Постанова

від 11.12.2012 по справі 1570/5030/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5030/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Соколов М.С. (по довіреності)

представник відповідача - Баранецька О.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного науково-виробничого підприємства «Промкомплект»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0008752301 від 30.05.2012 року,

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось приватне науково-виробниче підприємство «Промкомплект»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0008752301 від 30.05.2012 року.

В судовому засіданні 05.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0008752301 від 30.05.2012 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та неперевіреним. Податкове повідомлення -рішення №0008752301 від 30.05.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що воно винесено незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.2-4 т.І).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у запереченнях на позов (а.с.204-209 т.І). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16.05.2012р. № 529 (а.с.32 т.І), керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п.78 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного науково-виробничого підприємства "Промкомплект", код ЄДРПОУ 30251079 з питання дотримання податкового законодавства при правових відносинах та взаєморозрахунках з TOB «Таверс», код за ЄДРПОУ 37422308 за періоди: серпень 2011р., вересень 2011р. та з TOB «Олдеко», код за ЄДРПОУ 37680145 за періоди жовтень 2011р., листопад 2011р.

За результатами перевірки складено акт №148/22-214/30251079/778 від 22.05.2012р. (а.с.6-18).

В акті перевірки встановлені наступні порушення:

1 ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ПНВП «Промкомплект»з підприємствами TOB «Таверс», код за ЄДРПОУ 37422308 та з TOB «Олдеко», код за ЄДРПОУ 37680145 на загальну суму 82322,0 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними.

2 пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року, №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено ПДВ всього у сумі 82322,0 грн.

Судом також встановлено, що з висновками зазначеного акту, позивач не погодився (а.с.18) та підписав з зауваженням (а.с.18),

На підставі акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008752301 від 30.05.2012 р. (а.с.5 т.І), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 102903,00 грн. (за основним платежем - 82322 грн., за штрафними санкціями -20581 грн.)

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, ПНВП «Промкомплект» оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог ПНВП «Промкомплект», виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт №148/22-214/30251079/778 від 22.05.2012 року, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Судом встановлено та зазначено представником відповідача, що в основу акту документальної перевірки №148/22-214/30251079/778 від 22.05.2012 року було покладено акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №523/23-5 від 24.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (а.с.38-45 т.І) та акти перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області про неможливість проведення зустрічної звірки СГ ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків (а.с.46-55 т.І). Згідно зазначених актів встановлено наявність ознак фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Таверс»та ТОВ «Олдеко».

Надаючи правову оцінку висновкам, викладеним у акті перевірки №148/22-214/30251079/778 від 22.05.2012 року та прийнятого на його підставі податкового-повідомлення-рішення №0008752301 від 30.05.2012 р., суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктів 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, . постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, суд вважає зазначити, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому, право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Як зазначено представником позивача у судовому засіданні та вбачається з акту перевірки, ПНВП «Промкомплект»за період серпень-листопад 2011 року задекларовано податкового кредиту з ПДВ на суму 109147 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період позивачем встановлено його завищення всього в сумі 82322 грн. (а.с.9 т.І).

Судом також встановлено, що між позивачем та контрагентами (ТОВ «Таверс»та ТОВ «Олдеко») були укладені договори на поставку товарів, а саме: №80 від 01.08.2011 року (а.с.112 т.І) та №17/4 від 03.10.2011 року (а.с.143 т.І).

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, не спростовується в самому акті перевірки та визнано представником відповідача, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договору, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні. Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені видаткові накладні, рахунки-фактури та копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (а.с.116-171 т.І).

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ»закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів»Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 996-XIV від 16.07.1999 , відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано вищезазначені договори, податкові накладні та видаткові накладні, які підтверджують взаємовідносини між сторонами, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з контрагентами та виконання кожним з них своїх зобов'язань, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи , держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемним, оскільки законом прямо не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки актів перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №523/23-5 від 24.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та акти перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області про неможливість проведення зустрічної звірки СГ ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, якими встановлені порушення з боку ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко»та зроблений висновок, що правочини укладені вказаними підприємствами є нікчемними, які хоча пов'язані з взаємовідносинами ПНВП «Промкомплект»з зазначеними контрагентами, але не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства саме ПНВП «Промкомплект» , оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що контрагенти ТОВ «Таверс»та ТОВ «Олдеко»оскаржили вищевказані акти перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №523/23-5 від 24.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та акти перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області про неможливість проведення зустрічної звірки СГ ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків до Одеського окружного адміністративного суду.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року по справі №1570/2870/2012 позовні вимоги ТОВ «Таверс»до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС задоволені та визнано протиправними дії податкового органу щодо викладених висновків в акті перевірки №523/23-5 від 24.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс».

Крім того, Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року по справі №1570/795/2012 позовні вимоги ТОВ «Олдеко»до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС задоволено частково та визнано протиправними дії податкового органу щодо викладених висновків у актах перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суд від 05.06.2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС залишено без задоволення, а Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року -без змін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки №148/22-214/30251079/778 від 22.05.2012 року, в основу якого покладено акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №523/23-5 від 24.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та акти перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - безпідставні та спростовуються документально.

Суд також вважає зазначити, що товар, придбаний ПНВП «Промкомплект»у вказаних вище підприємств, в подальшому також був використаний в подальшій господарській діяльності підприємства, що підтверджується наданими матеріалами справи (т.ІІ).

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами»наголошено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Як встановлено судом, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та вище переліченими контрагентами, вказані підприємства були діючими, а отже відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України мали право виписувати податкові накладні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ПНВП «Промкомплект»правомірно включило податковий кредит з ПДВ за період серпень-листопад 2011 року на суму 82322 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд вважає, що відповідачем зроблений необґрунтований висновок щодо заниження позивачем податку на додану вартість у загальному розмірі 82322 грн.

З огляду на наявні в справі докази, суд вважає висновки податкового органу в акті перевірки не обгрунтованими, які не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах доказами. Відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №148/22-214/30251079/778 від 22.05.2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПНВП «Промкомплект»про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0008752301 від 30.05.2012 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов приватного науково-виробничого підприємства «Промкомплект»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0008752301 від 30.05.2012 року, з моменту його прийняття.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 11 грудня 2012 року .

Суддя Бутенко А.В.

.