Постанова

від 29.11.2012 по справі 2а-6534/11/0170/23

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/35389/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Васильченко Н.В. Розваляєвої Т.С.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі № 2а-6534/11/0170/23 за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод»про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод»про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 14076,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про їх скасування, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була проведена перевірка виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод»вимог Закону №875-ХІ в 2010 році, за результатами якої складено акт від 17.02.2011р.

В ході перевірки встановлено, що товариство на час проведення перевірки не було зареєстровано у Кримському республіканському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів протягом перевіряємого періоду (форма №10-ПІ) відділенню Фонду не подавались.

Крім того, перевіркою встановлено, що середньооблікова чисельність облікового складу підприємства у 2010 році становила 45 осіб; працюючих інвалідів 1; кількість інвалідів, які повинні працювати 2, фонд оплати праці штатних працівників 623000,00грн., середньорічна заробітна плата одного працівника 14067,00грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм ст.ст. 18 і 19 Закону вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог ст. 18 Закону. У статті ж 18 Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: 1) безпосереднє звернення інваліда до підприємства; 2) звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок згідно ст. 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за N 1534/11814, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Таким чином, на відповідача покладено обов'язок лише створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості, у порядку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.

Відповідно до листа Сімферопольського міського центру зайнятості, (№05-1572 від 31.05.11р.), Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод»не направлялась інформація у 2010 році 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Таким чином відповідачем не були виконанні вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому вимоги Фонду про сплату адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання судів попередніх інстанцій на те, що відповідач на момент звіту ф. 10 ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»за 2010 рік не зареєстрований у відділені Фонду, тому не повинен виконувати норматив по працевлаштуванню інвалідів та сплачувати суми адміністративно -господарських санкції, враховуючи наступне.

Згідно з п.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Цим Порядком передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а також звітують Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"(далі -Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно вимог ст. 20 Закону, Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно п. 5 зазначеного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, Законом не встановлено, що для сплати штрафних санкцій підприємство повинно бути зареєстровано у Фонді соціального захисту інвалідів, тому твердження відповідача, щодо відсутності обов'язку зі сплати адміністративно-господарської санкції за 2010 рік з підстав відсутності реєстрації у Кримському республіканському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів в 2010 році не можна прийняти до уваги, оскільки виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів та адміністративно -господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не залежать від наявності реєстрації у Фонді та відсутність такої реєстрації не позбавляє відповідача від обов'язку дотримуватись нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відноси відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Зазначена обставина відповідно до ст.229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод»про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 14076,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: