Ухвала

від 20.02.2015 по справі 1570/5030/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/5030/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року за адміністративним позовом приватного науково-виробничого підприємства «Продкомплект» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з поставки товарів, укладених з контрагентами ТОВ «Таверс» і ТОВ «Олдеко», просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 30 травня 2012 року №0008752301, яким приватному науково-виробничому підприємству «Продкомплект» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 82 322 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 581 грн.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 05 грудня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову приватного науково-виробничого підприємства «Продкомплект».

Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 30 травня 2012 року №0008752301 з моменту його прийняття.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко» угоди не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Також, суд зазначив, що ДПІ, приймаючи оскаржувані рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод. Висновки про те, що угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджені відповідними доказами або рішеннями суду.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16.05.2012р. №529, керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 18.05.2012р. по 22.05.2012р. посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку приватного науково-виробничого підприємства «Продкомплект» (код за ЄДРПОУ 30251079) з питання дотримання податкового законодавства при правових відносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Таверс» (код за ЄДРПОУ 37422308) за період серпень, вересень 2011 року, та з ТОВ «Олдеко» (код за ЄДРПОУ 37680145) за період жовтень, листопад 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №148/22-214/01/30251079 від 22.05.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ всього в сумі 82 322 грн. у наступних податкових періодах: серпні 2011р. - 24520 грн., вересні 2011р. - 12628 грн., жовтні 2011р. - 30714 грн., листопаді 2011р. - 14460 грн.;

- ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей момент вчинення правочинів, здійснених приватним науково-виробничим підприємством «Продкомплект» з підприємствами ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» на загальну суму 82 322 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», наданих декларацій з додатком №5 до декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», наданих до ДПІ в Малиновському районі м.Одеси, встановлено, що приватним науково-виробничим підприємством «Продкомплект» сформовано податковий кредит на суму ПДВ 82321,69 грн. за період серпень-листопад 2011 року з підприємствами - вигодо формуючими суб'єктами господарювання ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко», які знаходяться на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС відносно ТОВ «Таверс» 24.02.2012р. складено акт №523/23-5/37422308 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Таверс» (код за ЄДРПОУ 37422308) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень-грудень 2011 року», згідно якого на ТОВ «Таверс» не встановлено наявність трудових ресурсів, власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів та земельних ділянок для здійснення будь-якого виду діяльності. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. ТОВ «Таверс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вимоги третім особам, у зв'язку з чим, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит у контрагентів-покупців не виникають. Як наслідок, при проведенні перевірки податковий орган дійшов висновку, що приватним науково-виробничим підприємством «Продкомплект» не доведено реальність операцій з контрагентом ТОВ «Таверс» та відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з ТОВ «Таверс» у розумінні ст. 185 , ст. 198 Податкового кодексу України .

Також, зазначено, що від ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, на обліку якої знаходиться ТОВ «Олдеко», отримано акти №3070/23-5/37680145 від 14.12.2011р. та №318/23-5/37680145 від 17.02.2012р. про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року та листопад 2011 року, відповідно до яких ТОВ «Олдеко» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вимоги третім особам, у зв'язку з чим, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит у контрагентів-покупців не виникають. У підприємства відсутні трудові ресурси, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби. Як наслідок, при проведенні перевірки податковий орган дійшов висновку, що приватним науково-виробничим підприємством «Продкомплект» не доведена реальність операцій з контрагентом ТОВ «Олдеко» та відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з ТОВ «Олдеко» у розумінні ст. 185 , ст. 198 Податкового кодексу України .

30 травня 2012 року, на підставі акту перевірки №148/22-214/01/30251079 від 22.05.2012р., ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення №0008752301, яким приватному науково-виробничому підприємству «Продкомплект» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 82 322 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 581 грн.

Задовольняючи позов приватного науково-виробничого підприємства «Продкомплект» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №148/22-214/01/30251079 від 22.05.2012р., щодо заниження позивачем податку на додану вартість та вчинення правочинів з контрагентами ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агенте договорами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України ).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України ).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України ).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2011 року між приватним науково-виробничим підприємством «Продкомплект» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Таверс» (Постачальник) було укладено договір поставки №80, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, ціна та якість якого зазначаються в додатках до даного договору, які являються його невід'ємною частиною.

03 жовтня 2011 року між приватним науково-виробничим підприємством «Продкомплект» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Олдеко» (Постачальник) було укладено договір поставки №80, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, ціна та якість якого зазначаються в додатках до даного договору, які являються його невід'ємною частиною.

Вказані договори підписані директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів в матеріалах справи містяться податкові накладні, зазначені суми ПДВ в яких віднесено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Зокрема: по контрагенту ТОВ «Таверс» у серпні 2011 року в сумі 24520 грн., у вересні 2011 року в сумі 12628,2 грн.; по контрагенту ТОВ «Олдеко» у жовтні 2011 року в сумі 30713,89 грн., у листопаді 2011 року в сумі 14459,6 грн.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Судом першої інстанції встановлено, що і не заперечується апелянтом, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагентів ТОВ «Таверс» і ТОВ «Олдеко». При цьому, всі господарські операції з контрагентами відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Зокрема, на підтвердження фактичного виконання договорів сторонами позивачем були надані належним чином оформлені видаткові накладні, рахунки-фактури та копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи. Жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п.201.1 та п.201.7 ст.201 Податкового кодексу .

Судова колегія вважає, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договорами: отримано товар та сплачено Постачальникам грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи; договори укладені позивачем з метою використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначені обставини ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем спростовані не були.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо не буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Оскільки встановлено, що виконання договорів з контрагентами ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Таверс» і ТОВ «Олдеко».

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки товару. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки висновки взято відповідачем з актів ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 24.02.2012р. №523/23-5/37422308 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Таверс» (код за ЄДРПОУ 37422308) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень-грудень 2011 року», а також від 14.12.2011р. №3070/23-5/37680145 та від 17.02.2012р. №318/23-5/37680145 про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року та листопад 2011 року, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Варто зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть вважатися належними доказами допущення позивачем порушень, так як зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання. Вказані акти взагалі не є перевіркою, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236 , у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

Більше того, як правильно встановлено судом першої інстанції, контрагентом позивача ТОВ «Таверс» було оскаржено в судовому порядку акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС №523/23-5/37422308 від 24.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Таверс» (код за ЄДРПОУ 37422308) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень-грудень 2011р.» і постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2012р. у справі №1570/2870/2012, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013р. залишено без змін, позов ТОВ «Таверс» задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси по складанню акту №523/23-5/37422308 від 24.02.2012р. та формування у ньому висновків про не підтвердження ТОВ «Таверс» господарських відносин з контрагентами.

Поряд з цим, ТОВ «Олдеко» також оскаржувало в судовому порядку акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року №318/23-5/37680145 від 17.02.2012р., і постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. у справі №2а/1570/795/2012, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. залишено без змін, позов ТОВ «Олдеко» задоволено.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №148/22-214/01/30251079 від 22.05.2012р., складеного за результатами перевірки приватного науково-виробничого підприємства «Продкомплект». Сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко» суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у приватного науково-виробничого підприємства «Продкомплект» об'єктів оподаткування по господарських операціях з ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко» у розумінні ст. 185 , ст. 198 Податкового кодексу України .

А відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 30 травня 2012 року №0008752301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 82 322 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 581 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року за адміністративним позовом приватного науково-виробничого підприємства «Продкомплект» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2012 року №0008752301 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.