Ухвала

від 04.07.2013 по справі 2а-11304/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11304/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Ай-Ес" (далі - ТОВ "Ен-Ай-Ес") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 №0001752201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 08.05.2012 №0001752201.

На вказану постанову ДПІ у Шевченківському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Ен-Ай-Ес" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Русто" за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.04.2012 №164/22-01/32531992.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 на суму 596 174,33 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі 08.05.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001752201, яким ТОВ «Ен-Ай-Ес» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 745 217,91 грн., в тому числі за основним платежем 596174,33 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 149 043,58 грн.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Русто» укладено договір купівлі-продажу від 25.02.2011 №2503.

У серпні 2011 року ТОВ «Русто» передав у власність ТОВ «Ен-Ай-Ес» товар (перелік оргтехніки зазначений у видаткових накладних) на загальну суму 3577046,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №625 від 01.08.2011, №629 від 01.08.2011, №626 від 01.08.2011, №627 від 01.08.2011, №628 від 01.08.2011, №630 від 01.08.2011, №631 від 01.08.2011, №632 від 01.08.2011, №633 від 01.08.2011, №667 від 09.08.2011, №668 від 09.08.2011, №669 від 09.08.2011, №670 від 09.08.2011, №694 від 16.08.2011, №691 від 16.08.2011, №692 від 16.08.2011, №693 від 16.08.2011, №710 від 22.08.2011 та №711 від 22.08.2011.

ТОВ «Русто» 01 серпня 2011 виписані на ТОВ «Ен-Ай-ЕС» рахунки-фактури № № 625, 626, 627, 628, 629, 630, 631, 632, 633 на загальну суму 1237845,06 грн. з ПДВ та видаткові накладні №№625, 626, 627, 628, 629, 630, 631, 632, 633, а також товарно-транспортні накладні №0108/1 та №0108/2.

ТОВ «Русто» 09 серпня 2011 виписані рахунки-фактури №№ 667, 668, 669, 670 на загальну суму 1511376,92 грн. з ПДВ, видаткові накладні №№ 667, 668, 669, 670 та товарно-транспортна накладна №0908.

Також, 16 серпня 2011 ТОВ «Русто» виписані рахунки-фактури №№ 691, 692, 693, 694 на загальну суму 663314,28 грн. з ПДВ, видаткові накладні №№ 691, 692, 693, 694 та товарно-транспортна накладна №1608.

Крім того, 22 серпня 2011 ТОВ «Русто» виписані рахунки-фактури №№ 710 та 711 на загальну суму 164509,74 грн. з ПДВ, видаткові накладні №№ 710, 711 та товарно-транспортна накладна №2208.

В свою чергу, ТОВ «Ен-Ай-Ес»в період з 01.08.2011 по 31.08.2011 перерахувало ТОВ «Русто» грошові кошти за отриманий товар, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок пo paxунку №26005301026482 в ПАТ «Терра банк» МФО 380601, наявних в матеріалах справи.

За наслідками вказаних господарських правовідносин, ТОВ «Русто» на ТОВ «Ен-Ай-Ес» сума ПДВ в розмірі 596174,33 грн. включена позивачем до загальної суми податкового кредиту за серпень 2011 року.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності поставленого в серпні 2011 року товару шляхом його продажу третім особам, позивачем надано відповідні видаткові накладні.

При цьому, податкові накладні, які видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», також ТОВ «Русто», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Так, на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Крім того, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагенту, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Русто», а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, а отже податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 №0001752201 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.