 007 гривень (р.26 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року - в сумі 85 007 гривень).

На підставі висновків перевірки відповідачем 20 грудня 2011 року винесені податкові повідомлення - рішення: №0003932300/31940, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2011 року - у розмірі 305 569 гривень, за другий квартал 2011 року - у розмірі 305 569 гривень, за другий - тертій квартали 2011 року - у розмірі 185 799 гривень; №0003902300/31937, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 264 047гривень, в тому числі: за основним платежем - на 216 747 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 47 300 гривень; №0003912300/31938, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 128 893 гривні 75 коп., в тому числі: за основним платежем - на 103 115 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 25 778 гривень 75 коп.; №0003922300/31939, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 85 007 гривень.

Згідно з рішенням Державної податкової служби у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 27 лютого 2012 року за №2493/10/10 - 2005/216 податкові повідомлення - рішення відповідача №0003912300/31938, №0003922300/31939 від 20 грудня 2011 року залишені без змін. Також, скасовано податкове повідомлення - рішення №0003902300/31937 в частині 1 308 гривень застосованої штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток, а в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін. Вказаним рішенням податкове повідомлення - рішення №0003932300/31940 в частині зменшеного від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2011 року на 284 643 гривні та за другий квартал 2011 року на 305 569 гривень скасовано, а в іншій частині - залишено без змін, а скаргу частково без задоволення. Цим же рішенням зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 305 569 гривень та донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 121 502 гривень.

Згідно з вищевказаним рішенням відповідачем 14 березня 2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення: №0001052300/6373, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2011 року у розмірі 20 926 гривень, за другий - третій квартали 2011 року у розмірі 185 799 гривень; №0001012300/6370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 262 739 гривень, в тому числі: за основним платежем - на 216 747 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 45 992 гривні; №0001102300/6372, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у розмірі 305 569 гривень; №0001062300/6371, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 121 502 гривні, в тому числі: за основним платежем на 121 502 гривні. У зв'язку з цим податкові повідомлення - рішення №0003932300/31940 та №0003902300/31937 від 20 грудня 2011 року вважаються відкликаними.

Позивачем оскаржено рішення податкових органів до Державної податкової служби України, рішенням якої за №40/6/10 - 245 від 10 травня 2012 року вищевказані податкові повідомлення - рішення відповідача залишені без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Податковий орган прийшов до вищезазначених висновків з огляду на те, що контрагентом позивача, ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», не подано до податкового органу за його місцезнаходженням податкової звітності з податку на прибуток за три квартали 2010 року та за 2010 рік, а також не задекларовано у податковій звітності з податку на додану вартість за липень - серпень 2010 року податковий кредит по вищевказаних операціях. В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» за місцезнаходженням, відсутність у нього основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Вказані обставини, згідно змісту акту перевірки та рішень податкових органів за результатами розгляду скарг, були підставою для висновку про відсутність фактичного проведення фінансово - господарських операцій між даними підприємствами та нікчемність укладеного між ними правочину. Господарські операції з поставки товару на ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», які відображені позивачем в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного їх здійснення, у зв'язку з чим перевіркою встановлено заниження валового доходу та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з безоплатної передачі товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам.

Також відповідач вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені ним при імпорті зразків плитки, демонстраційних стендів, каталогів продукції, які були отримані скаржником безоплатно. Тому у зв'язку з відсутністю факту придбання вказаного товару в розумінні пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем протиправно сформовано податковий кредит.

Судами також було встановлено, що 01 липня 2010 року позивачем, як Продавцем укладено із ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», як Покупцем, договір купівлі - продажу №ДГ - 00238, за умовами якого продавець зобов'язувався поставляти і передавати на умовах даного договору господарські товари у власність покупця, а покупець зобов'язувався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється згідно з заявкою покупця зі складу продавця.

На виконання умов вказаного договору у липні - серпні 2010 року позивачем було передано ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» будівельні матеріали на загальну суму 908 157 гривень 23 коп..

На підтвердження факту поставки товару представлено розхідні накладні та відповідні їм податкові накладні на відповідні суми продажу товару, які внесені до реєстру виданих податкових накладних. На одержання товарно - матеріальних цінностей від імені ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» оформлені довіреності.

Оплата за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями про оплату згідно наданих позивачів рахунків на оплату, а також банківськими виписками.

За результатами вказаних операцій позивачем включено до складу валового доходу 756 797 гривень 65 коп. та до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у липні 2010 року - 54 435 гривень 02 коп. та у серпні 2010 року - 96 926 гривень 23 коп..

Крім цього, у липні - вересні 2010 року позивач згідно оформлених вантажних митних декларацій імпортував на митну територію України зразки продукції (зразки плитки, демонстраційні стенди, каталоги продукції). Вказані зразки продукції були одержані позивачем від контрагентів - нерезидентів без оплати їх вартості разом із самою продукцією (керамічною плиткою), яка була придбана у цих осіб за відплатними угодами. При ввезенні на митну територію України позивачем було сплачено на кордоні 36 761 гривню 65 коп. податку на додану вартість. Вказані суми податку на додану вартість, які були сплачені при ввезенні зразків продукції на митну територію України, позивач включив до складу податкового кредиту.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із такого.

У відповідності до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Відповідно до пп.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.2, 2.4 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Укладений позивачем із ПП «Фінасново - промислова компанія «Каскад» договір було представлено до перевірки, а також представлені розхідні та податкові накладні, довіреності, рахунки та банківські виписки по взаємовідносинах позивача з ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», які були досліджені судом першої інстанції і детально описані в оскаржуваному судовому рішення. Вказані документи підтверджують факт виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу №ДГ - 00238 від 01 липня 2010 року.

На час виникнення та існування господарських взаємовідносин позивач та його контрагент були у встановленому законом порядку зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності, а також зареєстровані органами державної податкової служби як платники податків та були платниками податку на додану вартість. З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про нікчемність правочину. Тому, безпідставними є також і доводи про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Також, як було встановлено судами при ввезенні зразків продукції на митну територію України позивачем сплачено до бюджету податок на додану вартість на підставі належним чином та у відповідності до вимог закону оформлених вантажних митних декларацій. Крім цього ввезені зразки продукції були використані у господарській діяльності, пов'язаної із торгівлею керамічною плиткою.

Наведені вище обставини у відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» давали право позивачу на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, що у свою чергу підтверджує правомірність включення позивачем у липні - вересні 2010 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 36 761 гривні 65 коп., які були сплачені ним у зв'язку з імпортом продукції на митну територію України у межах господарської діяльності.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти позову, положення Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів апеляційного суду вважає, що представлені позивачем первинні документи, а також обставини, які характеризують господарську діяльність позивача та його контрагента підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому підтверджують і правильність формування податкових зобов'язань.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності товарно - транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про помилковість висновку суду першої інстанції в оцінці доказів і, відповідно про незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки товаро - транспортна накладна є однією із рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно - транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання поставлених позивачем товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій і доводи апеляційної скарги з посиланням на висновки перевірки контрагента позивача, так як будь - які порушення податкового чи іншого законодавства тягне негативні наслідки для цих суб'єктів господарювання і не впливає на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Крім цього, посилання відповідача на безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого при імпорті товарів на митну територію України податку на додану вартість ґрунтуються на помилковому визначенні обставин, які дають право особі на віднесення сум витрат по сплаті такого податку до складу податкового кредиту, а також такі доводи не узгоджуються з відповідними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних та обґрунтованих висновків, а оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті без дотримання та урахування принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що при формулюванні своїх висновків судом першої інстанції допущено описки як у мотивувальній частині судового рішення, так і у його резолютивній частині стосовно дати винесення податкового повідомлення - рішення №0003912300/31938 - 20 грудня 2012 року, хоча таке рішення було прийняте відповідачем 20 грудня 2011 року. Проте, така описка не впливає на законність та обґрунтованість судового рішення, так як судом першої інстанції вирішувалося питання щодо законності саме рішення відповідача за вказаним номером від 20 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року по справі №2а - 4250/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 11 листопада 2014 року.