Постанова

від 10.12.2012 по справі 2а-1670/6195/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6195/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Кішка Д.О.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий союз" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий союз" (надалі - позивач, ТОВ "Цукровий союз") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0046422301 від 12.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 375713 грн;

- № 0004792301 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 570886 грн, з них: за основним платежем в розмірі 570885 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн;

- № 0002161702 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи найманих працівників в сумі 2002 грн 09 коп., з них: за основним платежем в розмірі 1773 грн 61 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 228 грн 48 коп.;

- № 0002171702 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн;

- № 0000362204 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1021634 грн 63 коп., з них: за основним платежем в розмірі 879329 грн 47 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 142305 грн 16 коп.

07 грудня 2012 року позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої, крім іншого, просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0046422301 від 12.09.2012 року в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 371919 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0046422301 від 12.09.2012 року, № 0004792301 від 20.06.2012 року, № 0002161702 від 20.06.2012 року, № 0002171702 від 20.06.2012 року, № 0000362204 від 20.06.2012 року, винесені відповідачем на підставі висновків про порушення, відповідно:

- пп. 14.1.11, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток за 2011 рік в загальній сумі 375713 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 25 Декларації "сума ПДВ, що підлягає сплаті" в загальній сумі 571431 грн, у тому числі - лютий 2011 року в розмірі 97435 грн, березень 2011 року в розмірі 235898 грн, в червні 2011 року в розмірі 238098 грн;

- пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: порушення щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 1773 грн 61 коп., у 2 півріччі 2010 року - 909 грн 92 коп., у 1 півріччі 2011 року - 863 грн 79 коп.;

- п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку заповнення і надання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку", а саме: в податкових розрахунках за формою №1ДФ за 4 кв. 2010 року та 1 кв. 2011 року до суми доходу працівників підприємства не включені суми відпускних та компенсацій за невикористані відпустки;

- п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України та п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження податку з доходу нерезидента в загальній сумі 879329 грн 54 коп., в тому числі; за 4 кв. 2010 року - 317 733 грн 18 коп., за 1 кв. 2011 року - 111 169 грн 80 коп., за 2 кв. 2011 року - 198947 грн 06 коп., за 3 кв. 2011 року - 128 332 грн 41 коп., за 4 кв. 2011 року - 123 147 грн 09 коп.

Позивач наголошував на тому, що:

- висновок ДПІ у м. Полтаві про наявність безнадійної кредиторської заборгованості по відносинам з СТОВ "Світанок" та СТОВ "Удай" не відповідає дійсним обставинам справи,

- реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Укррос-Зерно", ТОВ "Аграрно-інвестеційний союз", ТОВ "Різано-Трейд", ТОВ "Вайліс" підтверджена усією необхідною первинною документацією,

- податок на доходи фізичних осіб правильно утриманий та своєчасно перерахований позивачем до бюджету на загальну суму 1773 грн 61 коп.,

- контрагент позивача - "INVB Finans AG" є резидентом кантону Цуг (Швейцарія) та підлягає оподаткуванню в ньому, що не викликає обов`язку в позивача сплачувати податок з доходу нерезидента.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 11.04.2012 року № 345, № 364, № 347 у період з 11.04.2012 року по 28.05.2012 року ДПІ у м. Полтаві проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Цукровий союз", код ЄДРПОУ 30305752, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.05.2012 року №1196/22-2/30305752 (а.с. 35 - 175, т. 1), в якому відображені наступні порушення:

- пп. 14.1.11, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток за 2011 рік в загальній сумі 375713 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 25 Декларації "сума ПДВ, що підлягає сплаті" в загальній сумі 571431 грн, у тому числі - лютий 2011 року в розмірі 97435 грн, березень 2011 року в розмірі 235898 грн, в червні 2011 року в розмірі 238098 грн;

- пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: порушення щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 1773 грн 61 коп., у 2 півріччі 2010 року - 909 грн 92 коп., у 1 півріччі 2011 року - 863 грн 79 коп.;

- п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку заповнення і надання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку", а саме: в податкових розрахунках за формою № 1ДФ за 4 кв. 2010 року та 1 кв. 2011 року до суми доходу працівників підприємства не включені суми відпускних та компенсацій за невикористані відпустки;

- п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України та п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження податку з доходу нерезидента в загальній сумі 879329 грн 54 коп., в тому числі; за 4 кв. 2010 року - 317 733 грн 18 коп., за 1 кв. 2011 року - 111 169 грн 80 коп., за 2 кв. 2011 року - 198947 грн 06 коп., за 3 кв. 2011 року - 128 332 грн 41 коп., за 4 кв. 2011 року - 123 147 грн 09 коп.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення: № 0004782301 від 20.06.2012 року , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 685646 грн (а.с. 33, т.1); № 0004792301 від 20.06.2012 року , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 570886 грн, з них: за основним платежем в розмірі 570885 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн (а.с. 32, т.1); № 0002161702 від 20.06.2012 року , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи найманих працівників в сумі 2002 грн 09 коп., з них: за основним платежем в розмірі 1773 грн 61 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 228 грн 48 коп. (а.с. 34, т.1); № 0002171702 від 20.06.2012 року , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн (а.с. 30, т.1); № 0000362204 від 20.06.2012 року , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1021634 грн 63 коп., з них: за основним платежем в розмірі 879329 грн 47 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 142305 грн 16 коп. (а.с. 31, т.1).

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації у Полтавській області, рішенням якої від 04.09.2012 року № 2267/10/10-215 (а.с. 21-29, т.1) скаргу позивача задоволено частково, а саме: скасоване податкове повідомлення-рішення № 0004782301 від 20.06.2012 року , яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 685646 грн, внаслідок чого винесене нове податкове повідомлення - рішення № 0046422301 від 12.09.2012 року, яким визначено зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 375713 грн.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями № 0046422301 від 12.09.2012 року, № 0004792301 від 20.06.2012 року, № 0002161702 від 20.06.2012 року, № 0002171702 від 20.06.2012 року, № 0000362204 від 20.06.2012 року, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0046422301 від 12.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 375713 грн, суд виходить з наступного.

ДПІ у м. Полтаві прийшла до висновку про заниження позивачем суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 375713 грн зважаючи на те, що, по-перше, в додатку ЦП "Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами" від операцій з деривативами підприємство отримало прибуток в сумі 16496 грн, який не відображено в Декларацію в рядок 03.20 (зазначене порушення позивачем не оскаржується на підставі заяви про зміну позовним вимог (а.с. 234, т.2)); по-друге, позивачем не включено до складу валового доходу за 3 квартал 2011 року суму безнадійної кредиторської заборгованості по господарським відносинам з СТОВ "Світанок" в розмірі 1 158 109 грн 95 коп. за поставлений товар та з СТОВ "Удай" в розмірі 458931 грн 26 коп., оскільки данні суб`єкти господарювання зняті з податкового обліку і до єдиного державного реєстру внесено запис про стан платника: 16 - припинено, ліквідовано (закрито).

Оцінюючи господарські відносини ТОВ "Цукровий союз" з СТОВ "Світанок" та СТОВ "Удай" суд зазначає таке.

15.12.2010 року між ТОВ "Цукровий союз" та СТОВ "Світанок" укладений договір № З/10/Р-15/12, відповідно до умов якого СТОВ "Світанок" (продавець) зобов`язується поставити та передати у власність ТОВ "Цукровий союз" (покупця), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити зернові, в строк та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 54-55, т.2).

Відповідно до умов п. 2.1 договору продавець поставляє наступний товар: пшениця фуражна 6 кл. та кукурудза фуражна, всього на суму 1 075 716 грн 63 коп.

Отримання придбаного у СТОВ "Світанок" товару підтверджується актом № 1 приймання-передачі від 15.12.2010 року (а.с. 56, т.2).

У зв`язку з невиконанням умов оплати Сторони уклали додаткову угоду № 1/п від 04.01.2012 року, відповідно до якої вони прийшли згоди про часткове повернення товару на суму 110 625 грн.

Також, 30.03.2011 року між ТОВ "Цукровий союз" та СТОВ "Світанок" укладена додаткова угода до договору № З/10/Р-15/12, згідно з якою сторони прийшли згоди про продовження строку дії зазначеного договору до 31 березня 2013 року (а.с. 59, т.2).

19.01.2011 року між ТОВ "Цукровий союз" та СТОВ "Удай" укладений договір № З/11/Р-19/1, відповідно до умов якого СТОВ "Удай" (продавець) зобов`язується поставити та передати у власність ТОВ "Цукровий союз" (покупця), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити зернові, в строк та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 26-27, т.2).

Згідно з умовами п. 2.1 договору продавець поставляє наступний товар: кукурудзу та ячмінь, всього на суму 995 763 грн 70 коп.

Отримання придбаного у СТОВ "Удай" товару підтверджується податковою накладною № 37/2 від 19.01.2011 року (а.с. 28, т.2).

У зв`язку з невиконанням умов оплати ТОВ "Цукровий союз" частково повернув товар постачальнику - СТОВ "Удай" на суму 536 832 грн 43 коп. (а.с. 29, т.2).

30.03.2011 року між ТОВ "Цукровий союз" та СТОВ "Удай" укладена додаткова угода до договору № З/11/Р-19/1, згідно з якою сторони прийшли згоди про продовження строку дії зазначеного договору до 31 березня 2013 року (а.с. 31, т.2).

Сума кредиторської заборгованості позивача перед СТОВ "Світанок" складає 1 158 109 грн 95 коп., а перед СТОВ "Удай" - 458931 грн 26 коп.

Судом встановлено, що відповідно до статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" (код ЄДРПОУ 00845890), зазначене товариство є правонаступником СТОВ "Удай" (код ЄДРПОУ 30794291), яке було припинене шляхом перетворення у формі приєднання до СТОВ "Агрофірма Куйбишево", та СТОВ "Світанок" (код ЄДРПОУ 30794331), яке було припинене шляхом перетворення у формі приєднання до СТОВ "Агрофірма Куйбишево".

Зазначена інформація підтверджується також наявними в справі передавальними актами (а.с. 45 - 53; 61-68, т. 2), та спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по СТОВ "Удай", СТОВ "Світанок", СТОВ "Агрофірма Куйбишево".

Відповідно до пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією ; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Підпункт 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу передбачає, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості , крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про господарські товариства" припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Припинення товариства проводиться призначеною учасниками, судом або уповноваженим органом комісією з припинення товариства (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією) або ліквідатором. Виконання функцій комісії з припинення товариства (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління товариства.

У разі припинення товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Таким чином, зважаючи на те, що правонаступником СТОВ "Світанок" та СТОВ "Удай" є СТОВ "Агрофірма Куйбишево" (код ЄДРПОУ 00845890), яке відповідно до чинного законодавства прийняло всі обов`язки і права зазначених підприємств, в тому числі і право вимоги щодо сплати вартості поставленої продукції відповідно до договорів № З/10/Р-15/12 від 15.12.2010 року та № З/11/Р-19/1 від 19.01.2011 року (додаткових угод до них), то й підстав вважати заборгованість позивача перед СТОВ "Світанок" та СТОВ "Удай" (правонаступник яких СТОВ "Агрофірма Куйбишево") безнадійною кредиторською заборгованістю не має.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що визначене податковим повідомленням - рішенням № 0046422301 від 12.09.2012 року податкове зобов`язання в частині основного платежу в розмірі 371919 грн, є безпідставним, протиправним, отже податкове повідомлення - рішення № 0046422301 від 12.09.2012 року в цій частині підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0004792301 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 570886 грн, з них: за основним платежем в розмірі 570885 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн, суд виходить з наступного.

ДПІ у м. Полтаві прийшла до висновку про заниження позивачем суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 570885 грн, зважаючи на те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Укррос-Зерно" (постачальником якого було ТОВ "Оскол", який отримував товар від ТОВ "Різано Трейд", в діяльності яких вбачаються ознаки фіктивності), з ТОВ "Аграрно-інвестеційний союз", з ТОВ "Різано-Трейд", з ТОВ "Вайліс" не підтверджується усією необхідною первинною документацією.

Досліджуючи господарські операції ТОВ "Цукровий союз" з постачальником ТОВ "Укррос-Зерно" та покупцем ТОВ "Аграрно - інвестиційний союз", суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому суд враховує, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів , регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер , як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

01.06.2011 року між позивачем та ТОВ "Укррос-Зерно" укладений договір купівлі - продажу № С/11/Р-23/6 (а.с. 71-72, т.2), відповідно до умов якого ТОВ "Укррос-Зерно" (продавець) зобов`язується поставити та передати у власність ТОВ "Цукровий союз" (покупець), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цукор-пісок по 50 кг, в строки та на умовах, передбачених даним Договором.

07.09.2011 року між сторонами укладена додаткова угода № 4 (а.с. 75, т.2), згідно з умовами якої сторони дійшли згоди частково змінити предмет договору та поставити товар в рахунок отриманих попередній оплат. Продавець відповідно до п. 3 зазначеної додаткової угоди поставляє цукор-пісок та мішки п/п на загальну суму 1 428 588 грн (з них ПДВ - 238 098 грн ).

Господарські операції позивача з ТОВ "Укррос-Зерно" щодо поставки цукру - піску супроводжувались складанням відповідної первинної документації, наявність якої ДПІ у м. Полтаві не ставиться під сумнів (а.с. 67 т.1), зокрема, актом приймання передачі № 4 від 07.09.2011 року (а.с. 76, т.2), в якому зазначається про передачу товару на складі ТОВ "Оржицький цукровий завод", податковими накладними, банківськими виписками, повідомленнями для складу про передачу товару покупцю (а.с. 77, 156-160, 167-170 т.2).

Посилання відповідача на те, що постачальник позивача - ТОВ "Укррос-Зерно" отримував продукцію (цукор) від ТОВ "Оскол", взаємовідносини з яким мають ознаки фіктивності, а ТОВ "Оскол", в свою чергу, отримував цукор і мішки від ТОВ "Різано Трейд", в якого відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про нікчемність угод між підприємствами і про що зазначено в акті Куп`янської ОДПІ № 581/18-31507031 від 01.06.2011 року, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності, зокрема мова йдеться про ТОВ "Різано Трейд" (як можливого постачальника продукції для ТОВ "Укррос-Зерно", яке в свою чергу поставляло продукцію для позивача), наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Відносно посилання в акті перевірки позивача на акти перевірки контрагентів ТОВ "Укррос-Зерно", а саме: акт перевірки ТОВ "Оскол" № 787/22-6/30212223 від 18.04.2012 року, акт перевірки ТОВ "Різано Трейд" № 581/18-31507031 від 01.06.2011 року, суд виходить з наступного.

Із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Судом встановлено, що в подальшому придбаний у ТОВ "Укррос-Зерно" товар (цукровий пісок), був реалізований позивачем (ТОВ "Цукровий союз") Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрно - інвестиційний союз" відповідно до договору № С/11/Р-09/8 від 09.08.2011 року, що підтверджується наявними в справі актами приймання - передачі, податковими накладними, банківськими виписками, повідомленнями для складу про передачу товару (а.с. 86-95, 171-173 т.2).

В обґрунтування відсутності товарно-транспортних накладних щодо перевезення придбаного у ТОВ "Укррос-Зерно" товару, позивачем зазначено, що товар купувався зі складу ТОВ "Оржицький цукровий завод" (базова умова поставки товару п.3.1. договору), де він зберігався до моменту продажу його Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрно - інвестиційний союз". Такі ж умови поставки вказані і в договорі із ТОВ "Аграрно - інвестиційний союз", п. 3.1. договору - базовою умовою поставки товару є склад, вказаний в акті приймання-передачі або в товарній накладній. Таким чином, позивач купував товари, який він отримував на складі ТОВ "Оржицький цукровий завод" без зобов'язань здійснювати його перевезення або самовивоз і продав товар для ТОВ "Аграрно - інвестиційний союз" без зобов'язань доставки цього товару для покупця, а з умовами передачі його на тому ж складі де він був куплений позивачем і де знаходиться для подальшої реалізації.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Укррос-Зерно" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 238098 грн здійснено на підставі належним чином оформлених первинних документів, ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Різано Трейд", та з ТОВ "Вайліс", суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на викладене, відповідно до вимог норм Податкового кодексу України, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною . Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності . Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»: «У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість».

Судом встановлено, що ТОВ "Різано Трейд" є постачальником ТОВ "Цукровий союз" відповідно до договору № 22/2011-ЦС від 20.01.2011 року (а.с. 17-20, т. 2).

ТОВ "Цукровий союз" здійснило попередню оплату товару ТОВ "Різано Трейд" за цукор білий та мішки.

На виконання укладеного договору купівлі - продажу була виписана податкова накладна № 91 від 21.02.2011 року на суму 1 500 000 грн (ПДВ - 250 00 грн), однак поставки товару - цукру білого кристалічного та мішків від ТОВ "Різано Трейд" ні в лютому 2011 року (дата видачі податкової накладної), ні до 30.03.2012 року (згідно п.2.1. договору), ні до дня розгляду справи в суді - не відбулось, однак податкова накладна, отримана від ТОВ "Різано Трейд", відображена в декларації по податку на додану вартість в лютому 2011 року в загальній сумі 1500000 грн, в тому числі ПДВ 250 000 грн.

Також, між ТОВ "Цукровий союз" та ТОВ "Вайліс" 20.01.2011 року був укладений договір № 9/11/ЦС від 20.01.2011 року (а.с. 21-24, т.2) щодо купівлі - продажу цукру білого кристалічного.

ТОВ "Цукровий союз" здійснило попередню оплату товару ТОВ "Вайліс" за цукор білий кристалічний та мішки.

На виконання укладеного договору купівлі - продажу була виписана податкова накладна № 132 від 25.02.2011 року на суму 500 000 (ПДВ - 83 333 грн 33 коп.), однак поставки товару - цукру білого кристалічного та мішків від ТОВ "Вайліс" ні в лютому 2011 року (дата видачі податкової накладної), ні до 30.03.2012 року (згідно п.2.1. договору), ні до дня розгляду справи в суді - не відбулось, але податкова накладна отримана від ТОВ "Вайліс" відображена в декларації по податку на додану вартість в лютому 2011 року в загальній сумі 500 000 (ПДВ - 83 333 грн 33 коп.).

Будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій з поставки та придбання товару, між позивачем та ТОВ "Вайліс" та ТОВ "Різано Трейд" суду не надано.

З пояснень представника позивача та з документів наявних у матеріалах справи вбачається, що умови вище зазначеного договору так і не були виконані контрагентами позивача, зокрема ТОВ "Вайліс" та ТОВ "Різано Трейд" не було здійснено поставку товару позивачу. Згідно пояснень представника позивача жодних дій зі сторони позивача у відношенні ТОВ "Вайліс" та ТОВ "Різано Трейд" щодо вимог про повернення попередньої оплати або доставки товару та сплати штрафних санкцій за непоставку товару - не вживалося. Згідно пояснень представника позивача умови вказаних договорів не змінювалися. Документів, які підтверджували зміну умов вказаних договорів, зокрема умови поставки - позивачем надано не було, що підтверджує відсутність таких документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем було перераховано кошти ТОВ "Вайліс" й ТОВ "Різано Трейд" та не було отримано товар від таких контрагентів на суму перерахованих їм коштів, відповідно, виконання умов договорів у визначені строки не відбулося.

Зазначене свідчить про не використання такого не отриманого від ТОВ "Вайліс" й ТОВ "Різано Трейд" товару у межах господарської діяльності позивача.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем без достатніх правових підстав сформовано податковий кредит по відносинам з ТОВ "Вайліс" й ТОВ "Різано Трейд" у лютому 2011 року в загальному розмірі 332787 грн, а отже податкове повідомлення - рішення № 0004792301 від 20.06.2012 року в частині основного зобов`язання - 332787 грн є правомірним і скасуванню не підлягає.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Відповідно до п. 7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1 грн, визначена податковим повідомлення - рішенням № 0004792301 від 20.06.2012 року є обґрунтованою.

Надаючи оцінку податковим повідомленням - рішенням № 0002161702 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи найманих працівників в сумі 2002 грн 09 коп., з них: за основним платежем в розмірі 1773 грн 61 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 228 грн 48 коп. та № 0002171702 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що перевіркою правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету встановлено неутримання його на загальну суму 1773 грн 61 коп., у тому числі за 2 півріччя 2010 року - 909 грн 92 коп., та за 1 півріччя 2011 року 863 грн 79 коп.

Також, перевіркою встановлено, що в податкових розрахунках за формою 1 ДФ за 2 кв. 2010 року та за 1 кв. 2011 року до суми доходу працівників підприємства не включені суми відпускних та компенсацій за невикористані відпустки.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Пунктом 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу , який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування . У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідні положення містяться і в Податковому кодексі України.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу , що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування . Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 119.2 ст. 119 Податкового кодексу передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1 квартал 2010 року, 2 квартал 2010 року, 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року та 2 квартал 2011 року, а також розрахункові відомості підприємства за відповідний період та банківські виписки (а.с. 209-229, т.1), встановив, що:

- у жовтні 2010 року гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 при звільненні підприємством було нараховано дохід (суми відпускних та компенсацій за невикористанні відпустки), відповідно, в розмірі 4359 грн 84 коп. та в розмірі 1932 грн 17 коп., та фактично утримано податку, відповідно, 630 грн 43 коп., 279 грн 39 коп.;

- у січні 2011 року гр. ОСОБА_5 при звільненні підприємством було нараховано дохід (суми відпускних та компенсацій за невикористанні відпустки), в розмірі 2243 грн 98 коп., та фактично утримано податку - 324 грн 48 коп.;

- у лютому 2011 року гр. ОСОБА_6 при звільненні підприємством було нараховано дохід (суми відпускних та компенсацій за невикористанні відпустки), в розмірі 1278 грн 11 коп. , та фактично утримано податку - 184 грн 81 коп.;

- у березні 2011 року гр. ОСОБА_7 при звільненні підприємством було нараховано дохід (суми відпускних та компенсацій за невикористанні відпустки), в розмірі 2451 грн 61 коп., та фактично утримано податку - 354 грн 50 коп.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Цукровий завод" податок на доходи фізичних осіб належним чином відображений у розрахунках форми 1 ДФ, нарахований та сплачений до бюджету, отже порушення вимог пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: порушення щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 1773 грн 61 коп., у 2 півріччі 2010 року - 909 грн 92 коп., у 1 півріччі 2011 року - 863 грн 79 коп., судом не встановлено.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення - рішення № 0002161702 від 20.06.2012 року, № 0002171702 від 20.06.2012 року, винесені без врахування всіх суттєвих обставин справи, є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку, податковому повідомленню - рішенню № 0000362204 від 20.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1021634 грн 63 коп., з них: за основним платежем в розмірі 879329 грн 47 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 142305 грн 16 коп., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Цукровий союз" (Позичальник) та "INVB Finanz AG" (Кредитор) 06.02.2008 року укладено кредитний договір № 13/1/2008 (а.с. 230 - 225, т.1).

За змістом даного договору "Позичальник бере кошти з ціллю поповнення обігових коштів, фінансування виробництва та закупівлі цукрового буряку, закупівлі іншої сільгосппродукції, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, оплати витрат по переробці та зберіганню на заводі цукру, одержаного після переробки, завантаження та транспортування цукру" (а.с. 230, т.1).

Сума кредитного договору складає 8 121 450 дол. США (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору "Позичальник згоден виплачувати відсотки по Сумі Кредиту по Відсотковій ставці, що визначається для кожного Періоду нарахування відсотків, яка дорівнює базовій ставці LIBOR для тримісячних депозитів у доларах США плюс 700 базисних пунктів на основі 365-денного року".

На виконання умов даного договору між сторонами погоджено та підписано графік повернення кредитних коштів (а.с. 226, т.1).

Згаданий кредитний договір зареєстровано у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво № 8622.

20.05.2010 року між Сторонами укладено доповнення № 2 до кредитного договору № 13/1/2008 від 06.02.2008 року, відповідно до якого "Сума кредиту" означає 6 330 970 дол. США, "Відсоткова ставка" - 11 % річних (а.с. 227, т.1).

Дане доповнення зареєстроване у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, додаток до реєстраційного свідоцтва від 23.06.2010 року № 1.

За користування кредитом позивачем у 4 кв. 2010 року - 4 кв. 2011 року перераховано "INVB Finanz AG" (Швейцарія) 1 105 113,05 дол. США (8 793 294,57 грн.).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача та не заперечував представник позивача, ТОВ "Цукровий союз" звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів не подавало, податок з доходів нерезидентів в Україні товариство не сплачувало.

Згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)", чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. 1.10 Закону № 334/94-ВР проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

За змістом п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

В силу п. 18.1 ст. 18 Закону № 334/94-ВР, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти , дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно з п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Крім того, судом встановлено та сторонами не заперечується, що "INVB Finanz AG" є компанією-резидентом Швейцарії та перебуває на податковому обліку в даній країні.

Суд зазначає, що Україною 10.01.2002 року ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, що укладена 30.10.2000 року та набрала законної сили 26.02.2002 року (далі по тексту - Конвенція).

Згідно з п. 1 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Відповідно до положень п. п. 1, 2 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів.

