РІШЕННЯ
Іменем України
19 листопада 2012р. Бабушкінський райсуд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Решетніка М.О.
при секретарі - Медведєвій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 «Про визнання договору дарування недійсним», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що на праві власності йому належала квартира АДРЕСА_1. Відповідачка є його дочкою. Після одного із провідань дочки він через деякий час випадково дізнався, що подарував їй вказану квартиру, чому передувала застілля із вживанням спиртних напоїв та медикаментів, внаслідок чого він втратив пам'ять. Такі дії відповідачки його обурюють, оскільки він, хоча і користується до даного часу квартирою, перебуває у постійній напрузі можливості бути позбавленим єдиного житла, а отже цей правочин був укладений ним під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, в зв'язку з чим просив визнати зазначений договір дарування недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.233 ЦК України.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просив його задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Представник відповідачки позов не визнав, вважає його необґрунтованим, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 належала позивачеві ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 12.06.2002р. за реєстром №2623 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4
11 лютого 2011р. за договором дарування, посвідченим цього ж числа приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр №172, ОСОБА_1 подарував належну йому вищезазначену квартиру своїй дочці - відповідачці у справі ОСОБА_2
Оспорюючи вказаний правочин позивач зазначає, що уклав його під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах. Разом з тим зазначеним обставинам позивачем доказів, як це передбачено ст.ст.10,60 ЦПК України, суду не надано, а наявні у справи докази спростовують такі його твердження.
Як вбачається із п.п.3.1,3.6 договору дарування нотаріусом було роз'яснено позивачеві вимоги законодавства щодо його змісту, зокрема передбачені ст.ст.717-722,727 ЦК України, а також правові наслідки вчиненого правочину, а останній підтвердив, що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину дарування здійснено ним за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального.
Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину, умовами чому мають бути зокрема тяжке матеріальне становище однієї із сторін правочину, яке виражається у відсутності засобів, необхідних для нормального існування людини, нееквівалентність переданого майна його вартості та очевидність цієї обставини для сторін.
Згідно ж зі ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Таким чином договір дарування, як безоплатний правочин, не може передбачати за собою будь-яку вигоду для дарувальника, такі умови для цього договору відсутні, а отже і не може бути вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини, а таких у позовній заяві, як і в судовому засіданні позивач та його представник не зазначили, а вказана ними обставина -можлива втрата житла, не може бути визнана судом такою, що є тяжкою для дарувальника, оскільки позивач усвідомлював, що спірна квартира вибуває із його власності на користь дочки, а право користування цим житлом він, як сам зазначає у позові, не втратив і не може бути позбавлений такого права, як член сім?ї власника жилого приміщення.
Жодних обставин, які б свідчили про тяжке становище позивача, останній також суду не навів та, відповідно, не надав цьому доказів.
Про усвідомленість позивача із тим, який саме правочин ним вчинявся, свідчать зокрема його дії, які передували укладенню договору, а саме звернення до КП «Дніпропетровське МБТІ»на отримання витягу із реєстру прав власності, необхідного для укладення саме договору дарування (а.с.35), як і підписання ним самого договору в присутності нотаріуса після його прочитання для сторін нотаріусом, що також зазначено в самому спірному договорі.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що обставини, на які посилається позивач на обґрунтування позовних вимог, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для його визнання недійсним відсутні, в зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання договору дарування недійсним»- відмовити.
Строк апеляційного оскарження рішення - 10 днів.
Суддя
Суд | Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 07.12.2012 |
Оприлюднено | 14.12.2012 |
Номер документу | 27975101 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська
Решетнік М. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні