Постанова

від 10.12.2012 по справі 5011-33/6567-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа№ 5011-33/6567-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

За участю представників (за первісним позовом):

від позивача - Семеняка В.В. - представник за довіреністю від 16.03.2010 року;

від відповідачів - 1) Величко Д.В. - представник за довіреністю від 02.11.2012 року;

2) не з'явились;

3) не з'явились;

4) не з'явились;

5) не з'явились;

6) не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року

у справі № 5011-33/6567-2012 (суддя Мудрий С.М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест»

5) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм»

6) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК»

про стягнення 2 742 478, 16 грн.

за зустрічним позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм»

5) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест»

до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

про визнання припиненими договорів поруки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» про стягнення 2 742 478,16 грн.

В ході розгляду справи до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» до Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання такими, що припинили свою дію з 21.04.2012 року договори поруки № 010/14/03/283 від 19.11.2007 року, № 010/14/03/284 від 19.11.2007 року, № 010/14/03/285 від 19.11.2007 року, № 010/14/03/634 від 09.04.2009 року, № 010/14/03/635 від 09.04.2009 року, № 12/14/1035 від 19.10.2010 року, № 12/14/1033 від 19.10.2010 року, № 12/14/1032 від 19.10.2010 року, № 12/14/1025 від 19.10.2010 року, № 12/14/1024 від 19.10.2010 року, № 12/14/1022 від 19.10.2010 року, № 12/14/1021 від 19.10.2010 року, № 12/14/1020 від 19.10.2010 року, № 12/14/1016 від 19.10.2010 року, № 12/14/1015 від 19.10.2010 року, № 12/14/1014 від 19.10.2010 року, № 12/14/1011 від 19.10.2010 року, № 12/14/1010 від 19.10.2010 року, № 12/14/1009 року від 19.10.2010 року та № 12/14/1005 від 19.10.2010 року на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі №.5011-33/6567-2012 (суддя - Мудрий С.М.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредиту в розмірі 2 094 000, 00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 366 611, 62 грн., пеню за прострочення погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 19 382, 70 грн. та штраф за нецільове використання кредитних коштів в розмірі 384 159, 00 грн., а також 57 283, 07 грн. 07 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм» в серпні 2012 року звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року по справі № 5011-33/6567-2012 в частині стягнення штрафної санкції у сумі 384 159, 00 грн. та пені у розмірі 19 382, 70 грн. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафної санкції та в частині застосування солідарної відповідальності відповідачів відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з'ясовано повністю обставин справи, не в повному обсязі досліджено підстави виникнення заборгованості, підстави нарахування процентів за нецільове використання кредитних коштів та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. Неправомірність нарахування пені у розмірі 19 382, 70 грн. за прострочення сплати відсотків апелянт обґрунтовує тим, що в наданих позивачем розрахунках відсутні дати погашення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» тіла кредиту та відсотків за його користування, що є необхідним, оскільки з моменту здійснення позичальником платежів по кредитному договору банк повинен був нараховувати пеню вже на нову суму зобов'язання. Крім того, скаржник вважає, що у позивача відсутні правові підстави вимагати дострокового виконання зобов'язання, оскільки кінцевий термін погашення кредиту, 19.10.2012 року, на момент розгляду справи в суді ще не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 16.10.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2012 року заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року без змін.

Представники відповідачів у судове засідання 16.10.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року відкладено розгляд справи до 06.11.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2012 року зазначив, що заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційний суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі № 5011-33/6567-2012 без змін.

Представники відповідачів у судове засідання 06.11.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року відкладено розгляд справи до 26.11.2012 року.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 26.11.2012 року підтримав апеляційну скаргу, та просив апеляційний суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року в частині стягнення штрафної санкції за нецільове використання кредиту у розмірі 384 159, 00 грн. та пені у сумі 19.382, 70 грн. скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2012 року заперечував проти апеляційної скарги та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року залишити без змін.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року відкладено розгляд справи до 10.12.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2012 року заперечував проти апеляційної скарги та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі № 5011-33/6567-2012 без змін.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 10.12.2012 року підтримав подану відповідачем 3 апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представники відповідачів 2, 3, 4, 5 та 6 у судове засідання 10.12.2012 року не з'явилися, про поважні причин и неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 26.11.2012 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 2, 3, 4, 5 та 6.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.11.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боско»(далі -відповідач-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм»(далі -відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» (далі -відповідач-3, позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» (далі - відповідач-4) укладено генеральну кредитну угоду № 010/14/209.

Між сторонами генеральної кредитної угоди підписані додаткові угоди до неї, а саме: № 010/14/04/056 від 05.02.2008 року, № 010/14/04/165 від 18.04.2007 року, № 101/14/209/90/1 від 10.11.2008 року, № 101/14/209/347 від 10.02.2009 року, № 101/14/209/674 від 30.06.2009 року, № 101/14/209/6 від 01.10.2009 року, № 101/14/209/7 від 10.11.2009 року, № 101/14/209/8 від 10.02.2010 року, № 101/14/209/9 від 10.03.2010 року, № 101/14/209/10 від 04.06.2010 року, № 101/14/209/11 від 19.10.2010 року, № 101/14/209/12 від 25.11.2010 року, № 101/14/209/13 від 27.07.2011 року та № 101/14/209/14 від 21.11.2011 року, відповідно до яких вносилися зміни та доповнення до генеральної кредитної угоди № 101/14/209 від 16.11.2007 року.

У відповідності до додаткової угоди № 101/14/209/7 від 10.11.2009 року до генеральної кредитної угоди № 101/14/209 від 16.11.2007 року, сторони домовились включити до складу позичальників за генеральною угодою Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» (далі - відповідач-5) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» (далі - відповідач-6).

Згідно з п. 1.2 генеральної кредитної угоди, загальний розмір основної (позичкової) заборгованості відповідачів перед позивачем по договорам, укладеним в рамках генеральної кредитної угоди, в будь-який момент дії генеральної кредитної угоди не може перевищувати суми, еквівалентної 4 770 000,00 дол. США, за курсом НБУ на дату надання кредитних коштів, з наступними сублімітами:

1 859 933,65 грн. - на фінансування поточної діяльності відповідача-1 (субліміт -1);

549 916,00 дол. США - на фінансування поточної діяльності відповідача-1 (субліміт -2);

2 100 000,00 грн. - на фінансування поточної діяльності відповідача - 3 (субліміт -3);

2 627 451,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень корпоративних прав та основних засобів для відповідача - 4 (субліміт -4);

789 337,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок для відповідача-4 (субліміт -5);

3 000 000,00 грн. - на поповнення обігових коштів для відповідача-5 (субліміт -6);

2 692 500,00 грн. - на поповнення обігових коштів для відповідача-6 (субліміт-7).

Відповідно до п. 1.3. генеральної кредитної угоди встановлені наступні строки користування кредитними коштами:

за сублімітом-1 - до 19.10.2012 року;

за сублімітом-2 - до 19.10.2012 року;

за сублімітом-3 - до 19.10.2012 року;

за сублімітом-4 та сублімітом-5 - до 15.11.2012 року;

за сублімітом-6 - до 26.10.2012 року;

за сублімітом-7 - до 26.10.2012 року.

Згідно з п. 2.1 генеральної кредитної угоди, кредитні кошти надаються на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

На умовах генеральної кредитної угоди, на підставі письмових заяв, позивач укладав кредитні договори в рамках лімітів та сублімітів, встановлених в генеральній кредитній угоді, відкрито позичкові рахунки та надано кредитні кошти згідно умов кредитних договорів - п. 4.1 генеральної кредитної угоди.

Відповідно до умов п. 5.1. генеральної кредитної угоди, відповідачі зобов'язуються використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів, сплату нарахованих відсотків та комісійної винагороди відповідно до умов генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її рамках.

19.11.2007 року до генеральної кредитної угоди між позивачем та ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» укладено кредитний договір № 010/14/218 «Відновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» із подальшими додатковими угодами до нього (надалі-кредитний договір ).

Положеннями п. 1.1. кредитного договору із змінами та доповненнями сторони визначили, що відповідно до умов цього договору та генеральної кредитної угоди, кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 2 100 000,00 грн. та з кінцевим терміном погашення кредиту до 19.10.2010 року.

Згідно з п.1.2 кредитного договору плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки, яка становить:

з 19.11.2007 року по 09.11.2008 року - 12,5% річних;

3 10.11.2008 року по 09.11.2009 року - 20,0% річних;

з 10.11.2009 року по 31.08.2010 року - 23,0 % річних;

з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року - 20,0% річних;

з 01.10.2010 року-18,0% річних.

Згідно п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти призначені для поповнення оборотних коштів позичальника.

На виконання умов кредитного договору та генеральної кредитної угоди, на підставі письмових заявок від 20.11.2007 року, 27.11.2007 року, 05.02.2008 року, 15.02.2008 року, 28.02.2008 року, 18.03.2008 року, 28.03.2008 року, 13.05.2008 року, № 09/04/2010-3 від 09.04.2010 року, № 12/04/2010-4 від 12.04.2010 року, № 13/04/2010-3 від 13.04.2010 року, № 14/04/2010-4 від 14.04.2010 року, № 15/04/2010-3 від 15.04.2010 року, № 16/04/2010-6 від 16.04.2010 року, № 19/04/2010-3 від 19.04.2010 року, № 20/04/2010-3 від 20.04.2010 року, № 21/04/2010-3 від 21.04.2010 року, № 22/04/2010-3 від 22.04.2010 року, № 23/04/2010-3 від 23.04.2010 року, № 26/04/2010-3 від 26.04.2010 року, № 27/04/2010-3 від 27.04.2010 року, № 28/04/2010-3 від 28.04.2010 року, № 29/04/2010-3 від 29.04.2010 року, № 29/04/2010-6 від 29.04.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» кредитор надав останньому кредитні кошти на загальну суму 3 706 746, 26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, платіжними дорученнями № 2 від 20.11.2007 року, № 2 від 27.11.2007 року, № 2 від 05.02.2008 року, № 2 від 15.02.2008 року, № 2 від 28.05.2008 року, № 1 від 18.03.2008 року, № 1 від 28.03.2008 року, № 1 від 14.05.2008 року та меморіальними ордерами № 22 від 09.04.2010 року, № 71 від 12.04.2010 року, № 25 від 13.04.2010 року, № 16 від 14.04.2010 року, № 2 від 15.04.2010 року, № 9 від 16.04.2010 року, № 4 від 19.04.2010 року, № 2 від 20.04.2010 року, № 3 від 21.04.2010 року, № 3 від 22.04.2010 року, № 03 від 23.04.2010 року, № 14 від 26.04.2010 року, № 12 від 27.04.2010 року, № 11 від 28.04.2010 року, № 7 від 29.04.2010 року, № 20 від 29.04.2010 року.

Згідно п. 3.4. кредитного договору, сторони встановили, що погашення основної суми кредиту починається за 30 календарних днів до дати закінчення строку кредиту.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний використати кредит на зазначені у кредитному договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів, на умовах, передбачених кредитним договором; сплачувати проценти за користування кредитними коштами за цим кредитним договором на рахунок нарахованих доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашення кредиту.

У відповідності до положень п. 7.4. кредитного договору, кредитор має право негайно обмежити надання кредитним коштів за даним кредитним або достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за цим кредитним договором, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та сплати штрафних санкцій, у разі:

- невиконання позичальником п. 6.1, 6.4, 6.8, 6.10, 6.11 даного договору;

- невиконання позичальником/поручителем укладених договорів забезпечення;

- наявності фактів невиконання бо неналежного виконання позичальником зобов'язань по п. 6.5 даного кредитного договору;

- наявності фактів невиконання позичальником (його гарантом або поручителями) будь-яких інших зобов'язань;

- значного погіршення фінансового стану позичальника (його гарантів або поручителів);

- прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію позичальника/поручителя;

- порушення справи про банкрутство позичальника/поручителя;

- подання до суду позову про визнання недійсними в цілому чи в частині та/або неукладеним цього кредитного договору та /або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником/поручителем своїх зобов'язань.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом, 11.01.2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» з претензією № С11-120-10/09/152 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 010/14/218 від 19.11.2007 року. Проте зазначена претензія залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 21.06.2012 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі в розмірі 2 094 000,00 грн. та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 366 611,62 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 21.06.2012 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 010/14/218 від 19.11.2007 року по кредиту в розмірі 2 094 000,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 366 611,62 грн., позичальника перед кредитором належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором кредитор нарахував позичальнику пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом в сумі 19 382,70 грн. та штраф за нецільове використання кредитних коштів в розмірі 384 159,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 10.2. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, передбачених п. 1.1., 6.1 даного кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за фактичну кількість днів прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення нарахованої пені.

Однак, в порушення норм процессуального права, судом першої інстанції вказане клопотання розглянуто не було.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, як вбачається з ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, відповідно до п.12.3 кредитного договору та п. 7.9 договорів поруки передбачено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю три роки.

Судова колегія вважає, що договірними відносинами між банком та відповідачами встановлено спеціальні умови по нарахуванню штрафних санкцій та збільшено строк позовної давності до вимог по стягненню неустойки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суми пені, доданий позивачем до матеріалів справи, вважає його таким, що відповідає умовам кредитного договору та матеріалам справи. Посилання апелянта про те, що розрахунок заборгованості позивача не можна вважати належним доказом, не береться апеляційним судом до уваги. Зокрема, апелянт, не заперечуючи проти наявності боргу, не надав контррозрахунку, який би підтверджував викладені в апеляційній скарзі обставини.

Отже, вимога позивача про стягнення пені у загальній сумі 19 382, 70 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно п. 10.5. кредитного договору, у разі виявлення фактів нецільового використання кредиту (його частки) позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 25 % від суми кредитних коштів, яка була використана за нецільовим призначенням.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти призначені для поповнення оборотних коштів позичальника.

Поповнення оборотних коштів дозволяє отримати додаткове джерело фінансування витрат виробничої, торгівельної, підприємницької діяльності товариства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, колегією суддів встановлено, що позивач не надав жодних допустимих та належних доказів використання відповідачем 3 кредитних коштів за нецільовим призначенням.

Однак, задовольняючи вимоги позивача у вказаній частині суд першої інстанції жодним чином необгрунтував доведеність позивачем вказаних вимог.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази нецільового використання відповідачем 3 кредитних коштів.

При цьому, позивач в своїх поясненнях зазначає, що саме відповідач повинен довести цільове використання коштів. Однак, суд не погоджується із даними твердженнями позивача, оскільки як зазначалося вище, на підставі ст. 33 ГПК України обов'язок доведення вимог покладається на особу, яка ці вимоги заявляє.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем вимог щодо сплати штрафу за нецільове використання кредиту, а тому рішення Господарського суду міста Києва в даній частині підлягає скасуванню.

Положеннями п. 4.1. кредитного договору встановлено, що виконання зобов'язань позичальника за даними договором забезпечується заставою/іпотекою/порукою, наданою за генеральною кредитною угодою.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» за кредитним договором № 010/14/218 «Відновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 19.11.2007 року, між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» (поручителі за договорами) 19.10.2010 року укладено договори поруки № 12/14/1004, № 12/14/1029, № 12/14/1028, № 12/14/1012, № 12/14/1017.

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п.1. договорів поруки, поручителі зобов'язуються відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, повернути кредит в розмірі 2 100 000,00 гри., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20,0% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у тому числі і на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності договорами поруки.

Згідно до п.п. 1.6. договорів поруки, поручителі набувають всіх прав кредитора по кредитному договору, в тому числі й тих, що забезпечували його виконання, лише після повного виконання кредитних зобов'язань та взятих на себе зобов'язань по договору поруки. Часткове виконання не надає поручителю зазначених прав.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань, поручителі та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителів щодо сплати заборгованості за порушеними кредитними зобов'язаннями (п. 2.1. договорів поруки).

Відповідно до п.п. 2.2. договорів поруки, поручителі зобов'язуються здійснити виконання порушених кредитних зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителями кредитних зобов'язань в розмірі, визначеному позивачем у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителям будь-яку кількість разів до повного виконання кредитних зобов'язань.

З метою досудового врегулювання спору, 18.01.2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» з претензіями № С11-120-1/09/308, № С11-120-1/09/304, № С11-120-1/09/305, № С11-120-1/09/309, № С11-120-1/09/303 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами. Проте зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 010/14/218 від 19.11.2007 року до генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007 року встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» заборгованості за кредитним договором № 010/14/218 від 19.11.2007 року до генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007 року по кредиту в розмірі 2 094 000,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 366 611,62 грн. та пені за прострочення погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 19 382,70 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до зустрічної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфафарм», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» просить суд визнати такими, що припинили свою дію з 21.04.2012 року договори поруки № 010/14/03/283 від 19.11.2007 року, № 010/14/03/284 від 19.11.2007 року, № 010/14/03/285 від 19.11.2007 року, № 010/14/03/634 від 09.04.2009 року, № 010/14/03/635 від 09.04.2009 року, № 12/14/1035 від 19.10.2010 року, № 12/14/1033 від 19.10.2010 року, № 12/14/1032 від 19.10.2010 року, № 12/14/1025 від 19.10.2010 року, № 12/14/1024 від 19.10.2010 року, № 12/14/1022 від 19.10.2010 року, № 12/14/1021 від 19.10.2010 року, № 12/14/1020 від 19.10.2010 року, № 12/14/1016 від 19.10.2010 року, № 12/14/1015 від 19.10.2010 року, № 12/14/1014 від 19.10.2010 року, № 12/14/1011 від 19.10.2010 року, № 12/14/1010 від 19.10.2010 року, № 12/14/1009 від 19.10.2010 року та № 12/14/1005 від 19.10.2010 року на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 60 ГПК України, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Відповідно до ст. 601 ЦК зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. Найчастіше це - позов про визнання договору недійсним або позов про визнання права. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що вимоги позивачів за зустрічним позовом не пов'язані з первісним позовом, оскільки підставою первісного позову є кредитний договір № 010/14/218 від 19.11.2007 року до генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007 року, договір поруки № 12/14/1004 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1029 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1028 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1012 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1017 від 19.10.2010 року, тоді як підставою зустрічного позову є договір поруки № 010/14/03/283 від 19.11.2007 року, договір поруки № 010/14/03/284 від 19.11.2007 року, договір поруки № 010/14/03/285 від 19.11.2007 року, договір поруки № 010/14/03/634 від 09.04.2009 року, договір поруки № 010/14/03/635 від 09.04.2009 року, договір поруки № 12/14/1035 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1033 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1032 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1025 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1024 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1022 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1021 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1020 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1016 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1015 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1014 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1011 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1010 від 19.10.2010 року, договір поруки № 12/14/1009 від 19.10.2010 року та договір № 12/14/1005 від 19.10.2010 року.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» за зустрічним позовом визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з неможливістю розгляду в одному провадженні первісного та зустрічного позову, оскільки вони не пов'язані між собою.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі № 5011-33/6568-2012 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення штрафу за нецільове використання кредиту у сумі 384 159, 00 грн.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі № 5011-33/6567-2012 скасувати частково в частині стягнення штрафу за нецільове використання кредиту у сумі 384 159, 00 грн.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско» (21050, м. Вінниця, вул. 1-го травня, 60, ідентифікаційний код 31903432), Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14, ідентифікаційний код 33546114), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30-А, ідентифікаційний код 33998641), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» (03028, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-А, ідентифікаційний код 33442427), Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414, ідентифікаційний код 35756311) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 35848187) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 26; ідентифікаційний код 23494105) заборгованість по кредиту в розмірі 2 094 000 (два мільйони дев'яносто чотири тисячі) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 366 611 (триста шістдесят шість тисяч шістсот одинадцять) грн. 62 коп., пеню за прострочення погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 19 382 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 70 коп., а також 49 599 (сорок дев'ять тисяч пятmсот дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ».

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско» (21050, м. Вінниця, вул. 1-го травня, 60, ідентифікаційний код 31903432), Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14, ідентифікаційний код 33546114), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30-А, ідентифікаційний код 33998641), товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» (03028, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-А, ідентифікаційний код 33442427), Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414, ідентифікаційний код 35756311) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 35848187) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 26; ідентифікаційний код 23494105) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 83 коп.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 5011-33/6567-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.