Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-14698/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року 9:58 № 2а-14698/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агентство захисту інформації "Плюс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0004242280 від 04.07.2012

за участю представників сторін:

від позивача : Руденко О.В.

від відповідача: Дрозд І.С.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.11.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство захисту інформації "Плюс", звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.12 №0004242280 та №0004252280 (з урахуванням уточнення).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та винесені вироки по посадовим особам контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на виконання листа СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києві від 11.08.2011р. №5404/7/26-1/52 з доданою Постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01.08.2011 року та на підставі направлення від 24.05.12 №659/22-80, виданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС, та згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Азі Плюс»(код за ЄДРПОУ 33695362) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Сана Груп»(код ЄДРПОУ 37140951), ТОВ «Амброзис»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметікс»(код ЄДРПОУ 33443530), ТОВ «Адрія плюс»(код ЄДРПОУ 33108218). ТОВ «Артус»(код ЄДРПОУ 33228042), ТОВ «ДАХ майстер плюс»(код ЄДРПОУ 34796678), ТОВ «Транс Ко Багіра»(код ЄДРПОУ 36100838), ТОВ «Лерган»(код ЄДРПОУ 36148955) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено Акт 07.06.2012 №529/22-80/33695362 (надалі -Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення п.п. 7.4.5 п.7.4., пп..7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із наступними змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства.

На підставі висновків Акту перевірки, Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 р. №0004252280 та податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 р. №0004242280.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Під час перевірки встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №71-00223, порушена відносно ОСОБА_4 за скоєння ним фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та за фактом пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 КК України.

В ході проведення досудового слідства встановлено, що гр. ОСОБА_4, діючи за попереднього змовою зі ОСОБА_5, повторно з метою прикриття власної незаконної діяльності протягом 2008-2011рр. організували створення та перереєстрацію на підставних осіб ряду суб'єктів господарської діяльності, що мають ознаки «фіктивності», а саме: ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Сана Груп»(код ЄДРПОУ 37140951), ТОВ «Амброзис»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметікс»(код ЄДРПОУ 33443530), ТОВ «Адрія плюс»(код ЄДРПОУ 33108218), ТОВ «Аргус»(код ЄДРПОУ 33228042), ТОВ «ДАХ майстер плюс»(код ЄДРПОУ 34796678), ТОВ «Транс Ко Багіра»(код ЄДРПОУ 36100838), ТОВ «Лерган»(код ЄДРПОУ 36148955).

Створення та придбання перелічених суб'єктів господарської діяльності дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаних підприємств. Використовуючи вказані фіктивні юридичні особи, невстановлені особи отримали можливість, минаючи засновників та директорів вказаних підприємств, розпоряджатись банківськими рахунками, складати від імені підприємств господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), не надавати первинні документи до контролюючих установ, не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі.

Відповідно до постанови від 23.05.2011р. СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України за фактом створення та придбання невстановленими слідством особами ряду підприємств, а саме ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Сана Груп»(код ЄДРПОУ 37140951), ТОВ «Амброзис»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметікс»(код ЄДРПОУ 33443530), ТОВ «Адрія плюс»(код ЄДРПОУ 33108218), ТОВ «Артус»(код ЄДРПОУ 33228042), ТОВ «ДАХ майстер плюс»(код ЄДРПОУ 34796678), ТОВ «Транс Ко Багіра»(код ЄДРПОУ 36100838), ТОВ «Лерган»(код ЄДРПОУ 36148955) з метою прикриття незаконної діяльності.

Також, проведеним аналізом виписок про рух коштів по рахунках зазначених фіктивних підприємств встановлені суб'єкти господарювання - контрагенти, які скористались послугами угрупування, та за рахунок документального оформлення безтоварних операцій з вищевказаними фіктивними підприємствами безпідставно сформували податковий кредит та валові витрати. Серед таких суб'єктів господарювання - ТОВ «Азі Плюс».

В ході проведення перевірки директору ТОВ «Азі Плюс»ОСОБА_6 відповідно до п.85.2, п. 85.4, п. 85.7 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (із змінами та доповненнями) вручено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Сана Груп»(код ЄДРПОУ 37140951), ТОВ «Амброзис»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметікс»(код ЄДРПОУ 33443530), ТОВ «Адрія плюс»(код ЄДРПОУ 33108218), ТОВ «Артус»(код ЄДРПОУ 33228042), ТОВ «ДАХ майстер плюс»(код ЄДРПОУ 34796678), ТОВ «Транс Ко Багіра»(код ЄДРПОУ 36100838), ТОВ «Лерган»(код ЄДРПОУ 36148955) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р.

На даний запит посадовими особами було надано первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «РМА Груп»та частково документи по взаємовідносинах з ТОВ «Адрія Плюс».

Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовими особи ТОВ «Азі Плюс»не були надані первинні документи підтверджуючі взаємовідносини з ТОВ «Адрія Плюс», ТОВ «Лерган», ТОВ «Артус», ТОВ «Транс Ко Багіра», ТОВ «Сана Груп».

Для з'ясування всіх обставин справи, Судом витребовувалися Позивача вся первинна документація по взаємовідносинам з контрагентами.

Проте, представником Позивача не надано суду первинної документації та надав суду пояснення, що первинна документація була знищена, а частина передана до архіву.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів того, що первинна документація знищена або передана до архіву.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів того, що його контрагенти мали дозволи на надання послуг, які передбачені були Договорами.

З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував позивач, було виконано (придбано) його контрагентом, та послуги, які були ним отримані, суд приходить до висновків, що контрагенти позивача були позбавлені можливості виконати роботи (поставити товар), які є предметами договорів, а позивач, в свою чергу, не міг не знати цього.

Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Вирок суду, винесений Голосіївським районним судом м. Києва від 29.09.2011 р. по справі №1-1198/11 відносно гр. ОСОБА_7, який є засновником ТОВ «РМА-Груп».

У відповідності до ч.1, ч.4 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки контрагенти позивача зареєстровані за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними правочинами.

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи (банківські виписки), не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 25.10.10 р. по справі К-45472/09, Ухвалі від 15.07.10 р. по справі К-24085/07, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук