Ухвала

від 10.12.2012 по справі 2-а-436/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-14893/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 у справі №2-а-436/08/0570 за позовомКомунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» доКрасноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»звернулося до суду із адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000691840/0 від 17.05.2007.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2008 позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000691840/0 від 17.05.2007.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 у даній справі постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2008 скасована та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000691840/0 від 17.05.2007.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного врахування всіх обставин справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Селидівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахувань податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2007 року, за результатами якої складено акт №227/15/05524280 від 15.05.2007;

- в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.8 Порядку встановлення нормати вів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999, п.5.5 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього при родного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України №162/379 від 19.07.1999, а саме - позивачем була невірно нарахована сума збору за скиди у водні об'єкти у сумі 7437,72 грн. без застосування штрафної санкції у п'ятикратному розмірі, оскільки протягом І кварталу 2007 року у позивача були відсутні лі міти скидів у водні об'єкти;

- на підставі висновків названого акту перевірки позивачу було винесено податкове повідомлення-рішення №0000691840/0 від 17.05.2007, яким визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 31238,38 грн., з них 29750,88 грн. основного зобов'язання та 1487,50 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов та визнаючи недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що на момент проведення перевірки позивача діяли ліміти скидів, встановлені дозволом №УКР-ДОН-2937 від 16.09.2005.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку про відсутність у позивача лімітів скидів у водні об'єкти у спірному періоді, що доводить правомірність виснов ків податкового органу про здійснення безлімітного скиду у водні об'єкти та пра вомірне застосування п'ятикратного розміру збору, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Ліміти скидів забруднюючих речовин, крім утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, в навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільсь когосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного зна чення або окремих регіонів встановлюються: а) у випадках, коли це призводить до забруд нення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціа льно уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природ них ресурсів; б) в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Авто номної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного сере довища і стягнення цього збору, який визначає єдині на території Укра їни правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного се редовища, а також його стягнення. Відповідно до п.4 вищезазначеного Порядку (в редакції, яка діяла на момент перевірки пози вача) за понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислювався в установлено му порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справлявся як за понад лімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

Відповідно до п.5.5 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколиш нього природного середовища у разі відсутності в платника затверджених у встановленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, станом на момент перевірки позивач термін дії дозволу №УКР-ДОН-2937 від 16.09.2005 на 2007 рік не подовжував.

А мировою угодою між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу»та Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Донецькій області, затвердженою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2008 у справі №2-а-234/08, фактично врегульовано спір в частині визнання чинними дозволів для правонаступника, у зв'язку з реорганізацією юридичної особи, що приєдналася та мала відповідні докази.

Суд касаційної інстанції в повній мірі погоджується з позицією суду апеляційної інстанції стосовно того, що мирова угода не може бути застосована до спірних відносин у даній справі та жодним чином не свідчить про продовження тер міну дії дозволу №УКР-ДОН-2937 від 16.09.2005 на І квартал 2007 року.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій факти, беручи до уваги вимоги вищенаведених норм, а також враховуючи вимоги ч.3 ст.2, ч.1 ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою обставин справи, не спростованою доводами касаційної скарги, щодо наявності законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до п.3 ст.220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний