Рішення

від 10.12.2012 по справі 5021/1626/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.12 Справа № 5021/1626/12.

За позовом: Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ», м. Суми

до відповідача: Приватного виробничого підприємства «Валео+», м. Суми

про стягнення 385 050 грн. 39 коп.

Суддя Лущик М.С.

Представники сторін:

від позивача - Паламаренко Т.І., довіреність № 15-8865 від 08.11.2012р.

від відповідача - не з'явився

За участю секретаря судового засідання Тимченко О.О.

Суть спору: позивач, відповідно до поданого ним позову просить суд стягнути з відповідача на свою користь 385 050 грн. 39 коп. заборгованості станом на 26.10.2012р., в тому числі: по дистриб'юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009р. основний борг в розмірі 2 235 грн., по дистриб'юторській угоді № 21-0202/2010 від 14.04.2010р. основний борг в розмірі 316 756 грн. 20 коп.; інфляційні збитки в розмірі 40 228 грн. 03 коп.; 3 % річних в розмірі 25 831 грн. 16 коп.; а також просить суд стягнути судовий збір в розмірі 7 701 грн. 05 коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 26 від 09.11.2012р., де просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що листом № 20 від 10.09.2012р. відповідач повідомив позивача про існування дебіторської заборгованості у розмірі 965 135 грн. 57 коп. та запропонував здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості, проте позивачем після даного звернення відповідача направлено на адресу останнього претензію № 15-8260 від 12.10.2012р. та позовну заяву № 15-8585 від 26.10.2012р. Також, відповідач зазначає, що позовні вимоги заявлені позивачем є передчасними, оскільки претензію від 12.10.2012р. ним отримано лише 17.10.2012р., останній день розгляду якої є 17.11.2012 року, і крім наведеного позивачем здійснено невірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

26.11.2012 року позивач подав заяву № 15-9304 від 23.11.2012р. про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 345 429 грн. 84 коп. заборгованості станом на 26.10.2012р., в тому числі: по дистриб'юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009р. основний борг в розмірі 2 235 грн., по дистриб'юторській угоді № 21-0202/2010 від 14.04.2010р. основний борг в розмірі 316 756 грн. 20 коп.; інфляційні збитки в розмірі 10 136 грн. 20 коп.; 3 % річних в розмірі 16 302 грн. 44 коп.; а також просить суд стягнути судовий збір в розмірі 6 908 грн. 60 коп. Разом з даною заявою позивачем подано обґрунтований розрахунок зменшених позовних вимог.

Суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подану заяву до розгляду.

Також, позивач надав письмові пояснення № 15-9319 від 23.11.2012р., де позовні вимоги підтримує в повному обсязі та зазначає, що згідно пункту 3.7 дистриб'юторської угоди № 17-2И від 26.03.2009р., дистриб'ютор здійснює оплату на умовах 100 % передоплати виставленого рахунку. Товар за даною угодою поставлено позивачем у період з 07.04.2009р. по 16.10.2009р., за який відповідач повинен здійснити розрахунок ще у 2009р. За дистриб'юторською угодою № 21-0202/2010 від 14.04.2010р., (пункт 3.1) оплата за поставлену партію товару здійснюється дистриб'ютором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в розмірі 100 % передоплати вартості товару на протязі 5-ти календарних днів з моменту виставленого рахунку. Рахунок-фактуру № 445 відповідачу виставлено 31.01.2011р., а тому граничний термін сплати настав 07.02.2011 року.

Від відповідача надійшло письмове пояснення № 30 від 26.11.2012р., де останній зазначає, що ПАТ «Сумихімпром» в порушення вимог чинного законодавства неправомірно заявляє до стягнення 30 408 грн. 59 коп. інфляційних втрат та 8 539 грн. 40 коп. - 3% річних.

26.11.2012р. відповідач надав до суду заяву про застосування позовної давності № 29 від 26.11.2012р., в якій просить суд застосувати позовну давність, оскільки позивачем заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 2 234 грн. 66 коп. за дистриб'юторською угодою № 17-2И від 26.03.2009р., строк позовної давності якої минув, а тому відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України дана вимога, на думку відповідача, задоволенню не підлягає.

Позивач надав письмові пояснення № 15-9570 від 06.12.2012р., де проти застосування позовної давності заперечує посилаючись на положення частини першої статті 256 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку, відповідач своїми діями перервав перебіг позовної давності 25.11.2009р. (укладення між сторонами у справі протоколу-угоди про залік зустрічних однорідних вимог на суму 10 753 грн. 22 коп.), а за приписами частини третьої статті 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

На підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду надані позивачем у справі письмові пояснення та долучає їх до матеріалів даної справи.

Уповноважений представник відповідача в засідання суду не з'явився, про поважність причин неявки з наданням відповідних доказів суд не повідомив, про час і місце судового слухання справи повідомлений належним чином, оскільки представник відповідача був присутній у попередньому судовому засіданні 26.11.2012 року, в якому суд повідомив йому про дату наступного слухання справи, що підтверджується відомостями про явку сторін зазначеними у протоколі судового засідання від 26.11.2012р. у справі № 5021/1626/12 (арк. справи № 12-14).

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2009 року між сторонами за даним спором укладено дистриб'юторську угоду № 17-2И, згідно пунктів 1.3 та 1.4 якої позивач на протязі строку дії даної угоди передає відповідачу для оптової торгівлі або іншої реалізації третім особам - споживачам та посередникам - вапно будівельне негашене комове ДСТУ Б В.2.7-90-99, фасовану в пакети 5 кг.

Поставка товару здійснюється згідно з графіком залізничним транспортом на підставі письмових заявок відповідача. Відпуск партії товару здійснюється з моменту отримання позивачем оплати в розмірі 100 % вартості товару. Строк поставки березень-грудень 2009 року, але не раніше отримання попередньої оплати (підпункти 2.1, 2.2, 3.1, 3.7 дистриб'юторської угоди № 17-2И від 26.03.2009р.).

Матеріалами справи, зокрема, письмовими заявками відповідача на відпуск продукції, накладними, рахунками - фактури підтверджується факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки товару на загальну суму 388 856 грн. 49 коп. (а.с. 21-57).

У відповідності до пункту 3.7 дистриб'юторської угоди № 17-2И від 26.03.2009р., оплата товару відповідачем здійснюється на умовах 100% передоплати виставленого рахунку позивача в розмірі загальної вартості заявленої партії товару та транспортних послуг. Форма розрахункових документів - банківське платіжне доручення.

Позивач зазначає, що зобов'язання по оплаті вартості товару за вказаною угодою відповідачем виконано частково, а саме сплачено 386 621 грн. 83 коп., і станом на 26.10.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 235 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 01.03.2010р., копія якого наявна в матеріалах даної справи (а.с. 61-63).

Відповідно до вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

12.10.2012р. ПАТ «СУМИХІМПРОМ» направило до ПВП «Валео+» претензію № 15-8260 з вимогою негайно сплатити заборгованість, але станом на 26.10.2012р. грошові кошти на рахунок позивача не надійшли.

14.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром» (на даний час - Публічним акціонерним товариством «СУМИХІМПРОМ») та Приватним виробничим підприємством «Валео+» укладено дистриб'юторську угоду № 21-0202/2010 на поставку вапна будівельного негашеного комового фасованого в п/е пакетах.

Виконуючи умови даної угоди ПАТ «СУМИХІМПРОМ» виконало свої зобов'язання, поставивши відповідачу товар, на загальну суму 316 756 грн. 20 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, письмовими заявками відповідача на відпуск продукції, накладними, рахунками - фактури, довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 69-113).

Згідно з пунктом 3.1 зазначеної угоди, оплата за поставлену партію товару здійснюється дистриб'ютором (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в розмірі 100% передоплати вартості товару на протязі 5-ти календарних днів з моменту виставленого рахунку. Форма розрахункових документів - банківське платіжне доручення.

Зобов'язання по оплаті одержаного товару за даною угодою, як зазначає позивач, ПВП «Валео+» виконало частково, а саме сплатило 57 999 грн. 77 коп., і станом на 26.10.2012р. сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 316 756 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 названого Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що заявлені в позовній заяві вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню оскільки відповідно до вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Відповідна претензія №15-8260 від 12.10.2012 року підписана з боку позивача особою, яка не має на це повноважень, а тому відповідно не спричиняє юридичних наслідків. Окрім того, відповідно до статті 7 цього ж Кодексу, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Відповідач одержав претензію 17.10.2012 року, при тому, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 30.10.2012р., чим позбавив відповідача можливості у досудовому порядку врегулювати спір.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги вищезазначену позицію відповідача з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.7 дистриб'юторської угоди № 17-2И від 26.03.2009р., укладеної між сторонами у справі, визначено умови оплати товару, зокрема, відповідач здійснює попередню оплату товару в розмірі 100% вартості договору та вартості послуг перевезення залізничним транспортом наступним чином: платежами в розмірі 100% вартості партії товару та вартості послуг перевезення залізничним транспортом, зазначених в рахунку, а пунктом 3.1 дистриб'юторської угоди № 21-0202/2010 від 14.04.2010р. визначено, що відповідач здійснює попередню оплату товару в розмірі 100% вартості договору та вартості послуг перевезення залізничним транспортом, зазначених в рахунку протягом 5 календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Обмеження у праві на судовий захист фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Крім того, в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що листом № 20 від 10.09.2012 року позивачу було повідомлено, що між ПВП «ВАЛЕО+» та ПАТ «СУМИХІМПРОМ» існує дебіторська заборгованість у розмірі 968 267 грн. 43 коп. та кредиторська заборгованість у розмірі 965 135 грн. 57 коп., в зв'язку з чим запропоновано здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості на суму 965 135 грн. 57 коп. Листом № 08-7511 від 17.09.2012 року позивач надіслав підписані акти звіряння за період 01.01.2012року - 10.09.2012року, чим підтвердив існування заборгованості на користь ПВП «ВАЛЕО+» станом на 10.09.2012року. Листом № 24 від 26.09.2012року відповідач повторно звернувся до позивача з пропозицією здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості на суму 965 135 грн. 57 коп. Зважаючи на існування протягом тривалого часу взаємної заборгованості, відповідач розраховував, що розрахунки з позивачем будуть проведені шляхом взаємозаліку заборгованості.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011року було порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції», м. Київ, про банкрутство публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ». Пунктом 5 зазначеної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

21 лютого 2012року в газеті «Голос України» № 33 (5283) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ «СУМИХІМПРОМ».

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 14 названого Закону визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З посиланням на зазначену норму, у відповідь на лист відповідача № 24 від 26.09.2012року, позивач листом від 16.10.2012року повідомив про те, що не має можливості та законних підстав для здійснення розрахунків шляхом проведення взаємозаліку.

В даному випадку, оскільки ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011року було порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ», відповідачем вимоги, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство не заявлені, а відповідно до положень статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» такі вимоги є погашеними, господарський суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на взаємозалік заявленого до стягнення боргу.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень (постанова від 01.11.2011р. у справі 34/517).

Крім зазначеного, відповідачем в порядку вимог статті 267 Цивільного кодексу України відповідачем подано заяву № 29 від 26.11.2012р. про застосування позовної давності, відповідно до якої позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги за дистриб'юторською угодою № 17-2И від 26.03.2009р. (останній рахунок-фактуру виставлено позивачем 16.10.2009р.).

Проте суд, розглянувши матеріали справи вважає, що дана заява ПВП «Валео+» задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 цього ж Кодексу, яка визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З аналізу вищенаведених правових норм випливає, що строк позовної давності обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися позивач.

Як пояснив представник позивача, відповідач своїми діями перервав перебіг позовної давності за вимогою про стягнення по дистриб'юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009р. основного боргу в розмірі 2 235 грн., оскільки між позивачем та відповідачем укладено протокол-угоду про залік зустрічних однорідних вимог на суму 10 753 грн. 22 коп. Відповідач направив листа № 2009/11-25 від 25.11.2009 з проханням передоплату в сумі 552 грн. 12 коп. за вапняні відходи вважати передоплатою по договору № 17-2И від 26.03.2009р. за вапно будівельне фасоване. На підставі зазначеного листа позивачем зменшено дебіторську заборгованість ПВП «Валео+» на суму 552 грн. 12 коп.

Відповідно до частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, перебіг строків позовної давності вданому випадку почався заново та минув 25.11.2012 року, тобто після того як ПАТ «СУМИХІМПРОМ» звернувся з позовною заявою до Господарського суду Сумської області.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач, в свою чергу, доказів оплати в повному обсязі отриманого товару або обгрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача по дистриб'юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009р. основного боргу в розмірі 2 235 грн. та по дистриб'юторській угоді № 21-0202/2010 від 14.04.2010р. основного боргу в розмірі 316 756 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно з поданим розрахунком, інфляційні збитки складають 10 136 грн. 20 коп., 3% річних - 16 302 грн. 44 коп. за період з 08.02.2011року по 26.10.2012року.

Враховуючи, що право позивача на стягнення 3 % річних та інфляційних збитків в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16 302 грн. 44 коп. 3% річних та 10 136 грн. 20 коп. інфляційних збитків.

Позивачем, при поданні позовної заяви № 15-8585 від 26.10.2012р. про стягнення з відповідача на користь позивача 385 050 грн. 39 коп., у відповідності до платіжного доручення № 26143 від 19.10.2012р. сплачено судовий збір в розмірі 7 701 грн. 05 коп. За заявою № 15-9304 від 23.11.2012р. позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 345 429 грн. 84 коп. заборгованості станом на 26.10.2012р., в тому числі: по дистриб'юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009р. основний борг в розмірі 2 235 грн., по дистриб'юторській угоді № 21-0202/2010 від 14.04.2010р. основний борг в розмірі 316 756 грн. 20 коп.; інфляційні збитки в розмірі 10 136 грн. 20 коп.; 3 % річних в розмірі 16 302 грн. 44 коп.; а також судовий збір в розмірі 6 908 грн. 60 коп.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, згідно із положеннями зазначеної правової норми, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачу повертається 792 грн. 45 коп. судового збору сплаченого за платіжним дорученням № 26143 від 19.10.2012р., оригінал якого знаходиться у господарському суді Сумської області в матеріалах справи № 5021/1626/12.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 6908 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства "Валео+" (вул. Кіровоградська, буд. 2, офіс 208, м. Суми, код ЄДРПОУ 31548282) на користь Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, код ЄДРПОУ 05766356) 345 429 грн. 84 коп. заборгованості, в тому числі: по дистриб'юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009р. основний борг в розмірі 2 235 грн., по дистриб'юторській угоді № 21-0202/2010 від 14.04.2010р. основний борг в розмірі 316 756 грн. 20 коп.; інфляційні збитки в розмірі 10 136 грн. 20 коп.; 3 % річних в розмірі 16 302 грн. 44 коп. та судовий збір в розмірі 6 908 грн. 60 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «СУМИХІМПРОМ» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, код ЄДРПОУ 05766356) з державного бюджету України (р/р 31213206700002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в розмірі 792 грн. 45 коп., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, сплачений відповідно до платіжного доручення № 26143 від 19.10.2012р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5021/1626/12.

Повне рішення складено 12.12.2012 року.

Суддя (підпис) М.С. Лущик