Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-1670/7164/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/7164/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012р. по справі № 2а-1670/7164/12

за позовом Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "Мик 21"

про накладення арешту на кошти та інші цінності, стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Мик 21" , в якому з урвахуванням уточнень позовних вимог просив накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, а також стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 29 077 грн. 26 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за "Мик 21" рахується податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 29 077 грн. 26 коп. У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеного боргу, позивач, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, а також стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 29 077 грн. 26 коп.

В подальшому позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог, а саме позивач просив суд ухвалити рішення про стягнення коштів з рахунків у банках приватного підприємства "Мик 21" на користь держави -в особі Полтавської МДПІ в розмірі 6 124 грн. 45 коп. В іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто кошти з рахунків у банках приватного підприємства "Мик 21" (код ЄДРПОУ 336422136, пров. Шевченка,22, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754) на погашення податкового боргу з податку на додану вартість на користь держави в особі Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податової служби в розмірі 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) гривні 45 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволені позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи ст.94 ПК України, оскільки право на звернення до суду з вказаним позовом урегульовано п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Згідно до ч.1 ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі вимог статті 89 Податкового кодексу України начальником ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення №1313/10/24-032 від 11 квітня 2012 року про опис майна у податкову заставу.

Згідно вказаного рішення вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПП "Мик 21", а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке останній набуде у майбутньому.

Згідно акту опису майна від 11 квітня 2012 року № 1314/10 податковий керуючий провів опис майна ПП "Мик 21": транспортер стрічковий пересувний, 5 м, В=400, синьо-сірого кольору, Interrol 10 rl, TM 2,2 -320 х 500-1,6, серійний номер 065546, виробництво ТОВ "Альфа Сфера", придбаний 28 січня 2011 року у кількості 1 шт., вартістю 16 666 грн. 67 коп. -у податкову заставу.

Крім того, податковим керуючим направлялися запити з метою виявлення наявного у відповідача майна для внесення його у податкову заставу, на які податковим органом була отримана наступна інформація /а. с. 39-44/:

- відповідно листа Управління Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області від 20 серпня 2012 року № 0124/3597 повідомлено, що право власності за ПП "Мик 21" на земельні ділянки не зареєстровано;

- відповідно листа Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 23 серпня 2012 року № 01-10/2306 повідомлено, що на даний час згідно уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи "Корпорація 2" за відповідачем техніка не реєструвалася;

- відповідно листа КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" від 10 вересня 2012 року № 393 повідомлено, що право власності на нерухоме майно за ПП "Мик 21" по Полтавському району не зареєстровано;

- відповідно листа Відділу РЕР УДАІ ГУМВС України в Полтавській області від 28 серпня 2012 року № 11/2-3369 повідомлено, що за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані.

Разом з тим, у ПП "Мик 21" відкриті рахунки у фінансових установах (довідка № 3128/10 від 08 листопада 2012 року) /а. с. 45/, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 6 124 грн. та відсутність майна для його погашення не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Оскільки адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, тому позовні вимоги Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби в зазначеній частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, судова колегія виходить з того, що п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Статтею 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні за змістом норми міститься також в Господарському кодексі України, відповідно до статті 139 якого, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Тобто, з зазначених норм випливає, що до складу майна підприємства входять, серед іншого, кошти такого підприємства, в тому числі і на рахунках в банках та інші цінності.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено наявності обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги № 18 від 14 березня 2011 року на суму 7474 грн. 81 коп. не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

При цьому, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги проте, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте зазначає, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Полтавської МДПІ Полтавської області Державної податкової служби в частині накладення арешту на кошти та інші цінності є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 року по справі № 2-а-1670/7164/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Щодо задоволених позовних вимог Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби постанова суду від 07.12.2012р. сторонами по справі не оскаржується.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012р. по справі № 2а-1670/7164/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.