Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а-11304/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2012 року № 2а-11304/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ен-Ай-Ес» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001752201 від 08.05.2012 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ен-Ай-Ес»(надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач), в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001752201 від 08.05.2012.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-11304/12/2670 до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем пп.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі -Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем вказаних положень Кодексу при визначенні суми податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини Позивача з підприємством, що, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочин, що укладений між Позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мав на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на належного -Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечували.

Ухвалою суду від 26.10.2012 у Алчевської ОДПІ ДПС витребувано ряд документів щодо підтвердження/спростування факту декларування контрагентом позивача власних податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з позивачем. Дана ухвала отримана податковим органом 02.11.2012. Оскільки жодних документів на виконання вимог вказаної ухвали Алчевською ОДПІ не надано -справа вирішується на основі наявним матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2012 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001752201 від 08.05.2012, яким ТОВ «Ен-Ай-Ес»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 745 217,91 коп., в тому числі за основним платежем 596174,33грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 149043,58грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки від 18.04.2012 №164/22-01/32531992, згідно яких перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ен-Ай-Ес» пп.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 на суму 596 174,33грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС є такими, що підлягає скасуванню , приймаючи до уваги наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Обґрунтовуючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення, суб'єкт владних повноважень -податковий орган звертає увагу суду на те, що до ДПІ Шевченківському районі м. Києва надійшли матеріали перевірки від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а саме Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Русто»(код ЄДРПОУ 37412684) від 07.12.2011р. № 1452/3-23-40-37412684 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за серпень 2011р. Крім цього, при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно отриманих/висновків ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Русто»за серпень 2011 які були надані службовою запискою від юридичного управління ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.12.2011р. №1501/10-021 ТОВ «Русто»має ознаки «фіктивності», а саме: кількість працюючих - 1 особа; наявність основних засобів - відсутні;

Відповідач звертає увагу суду на те, що згідно проведеного експертного дослідження документів експертом сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві №2000 від 27.11.2011 року, підпис від імені директора ТОВ «Русто»ОСОБА_1 в представлених на дослідження документах (Договір №4267/28-417/1 від 15.06. 2011 про визнання електронних документів, свідоцтво №100316964 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.12.2011) ймовірно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 від 20.09.2011 №9008023511 подана в електронному вигляді, а при роздруківці в графі «підпис керівника»зазначено прізвище ОСОБА_1 Оскільки у 2011 році повноваження виконавчого органу ТОВ «Русто»здійснював не директор ОСОБА_1, а інші невстановлені особи, то вказане підприємство не володіло у вказаний період цивільної дієздатністю у правовідносинах з іншими учасниками, в т.ч. контрагентами.

На думку посадових осіб контролюючого органу, вказані обставини є достатнім доказом нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Русто», а позивач позбавлений законного права на формування податкового кредиту по даним господарським правовідносинам.

Проте, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити , що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена Актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Русто», висновками ГВМП ДПІ у Голосіївському районі м. Києва або проведеним експертним дослідженням.

В той же час, обставини, викладені у вказаних Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Русто», висновках ГВМП ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, експертному дослідженні , жодним чином не свідчать про порушення податкового обліку саме ТОВ «Ен-Ай-Ес»та не позбавляють останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, що отриманні від контрагента ТОВ «Русто».

Більш того, представником відповідача жодним чином не спростовано доводів позивача з приводу того, що 25 лютого 2011 між ТОВ «Ен-Ай-Ес»та ТОВ «Русто»підписано договір купівлі-продажу №2503 від 25.02.2011 (а.с. 66-68 том 2).

Договір купівлі-продажу №2503 від 25.02.2011 від ТОВ «Русто»було підписано директором ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалі справи, товар по договору купівлі-продажу №2503 від 25.02.2011 поставлявся ТОВ «Русто»позивачу з березня 2011 по грудень 2011.

У серпні 2011 року ТОВ «Русто»передав у власність ТОВ «Ен-Ай-Ес»товар (перелік оргтехніки зазначений у видаткових накладних) на загальну суму 3577046,00 з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №625 від 01.08.2011 (а.с. 249-251 том 1), №629 від 01.08.2011 (а.с. 252-254 том 1), №626 від 01.08.2011 (а.с. 255-257 том 1), №627 від 01.08.2011 (а.с. 258-260), №628 від 01.08.2011 (а.с. 261-262), №630 від 01.08.2011 (а.с. 263-266 том 1), №631 від 01.08.2011 (а.с. 267-269 том 1), №632 від 01.08.2011 (а.с. 270-271), №633 від 01.08.2011 (а.с. 272-275 том 1), №667 від 09.08.2011 (а.с. 276-278 том 1), №668 від 09.08.2011 (а.с. 279-281 том 1), №669 від 09.08.2011 (а.с. 282-284 том 1), №670 від 09.08.2011 (а.с. 285 том 1), №694 від 16.08.2011 (а.с. 286-288 том 1), №691 від 16.08.2011 (а.с. 289-291 том 1), №692 від 16.08.2011 (а.с. 292-294 том 1), №693 від 16.08.2011 (а.с. 295-297 том 1), №710 від 22.08.2011 (а.с. 298-299 том 1) та №711 від 22.08.2011 (а.с. 300-302 том 1).

01 серпня 2011 ТОВ «Русто»на ТОВ «Ен-Ай-ЕС»виписані рахунки-фактури № № 625, 626, 627, 628, 629, 630, 631, 632, 633 на загальну суму 1237845,06 грн. з ПДВ та видаткові накладні №№625, 626, 627, 628, 629, 630, 631, 632, 633.

Також, 01.08.2011, як зазначає позивач, ТОВ «Русто»були виписані товарно-транспортні накладні №0108/1 (а.с. 178 том 2) та 0108/2 (а.с. 177 том 2).

09 серпня 2011 ТОВ «Русто»були виписані рахунки-фактури №№ 667, 668, 669, 670 на загальну суму 1511376,92 грн. з ПДВ та видаткові накладні №№ 667, 668, 669, 670. Також в цей день була виписана товарно-транспортна накладна №0908 (а.с. 174 том 2).

16 серпня 2011 ТОВ «Русто»були виписані рахунки-фактури №№ 691, 692, 693, 694 на загальну суму 663314,28 грн. з ПДВ та видаткові накладні №№ 691, 692, 693, 694. Також в цей день була виписана товарно-транспортна накладна №1608 (а.с. 175 том 2).

22 серпня 2011 ТОВ «Русто»були виписані рахунки-фактури №№ 710 та 711 на загальну суму 164509,74 грн. з ПДВ та видаткові накладні №№ 710 та 711. Також в цей день була виписана товарно-транспортна накладна №2208 (а.с. 176 том 2). Крім того, ТОВ «Ен-Ай-Ес»в цей же день перерахував ТОВ «Русто»грошові кошти в розмірі 95010,00 грн. з ПДВ, що підтверджується банківською випискою за 22.08.2011 пo pax.№26005301026482 в ПАТ «Терра банк»МФО 380601.

В свою чергу, ТОВ «Ен-Ай-Ес»в період з 01.08.2011 по 31.08.2011 перерахувало на ТОВ «Русто»грошові кошти за отриманий товар, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок, наявних в матеріалах справи.

За наслідками вказаних господарських правовідносин, ТОВ «Русто» на ТОВ «Ен-Ай-Ес»виписано ряд податкових накладних (а.с.1-65 том 2) сума ПДВ по яким в розмірі 596174,33грн. включена позивачем до загальної суми податкового кредиту за серпень 2011.

Товар, який був поставлений ТОВ «Русто»Позивачу у серпні 2011 року, по договору №2503 від 25.03.2011 року був проданий третім особам, на підтвердження чого ТОВ «Ен-Ай-Ес»до матеріалі справи надано відповідні видаткові накладні (а.с. 32 - 129 та 131 - 302 том 1, а.с. 1-65 том 2). Вказана обставина представником відповідача також заперечена не була.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Окружний адміністративний суд м. Києва, вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Як вже зазначалось, за змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Відповідно до частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Отже, виходячи з наведеного, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб ТОВ «Ен-Ай-Ес»та ТОВ «Русто»на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Вказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Судом не встановлено жодної обставини щодо нікчемності господарської угоди, укладеної ТОВ «Ен-Ай-Ес»з ТОВ «Русто», що позбавляє суд погодитись з доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Ен-Ай-Ес», оскільки викладені доводи відповідача ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окружний адміністративний суд м. Києва також вважає за необхідне звернути увагу на те, що товар, отриманий Позивачем, не є обмеженим в цивільному обороті, не отриманий внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень Позивача, та не заперечувалось Відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між Позивачем та Контрагентом, і на момент фактичного виконання даної господарської операції, Контрагент позивача, як юридична особи був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен-Ай-Ес», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання податкового повідомлення-рішення №0001752201 від 08.05.2012 протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен-Ай-Ес»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0001752201 від 08.05.2012.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен-Ай-Ес»(код ЄДРПОУ 32531992, адреса: 04050, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04050, м. Київ, вулиця Багговутівська, 26).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.