Рішення

від 03.12.2012 по справі 8/114-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2012 р. Справа № 8/114-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта», ідентифікаційний код: 00135390, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5,

до Таращанської міської ради Київської області, ідентифікаційний код: 04054955, місцезнаходження: 09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Шевченка, 7,

про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, а додаткової угоди укладеною у новій редакції

за участю представників сторін:

від позивача: юрисконсульт договірного відділу департаменту юридичного забезпечення ПАТ «Укрнафта»Пушанко І. О., яка діє на підставі довіреності від 24.05.2012 року за №юр-391/д;

від відповідача: юрист Таращанської міської ради Київської області Майстренко М. М., який діє на підставі довіреності від 06.01.2012 року за №23, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

публічне акціонерне товариство «Укрнафта»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Таращанської міської ради Київської області (далі за текстом: Відповідач) про визнання договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 поновленим, а додаткової угоди від 20.04.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 укладеною у новій редакції.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.06.2007 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1, строк дії якого закінчився 19.06.2012 року. 24.05.2012 року Відповідачем прийнято рішення «Про затвердження документації із землеустрою та оформлення права користування земельними ділянками»від 24.05.2012 року за №280-19-VI, яким Позивачу було поновлено дію договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1, зокрема Позивачу було передано в тимчасове користування відповідну земельну ділянку та надано дозвіл на укладення договору оренди строком на 10 років починаючи з 20.06.2012 року. Однак, Відповідач, прийнявши рішення про поновлення дії договору оренди, відмовився підписати додаткову угоду на поновлення його дії, чим порушив право Позивача на належне оформлення права користування відповідною земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2012 року порушено провадження у справі №8/114-12 та призначено її розгляд на 19.11.2012 року.

19.11.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов лист від 16.11.2012 року за №996 (вх. №18534 від 19.11.2012 року) з доданими документами та відзивом на позовну заяву про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим від 16.11.2012 року за №994, в якому Відповідач просить суд Позивачу в позові відмовити повністю, обґрунтовуючи це тим, що Відповідачем прийнято рішення «Про затвердження документації із землеустрою та оформлення права користування земельними ділянками»від 24.05.2012 року за №280-19-VI про надання дозволу Позивачу на заключення договору оренди земельної ділянки площею 0,5951 га по вул. Білоцерківська, 63-Б в м. Тараща Київської області, земель комерційного призначення -роздрібної торгівлі та комерційних послуг, терміном на 10 років з 20.06.2012 року; таким чином, враховуючи, що законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, в разі відсутності заперечень з боку сторін, можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

19.11.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який вимоги ухвали суду від 29.10.2012 року в повному обсязі не виконав, подав додаткові докази у справі, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 29.10.2012 року, подав додаткові докази у справі, надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. У судовому засіданні 19.11.2012 року було оголошено перерву до 26.11.2012 року.

26.11.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. У судовому засіданні 26.11.2012 року було оголошено перерву до 03.12.2012 року.

03.12.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання 03.12.2012 року не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача в попередніх судових засіданнях, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 03.12.2012 року.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що Відповідач був присутній у судовому засіданні 26.11.2012 року, що підтверджується відомостями про явку сторін відображеними у протоколі судового засідання від 26.11.2012 року та був повідомлений про перерву в судовому засіданні до 03.12.2012 року, що підтверджується бланком перерви в судовому засіданні від 26.11.2012 року у справі №8/114-12, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані представниками Позивача та Відповідача в попередніх судових засіданнях пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача в попередніх судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2007 року, на підставі рішення Таращанської міської ради Київської області від 15.03.2007 року за №90-8У, між Таращанською міською радою Київської області та відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»укладено договір оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п. п. 1, 2 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в м. Тараща по вул. Білоцерківська, 63-В, в адміністративних межах Таращанської міської ради для обслуговування існуючої АЗС. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5951 га.

Пунктом 3 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 555 641,22 грн.

Згідно з п. 8 Договору, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору, Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.

Згідно з п. 9 Договору, Орендар вносить орендну плату за земельну ділянку у грошовій формі в національній валюті України, що складає 55 564,12 грн. за 0,5951 га на рік.

Договором у п. п. 14, 15 визначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування існуючої АЗС. Цільове призначення земельної ділянки -землі комерційного призначення.

Відповідно до п. 18 Договору, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Абзацом 2 п. 36 Договору визначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено .

Пунктом 42 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 зареєстровано у Таращанському відділі Київської філії Державного підприємства УДКЗ №24, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.06.2007 року за №04.07.333.00005.

На виконання вимог п. 18 Договору, 19.06.2007 року Позивачем та Відповідачем підписано акт прийому-передачі земельної ділянки від 19.06.2007 року б/н до договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1, згідно якого сторонами Договору було проведено прийом-передачу об'єкта оренди -земельної ділянки, яка розташована в м. Тараща по вул. Білоцерківська, 63-В, в адміністративних межах Таращанської міської ради.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноважень Таращанської міської ради Київської області в галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади в адміністративних межах Таращанської міської ради Київської області, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Статтею 5 Господарського кодексу України передбачено, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що з урахуванням положень п. 8 та абз. 2 п. 36, п. 42 Договору, Договір припинив свою дію 19.06.2012 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) . Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Тобто, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Наявність у добросовісного орендаря переважного права на поновлення договору також не означає його обов'язкове поновлення за будь-яких умов.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2009 року у справі №12/100/09.

Одночасно суд за наслідками аналізу положень ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»приходить до висновку, що поновлення договору оренди землі можливе лише шляхом укладення нового договору оренди землі , а не шляхом укладення додаткової угоди.

Судом встановлено, що Позивач, з дотриманням вимог ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звернувся до Відповідача з листом щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки від 20.04.2012 року за №04/256/1, в якому повідомив Позивача про своє бажання продовжити договір оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 на новий строк, у зв'язку з чим пропонував продовжити строк дії Договору на наступні п'ять років, шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору.

Згідно з п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 2 рішення Таращанської міської ради Київської області «Про затвердження документації із землеустрою та оформлення права користування земельними ділянками»від 24.05.2012 року за №280-19-VI, розглянувши заяви позивача від 20.04.2012 року за №04/256/1 та від 11.05.2012 року про заключення додаткової угоди до Договору, Таращанська міська рада вирішила: передати публічному акціонерному товариству «Укрнафта»в тимчасове користування земельну ділянку -землі комерційного призначення -роздрібної торгівлі та комерційних послуг , площею 0,5951 га, по вул. Білоцерківська, 63-Б в м. Тараща; дати дозвіл публічному акціонерному товариству «Укрнафта»на заключення договору оренди земельної ділянки площею 0,5951 га, по вул. Білоцерківська, 63-Б, земель комерційного призначення -роздрібної торгівлі та комерційних послуг, терміном на 10 років з 20.06.2012 року; довести до відома публічного акціонерного товариства «Укрнафта», що згідно п. 8 Договору, не передбачено заключення додаткової угоди.

Дослідивши зміст рішення Таращанської міської ради Київської області «Про затвердження документації із землеустрою та оформлення права користування земельними ділянками»від 24.05.2012 року за №280-19-VI суд приходить до висновку, що міська рада з метою дотримання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»вирішила поновити договір оренди землі лише у спосіб передбачений ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»шляхом укладення нового договору оренди землі, та заперечувала щодо укладення додаткової угоди до Договору через те, що такий спосіб поновлення договору оренди землі не передбачений ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»та не передбачений п. 8 Договору.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Поряд з цим, суд зазначає, що вимога про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим не відповідає приписам ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України щодо способів захисту цивільних прав та інтересів і прав на земельні ділянки, зокрема, щодо визнання права або примусового виконання обов'язку .

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам України підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим є вимогою про визнання факту , що суперечить ст. 1 Господарського процесуального кодексу України , не відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України .

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 09.02.2010 року у справі №40/235.

Одночасно судом береться до уваги наступне, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту ст.ст. 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі», розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі», орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року було внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі», які набули чинності з 01.01.2008 року, а саме зазначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Вищевказані зміни діяли до 01.01.2011 року.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 288 якого:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Враховуючи вищевикладені обставини, у відповідності із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 року та вищезазначеними вимогами Податкового кодексу України з 04.06.2008 року розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, а договір оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно з вимогами ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування .

Судом береться до уваги, що рішенням Таращанської міської ради Київської області «Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах міста Тараща»від 15.11.2011 року за № 180-12-VI, затверджено ставки орендної плати за землю на території Таращанської міської ради, відповідно до якого орендна плата для орендарів земель державної та комунальної власності на території Таращанської міської ради з цільовим призначенням для комерційного призначення -роздрібної торгівлі та комерційних послуг встановлена в розмірі 12 % (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Дане рішення Таращанської міської ради є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання, які орендують земельні ділянки на території Таращанської міської ради для комерційного призначення - роздрібної торгівлі та комерційних послуг, та на час розгляду справи є чинним.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, внаслідок чого у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№ 6 від 17.05.2011 року).

Таким чином, крім вищевказаних невідповідностей позовних вимог Позивача щодо визнання додаткової угоди від 20.04.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 укладеною у новій редакції внаслідок їх протиріччя зазначеним положенням Цивільного, Господарського, Податкового, Земельного кодексів України та Закону України «Про оренду землі»дані вимоги Позивача також є протиправними через те, що Позивач хоче визнати додаткову угоду від 20.04.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 укладеною у новій редакції з розміром орендної плати 10 % (десяти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки при мінімально встановленому розмірі для земель комерційного призначення -роздрібної торгівлі та комерційних послуг 12 % (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За таких обставин вимоги Позивача про визнання договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 поновленим та визнання додаткової угоди від 20.04.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 укладеною у новій редакції є протиправними, безпідставними і необґрунтованими, в зв'язку з чим в їх задоволенні суд відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані та заперчувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.) покладається на Позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укрнафта», ідентифікаційний код: 00135390, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, до Таращанської міської ради Київської області, ідентифікаційний код: 04054955, місцезнаходження: 09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Шевченка, 7, про визнання договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 поновленим та визнання додаткової угоди від 20.04.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007 року за №35-1 укладеною у новій редакції, -відмовити повністю.

2. Господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.) за даним позовом покласти на публічне акціонерне товариство «Укрнафта», ідентифікаційний код: 00135390, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 07 грудня 2012 року.