При цьому, пунктом 3 статті 11 Конвенції визначено, що незважаючи на положення пункту 2, будь-які такі проценти, про які йдеться у пункті 1, будуть оподатковуватися лише в тій Договірній Державі, резидентом якої є одержувач, якщо такий одержувач є фактичним власником процентів, та якщо такі проценти сплачуються: a) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; b) у зв'язку з продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству; c) за позиками будь-якого виду, що надаються банком; або d) самій Договірній Державі, або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги те, що в даному випадку кредит надавався швейцарською компанією, яка не є банком, а відсотки позивачем сплачуються не у зв'язку з продажем у кредит, суд дійшов висновку, що до вказаних договірних відносин має застосовуватися п. 2 ст. 11 Конвенції.

Положення пунктів 1 і 2 статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу у вигляді відсотків, оскільки відповідно до положень цих пунктів такі доходи оподатковуються як у державі, що є джерелом доходу (Україна), якщо таке оподаткування передбачено її законодавством, так і у країні, резидентом якої є одержувач доходу (Швейцарія). Однак, право країни - джерела походження такого доходу (Україна) обмежене ставкою 10%.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до положень пп. b п. 1 ст. 23 Конвенції Швейцарія, як країна, резидентами якої є одержувачі доходу, також матиме право на оподаткування такого виду доходу за ставками, встановленими швейцарським законодавством, з урахуванням податку, сплаченого в Україні.

Суд також бере до уваги, що згідно з п. 4 ст. 11 Конвенції компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування обмежень, передбачених пунктами 2 та 3.

Разом з тим, позивачем суду не надано відомостей, що між компетентними органами України та Швейцарії укладалися будь-які угоди про порядок застосування наведених обмежень.

Суд зазначає, що право на використання переваг міжнародного договору (зниження ставки оподаткування відсотків з 15 до 10) надається нерезиденту за умови подання ним довідки про підтвердження його резидентства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що резидент України (ТОВ "Цукровий союз") під час виплати відсотків на користь компанії нерезидента - резидента Швейцарії ("INVB Finanz AG") був зобов'язаний утримувати податок в розмірі 10% від загальної суми процентів, що сплачувалися ним на користь згаданих компаній.

Окрім того, відповідно до п. 4 "Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування", затвердженого постановою КМ України від 06.05.2001 року № 470 (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

У свою чергу, п. 6 згаданого Порядку визначено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Однак, позивачем не надано відомостей щодо того, що його контрагентом (резидентом Швейцарії) подавалися довідки про сплату ним податку з відсотків, перерахованих ТОВ "Цукровий союз" в адресу "INVB Finanz AG" у країні - резидентом якої вона являється (Швейцарія).

Таким чином, оскільки відомості щодо сплати контрагентом позивача податку на доходи у країні, резидентом якої він є, відсутні, суд дійшов висновку про те, що положення про звільнення від оподаткування таких доходів в Україні не може бути застосоване до спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене, відповідачем правомірно визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем в розмірі 879329 грн 47 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 142305 грн 16 коп., про що, відповідно, винесене податкове повідомлення - рішення від 20.06.2012 року № 0000362204.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган. В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень: №0002171702 від 20.06.2012 року; №0002161702 від 20.06.2012 року; №0004792301 від 20.06.2012 року в частині основного платежу в розмірі 238098 грн 00 коп., №0046422301 від 12.09.2012 року в частині основного платежу в розмірі 371919 грн 00 коп.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0002171702 від 20.06.2012 року; №0002161702 від 20.06.2012 року; обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0004792301 від 20.06.2012 року та №0046422301 від 12.09.2012 року підлягають задволенню в частині, а саме податкове повідомлення-рішення №0004792301 від 20.06.2012 року в частині основного платежу в розмірі 238098 грн 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №0046422301 від 12.09.2012 року в частині основного платежу в розмірі 371919 грн 00 коп. Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000362204 від 20.06.2012 року задоволенню не підлягають. А відтак позов підлягає задоволенню частково.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби: №0002171702 від 20.06.2012 року; №0002161702 від 20.06.2012 року; №0004792301 від 20.06.2012 року в частині основного платежу в розмірі 238098 грн 00 коп., №0046422301 від 12.09.2012 року в частині основного платежу в розмірі 371919 грн 00 коп.

Судові витрати розподіляються відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби: №0002171702 від 20.06.2012 року; №0002161702 від 20.06.2012 року; №0004792301 від 20.06.2012 року в частині основного платежу в розмірі 238098 грн 00 коп., №0046422301 від 12.09.2012 року в частині основного платежу в розмірі 371919 грн 00 коп.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий союз" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський