Ухвала

від 17.12.2015 по справі 2а-4250/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/61331/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014

у справі № 2а-4250/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Мегаком плюс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0003922300/31939 від 20.12.2011, №0003912300/31938 від 20.12.2011, №0001052300/6373 від 14.03.2012, №0001012300/6370 від 14.03.2012, №0001102300/6372 від 14.03.2012, №0001062300/6371 від 14.03.2012.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем з 14 по 25.11.2011 було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 02.12.2011 №258/23 - 9/31658156.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 1. 31, п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 216747,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік всього на суму 305569,00 грн.; п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103115,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі всього 85007,00 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що контрагентом позивача, ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», не подано до податкового органу за його місцезнаходженням податкової звітності з податку на прибуток за три квартали 2010 року та за 2010 рік, а також не задекларовано у податковій звітності з податку на додану вартість за липень - серпень 2010 року податковий кредит по вищевказаних операціях. В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» за місцезнаходженням, відсутність у нього основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Вказані обставини, були підставою для висновку про відсутність фактичного проведення фінансово-господарських операцій між даними підприємствами та нікчемність укладеного між ними правочину. Господарські операції з поставки товару на ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», які відображені позивачем в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного їх здійснення, у зв'язку з чим перевіркою встановлено заниження валового доходу та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з безоплатної передачі товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам.

Також відповідач вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені ним при імпорті зразків плитки, демонстраційних стендів, каталогів продукції, які були отримані скаржником безоплатно. Тому у зв'язку з відсутністю факту придбання вказаного товару в розумінні пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем протиправно сформовано податковий кредит.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 20.12.2011 винесені податкові повідомлення-рішення: №0003932300/31940, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2011 року - у розмірі 305569,00 грн., за другий квартал 2011 року - у розмірі 305569,00 грн., за другий - тертій квартали 2011 року - у розмірі 185799,00 грн.; №0003902300/31937, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 264047,00 грн., в тому числі: за основним платежем - на 216747,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 47300,00 грн.; №0003912300/31938, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 128893,75 грн., в тому числі: за основним платежем - на 103115,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 25778,75 грн.; №0003922300/31939, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 85007,00 грн.

Дані рішення позивачем були оскарженні до Державної податкової служби у Львівській області, в результаті чого відповідачем 14.03.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001052300/6373, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2011 року у розмірі 20926,00 грн., за другий - третій квартали 2011 року у розмірі 185799,00 грн.; №0001012300/6370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 262739,00 грн., в тому числі: за основним платежем - на 216747,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 45992,00 грн.; №0001102300/6372, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у розмірі 305569,00 грн.; №0001062300/6371, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 121502,00 грн., в тому числі: за основним платежем на 121502,00 грн. Податкові повідомлення-рішення №0003932300/31940 та №0003902300/31937 від 20.12.2011 вважаються відкликаними.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Відповідно до пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 даного Закону, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначено Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.2, 2.4 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами вірно зазначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.07.2010 позивачем, як продавцем укладено із ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», як покупцем, договір купівлі-продажу №ДГ - 00238, за умовами якого продавець зобов'язувався поставляти і передавати на умовах даного договору господарські товари у власність покупця, а покупець зобов'язувався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється згідно з заявкою покупця зі складу продавця.

На виконання умов вказаного договору у липні - серпні 2010 року позивачем було передано ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» будівельні матеріали на загальну суму 908157,23 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано розхідні накладні та відповідні їм податкові накладні на відповідні суми продажу товару, які внесені до реєстру виданих податкових накладних. На одержання товарно-матеріальних цінностей від імені ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад» оформлені довіреності.

Оплата за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями про оплату згідно наданих позивачів рахунків на оплату, а також банківськими виписками.

За результатами вказаних операцій позивачем включено до складу валового доходу 756797,65 грн. та до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у липні 2010 року - 54435,02 грн. та у серпні 2010 року - 96926,23 грн.

Крім цього, у липні - вересні 2010 року позивач згідно оформлених вантажних митних декларацій імпортував на митну територію України зразки продукції (зразки плитки, демонстраційні стенди, каталоги продукції). Вказані зразки продукції були одержані позивачем від контрагентів - нерезидентів без оплати їх вартості разом із самою продукцією (керамічною плиткою), яка була придбана у цих осіб за відплатними угодами. При ввезенні на митну територію України позивачем було сплачено на кордоні 36761,65 грн. податку на додану вартість. Вказані суми податку на додану вартість, які були сплачені при ввезенні зразків продукції на митну територію України, позивач включив до складу податкового кредиту.

На час виникнення та існування господарських взаємовідносин позивач та його контрагент були у встановленому законом порядку зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності, а також зареєстровані органами державної податкової служби як платники податків та були платниками податку на додану вартість, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Також судами вірно зазначено, що при ввезенні зразків продукції на митну територію України позивачем сплачено до бюджету податок на додану вартість на підставі належним чином та у відповідності до вимог закону оформлених вантажних митних декларацій. Крім цього ввезені зразки продукції були використані у господарській діяльності, пов'язаної із торгівлею керамічною плиткою.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що безпідставними є доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договору, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника.

А тому, твердження ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ПП «Фінансово - промислова компанія «Каскад», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров