Постанова

від 07.12.2012 по справі 2а-1670/7164/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7164/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представників позивача - Вітренка А.Ю., Садового С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податової служби до Приватного підприємства "Мик 21" про накладення арешту на кошти та інші цінності, стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2012 року Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Мик 21" про накладення арешту на кошти та інші цінності, стягнення податкового боргу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за "Мик 21" рахується податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 29 077 грн. 26 коп. У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеного боргу, позивач, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, а також стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 29 077 грн. 26 коп.

У судовому засіданні представниками позивача було надано заяву про зменшення позовних вимог, а саме позивач просив суд ухвалити рішення про стягнення коштів з рахунків у банках приватного підприємства "Мик 21" на користь держави -в особі Полтавської МДПІ в розмірі 6 124 грн. 45 коп. В іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Мик 21" (ідентифікаційний код 36422136) зареєстроване як юридична особа 24.03.2009 року Полтавською районною державною адміністрацією в Полтавській області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 189577 /а. с. 7/, та відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 09 листопада 2012 року № 3151/10/10-013 знаходиться на податковому обліку у Полтавській міжрайонній державній податковій інспекції Полтавської області з 25 березня 2009 року /а. с. 10/.

Приватне підприємство "Мик 21" було платником податку на додану вартість (свідоцтво серії НБ № 094987 за номером 100226957) з 19 травня 2009 року по 16 травня 2012 року (рішення № 5 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16 травня 2012 року) /а. с. 103-104/.

За даними ДПІ у м. Полтаві за ПП "Мик 21" рахується податковий борг в розмірі 6 124 грн. 45 коп., який виник у зв'язку із наступним.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ПП "Мик 21" подано податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року № 9009362156 від 30 жовтня 2011 року на суму 432 грн., за жовтень 2011 року № 9011707404 від 21 листопада 2011 року на суму 1127 грн., за лютий 2012 року № 2460 від 30 березня 2012 року на суму 429 грн., за березень 2012 року № 40222 від 05 квітня 2012 року на суму 199 грн. та № 40224 від 05 квітня 2012 року на суму 555 грн.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 129.1.1 Податкового кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до пункту 129.4. Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідачем, у відповідності до вимог статті 129 Податкового кодексу України нараховано пені в розмірі 152 грн. 45 коп.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Таким чином, грошові зобов'язання, визначені вказаними деклараціями, вважаються узгодженими. Разом з тим, вказана сума грошових зобов'язань платником податків не сплачена.

Також, працівниками Полтавської МДПІ проведені камеральні перевірки податкової звітності відповідача з податку на додану вартість за березень 2011 року, оформлену актом № 316/15/36422136 від 15 лютого 2012 року, за листопад, грудень 2011 року -актом № 385/15/36422136 від 29 лютого 2012 року та за січень 2012 року -актом № 608/15/36422136 від 03 квітня 2012 року.

На підставі зазначених актів податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення -рішення: № 0000271601 від 29 лютого 2012 року, № 0000531601 від 21 березня 2012 року та № 0000891601 від 27 липня 2012 року, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 3 230 грн. Вказані рішення направлялися на адресу платника податків рекомендованими листами з повідомленням, що підтверджується матеріалами справи.

Ні позивачем, ні відповідачем доказів оскарження зазначених рішень в адміністративному або судовому порядку не надавались.

Відповідно до положень ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

15.03.2011 року Полтавською міжрайонною податковою інспекцією Полтавської області надіслано Приватному підприємству "МИК 21" рекомендованим поштовим відправленням податкову вимогу форми "Ю" № 18 від 14 березня 2011 року на суму 7474 грн. 81 коп., яка отримана відповідачем 22.03.2011 року, що підтверджується відміткою про отримання та підписом на зворотному повідомленні поштового рекомендованого відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи.

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги суду не надано.

Таким чином, за відповідачем рахується несплачений податковий борг по податку на додану вартість у сумі 6 124 грн. 45 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів з рахунків у банках приватного підприємства "Мик 21" на користь держави -в особі Полтавської МДПІ податкового боргу в розмірі 6 124 грн. 45 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги, Полтавська МДПІ зазначила, що відповідно до пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

На підставі вимог статті 89 Податкового кодексу України начальником ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення №1313/10/24-032 від 11 квітня 2012 року про опис майна у податкову заставу. Згідно вказаного рішення вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПП "Мик 21", а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке останній набуде у майбутньому.

Згідно акту опису майна від 11 квітня 2012 року № 1314/10 податковий керуючий провів опис майна ПП "Мик 21": транспортер стрічковий пересувний, 5 м, В=400, синьо-сірого кольору, Interrol 10 rl, TM 2,2 -320 х 500-1,6, серійний номер 065546, виробництво ТОВ "Альфа Сфера", придбаний 28 січня 2011 року у кількості 1 шт., вартістю 16 666 грн. 67 коп. -у податкову заставу.

Крім того, податковим керуючим направлялися запити з метою виявлення наявного у відповідача майна для внесення його у податкову заставу, на які податковим органом була отримана наступна інформація /а. с. 39-44/:

- відповідно листа Управління Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області від 20 серпня 2012 року № 0124/3597 повідомлено, що право власності за ПП "Мик 21" на земельні ділянки не зареєстровано;

- відповідно листа Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 23 серпня 2012 року № 01-10/2306 повідомлено, що на даний час згідно уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи "Корпорація 2" за відповідачем техніка не реєструвалася;

- відповідно листа КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" від 10 вересня 2012 року № 393 повідомлено, що право власності на нерухоме майно за ПП "Мик 21" по Полтавському району не зареєстровано;

- відповідно листа Відділу РЕР УДАІ ГУМВС України в Полтавській області від 28 серпня 2012 року № 11/2-3369 повідомлено, що за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані.

Разом з тим, у ПП "Мик 21" відкриті рахунки у фінансових установах (довідка № 3128/10 від 08 листопада 2012 року) /а. с. 45/, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог Полтавської МДПІ у частині накладення арешту на кошти та інші цінності ПП "Мик 21", суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Статтею 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні за змістом норми міститься також в Господарському кодексі України, відповідно до статті 139 якого, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Тобто, з зазначених норм випливає, що до складу майна підприємства входять, серед іншого, кошти такого підприємства, в тому числі і на рахунках в банках та інші цінності.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено наявності обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги № 18 від 14 березня 2011 року на суму 7474 грн. 81 коп. не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Полтавської МДПІ в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться на банківських рахунках відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги Полтавської МДПІ підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 6 124 грн. 45 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за можливе відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податової служби до Приватного підприємства "Мик 21" про накладення арешту на кошти та інші цінності, стягнення податкового боргу, задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків у банках приватного підприємства "Мик 21" (код ЄДРПОУ 336422136, пров. Шевченка,22, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754) на погашення податкового боргу з податку на додану вартість на користь держави в особі Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податової служби в розмірі 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) гривні 45 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький