Рішення

від 05.12.2012 по справі 5006/16/126/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.12 р. Справа № 5006/16/126/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 156 398грн.77коп., у тому числі: суми основної заборгованості у розмірі 132 541грн.33коп., пені у розмірі 23 857грн.44коп.

за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ

про стягнення пені у розмірі 97 446грн.08коп.,

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Сліпко П.В., за довіреністю №55 від 04.12.2012р.

від відповідача (за первісним позовом): Плакса А.В. за довіреністю №3 від 11.01.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

26.09.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ (далі - ТОВ «ТАЙРА») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області (далі - ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ») з вимогами про стягнення 156 398грн.77коп., у тому числі: суми основної заборгованості у розмірі 132 541грн.33коп., пені у розмірі 23 857грн.44коп., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору субпідряду №94/03К від 28.03.2011року позивачем виконані будівельні роботи, між сторонами договору підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт за період з червня по листопад 2011р. на загальну суму 1 342 384грн.08коп., однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт здійснив лише частково на суму 1 163 381грн.03коп., додатково на суму 46 461грн.72коп. сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, втім вартість виконаних робіт на суму 132 541грн.33коп. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 28.09.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/126/2012.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору субпідряду №94/03к від 28.03.2011року, актів приймання виконаних будівельних робіт №2-94/03к за червень 2011р., №4-94/03к за червень-2 2011р., №6-94/03к за вересень 2011року, №8-94/03к за жовтень 2011р., №10-94/03к за листопад 2011р., №16-94/03к за листопад 2011р., банківських виписок з рахунку, листа-заяви №41 від 22.08.2012р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 22.08.2012р., опису вкладення у цінний лист, акту звірки взаємних розрахунків станом на 24.09.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 530, 626, 639, 601, 879 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Позивач за первісним позовом у письмовому клопотанні №51 від 15.10.2012р., серед іншого, надав письмові пояснення про те, що пусконалагоджувальні роботи виконувало Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА ГРУП» та відповідно система кондиціювання була введена в експлуатацію у травні 2012р., підтвердженням чого є акт №1 приймання виконання будівельних робіт від 15 травня 2012р. У поясненнях до позову, які надійшли до канцелярії суду 13.11.2012року, позивач за первісним позовом зазначає, що об'єктом за договором є система кондиціювання, роботи з встановлення якої є предметом договору.

У відзиві б/н від 15.10.2012р. на позовну заяву ТОВ «ВЕСТАСТРОЙ» не визнало позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 97 281грн.02коп., зазначивши при цьому згідно п.4.3 договору остаточний розрахунок у розмірі 97 281грн.02коп. Генпідрядник сплачує Субпідряднику по факту вводу об'єкту в експлуатацію, проте у розпорядженні ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» відсутній акт введення в експлуатацію об'єкта. Водночас, звернув увагу суду, що під об'єктом слід розуміти систему кондиціювання, а не торгівельний центр «Астрон» в цілому. Крім того, повідомив, що пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції та кондиціювання проводило ТОВ «ТАЙРА ГРУП» у період з грудня 2011р. по травень 2012р., але теж ніяких актів вводу об'єктів в експлуатацію не надавала і не підписувала.

У доповненні до відзиву на позовну заяву, відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

За письмовими поясненнями, які отримані через канцелярію суду 05.12.2012року, відповідач за первісним позовом заперечує факт проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 46 461грн.72коп., оскільки між сторонами за договором відсутні зустрічні однорідні зобов'язання, позивачем не направлялись корегування податкової накладної на означену суму, що виключає проведення за бухгалтерським обліком відповідача за первісним позовом зарахування вимог. Зауважує, що не має можливості довести виконання ним п.п. 3.3.3. та 3.3.4 договору, оскільки підводка електропостачання та виконання загально будівельних робіт виконувались відповідачем за первісним позовом при реконструкції ТЦ «Астрон» впродовж лютого - липня 2011року та безпосередньо відокремити роботи, обов'язок виконання яких був передбачений вказаними пунктами договору, не є можливим.

09.10.2012р. до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» до ТОВ «ТАЙРА» про стягнення пені у розмірі 97 446грн.08коп. за порушення строків виконання робіт за договором №94/03к від 28.03.2011р., мотивуючи свої вимоги тим, що згідно графіку виконання робіт, що є додатком №1 до договору, субпідрядник (ТОВ «ТАЙРА») мав виконати роботи не пізніше третьої неділі червня 2011 року, тобто до 20.06.2011р., роботи виконані з порушенням строків, у зв'язку з чим, відповідно до п.7.1.1 договору повинен сплатити Генпідряднику (ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ») пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, за якими допущено прострочення за кожний день такого прострочення. В подальшому позивач за зустрічним позовом подав суду клопотання від 16.10.2012р., в якому зазначив, що у зустрічній позовній заяві некоректно відображено прохання до суду та уточнив формулювання цієї частини, не змінюючи вимоги по суті. Дана заява прийнята судом.

Ухвалою від 09.10.2012р. господарським судом Донецької області зустрічна позовна заява ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» прийнята до спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №5006/16/126/2012.

У підтвердження зазначених у зустрічній позовній заяві обставин позивач за зустрічним позовом надав суду належним чином засвідчені копії: договору субпідряду №94/03к від 28.03.2011року, графіку виконання робіт, графіку фінансування, договірної ціни до договору, локального кошторису, актів приймання виконаних будівельних робіт №8-94/03к за жовтень 2011р., 10-94/03к за листопад 2011р., №16-94/03к за листопад 2011р., банківських виписок з рахунку.

Нормативно свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує статтями 15, 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, статтями 193, 232 Господарського кодексу України.

05.12.2012року через канцелярію суду надійшла заява про зменшення зустрічних позовних вимог, за якою позивач за зустрічним позовом просить стягнути 14 515грн.81коп., до даної заяви доданий відповідний розрахунок суми. Копія заяви отримана представником відповідача за зустрічним позовом.

Також 05.12.2012року безпосередньо у судовому засіданні позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з заявою про зменшення розміру зустрічних позовних вимог, зокрема, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 14 342грн.53коп., до даної заяви доданий відповідний розрахунок суми позовних вимог.

Копія зазначеної заяви отримана відповідачем за зустрічним позовом 05.12.2012року, про що свідчить особистий підпис уповноваженого представника відповідача та відмітка на заяві.

Згідно ст.22 ГПК України позивач, серед іншого, вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Суд, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви від 05.12.2012року, розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог внаслідок фактично добровільної відмови позивача від частини заявлених позовних вимог щодо стягнення пені внаслідок зменшення періоду нарахування інфляційних витрат, та розглядає зустрічні позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви. Остаточно суд розглядає зустрічні позовні вимоги щодо стягнення 14 342грн.53коп., які викладені у останній заяві, отриманій судом.

Відповідач у відзиві №50 від 15.10.2012р. на зустрічну позовну заяву, заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ «ТАЙРА» приступило до виконання умов договору протягом 7-ми робочих днів з моменту отримання передплати, у відповідності до п.3.1.1 договору; ТОВ «ТАЙРА» повинна була розпочати свої роботи до 08.04.2012р. Пояснив, що до порушення графіку виконання робіт призвело не виконання ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» своїх обов'язків, передбачених п.п.3.3.3 та 3.3.4 договору щодо підведення електроживлення до установок та не виконання загально-будівельних робіт, що не дозволило субпідряднику вчасно виконати та/або продовжити роботи з встановлення (монтажу) системи кондиціювання. Зазначив, що з цього приводу ТОВ «ТАЙРА» зверталось до відповідача за первісним позовом з листами від 06.04.2012р., 14.04.2012р., 05.05.2012р. та 20.05.2012р., що направлялись електронною поштою та засобами факсимільного зв'язку, та повідомляло про неможливість проводити роботи та дотримуватись Графіку виконання робіт через невиконання ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» ряду загально-будівельних робіт. Крім того, сторонами у справі підписувались протокол та акт, що фіксували факт невиконання позивачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором.

У підтвердження доводів, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, надав суду засвідчені копії листів від 06.04.2012р., 14.04.2012р., 05.05.2012р. та 20.05.2012р., роздруківок електронних листів та акту про відсутність стелі на 3-му та частково 2-му поверхах, протоколу від 01.04.2011року.

У заяві від 23.11.2012року відповідач за зустрічним позовом просить суд, застосувавши приписи ч.1 ст. 83 ГПК України, визнати п.7.1.1 договору №94/03к від 28.03.2011року недійсним, відповідно відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки згідно ч.3 ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені може застосовуватись виключно за прострочення саме грошового зобов'язання, таким чином спірний пункт договору суперечить приписам діючого законодавства та має бути визнаний недійсним згідно ст. ст. 203,215 ЦК України.

Згідно пояснень до відзиву від 04.12.2012року відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у зв'язку з пропущеним строком позовної давності, оскільки роботи за договором повинні були бути виконані до 20.06.2011року, відповідно позивач за зустрічним позовом мав звернутись до суду з вимогою щодо стягнення пені протягом одного року з моменту порушення права, тобто, до 20.06.2012року, тоді як фактично звернувся з зустрічною позовною заявою 09.10.2012року.

У судовому засіданні 05.12.2012року представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву та наступних письмових поясненнях.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 05.12.2012року проти первісних позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву, підтримав зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

28.03.2011року між ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» (Генпідрядник) та ТОВ «ТАЙРА» (Субпідрядник) укладено договір №94/03к, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується на власний ризик за завданням Генпідрядника виконати постачання та монтаж систем кондиціювання у торгівельному центрі «Астрон», що розташований за адресою: м.Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, 46, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (арк. справи 8-11).

Субпідрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією, що видається Генпідрядником, будівельними нормами, графіком виконання робіт (Додаток №1), графіком фінансування (Додаток №2) і Договірною ціною (Додаток №3).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печатки підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі 12 договору, а саме: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У п.4.1 договору сторони передбачили, що договірна ціна за виконані роботи є динамічною (додаток №3). Загальна сума договору визначається договірною ціною та при остаточному розрахунку визначається у відповідності з актами приймання підрядних робіт за формою №КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3.

Згідно договірної ціни, що міститься в матеріалах справи вартість робіт складає 1 416 885грн.00коп. (арк. справи 63,том1).

Отже, суд вважає, що сторонами узгоджена вартість робіт за договором.

Згідно п.2.1 договору сторони встановили, що загальний строк виконання робіт Субпідрядником за договором визначено у Графіку виконання робіт.

В матеріалах справи міститься графік виконання робіт у вигляді таблиці, в якому сторони узгодили види робіт та час їх виконання, зокрема, з означеного графіку виконання робіт випливає, що початком робіт є перший тиждень квітня 2011р., закінченням - третій тиждень червня 2011р. Даний документ також безпосередньо не містить посилання на спірний договір, але у ньому зазначений об'єкт, що є тотожним об'єкту за спірним договором, сторонами не заперечується факт належності вказаного графіку до договору, тому суд приймає його як додаток №1 до договору №94/03к від 28.03.2011року.(арк. справи 61,том1).

У розділі 5 договору сторони визначили порядок здачі та приймання робіт. Зокрема, здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами приймання - передачі, підписаними обома сторонами, які надаються Субпідрядником Генпідряднику. Генпідрядник зобов'язаний прийняти роботи, виконані Субпідрядником, не пізніше п'яти календарних днів з дня отримання від Субпідрядника акту виконаних робіт (п.п.5.1, 5.2).

У відповідності до зазначених пунктів договору ТОВ «ТАЙРА» та ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» підписані акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1 342 384грн.08коп., у тому числі:

- акт №2-94/03к за червень 2011р. на суму 230 694грн.53коп. (підписаний сторонами 02.06.2011р.),

- акт №4-94/03к за червень-2 2011р. на суму 293 728грн.85коп. (підписаний сторонами 30.06.2011р.),

- акт №6-94/03к за вересень 2011року на суму 185 501грн.38коп. (підписаний сторонами 08.09.2011р.),

- акт №8-94/03к за жовтень 2011р. на суму 480 070грн.73коп. (підписаний сторонами 08.10.2011р.),

- акт №10-94/03к за листопад 2011р. на суму 127 974грн.46коп. (підписаний сторонами 23.11.2011р.),

- акт №16-94/03к за листопад 2011р. на суму 24 414грн.13коп. (підписаний сторонами 23.11.2011р.).

Вищеперелічені акти виконаних будівельних робіт містять посилання на договір №94/03к від 28.03.2011р., що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт є належним та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №94/03к від 28.03.2011р.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами договору передплата перераховується Генпідрядником платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Субпідрядника, згідно додатків №№1, 2, протягом 5 (п'яти) днів з моменту укладення договору. Остаточний розрахунок у розмірі 97 281грн.02коп. Генпідрядник сплачує Субпідряднику за фактом вводу об'єкту в експлуатацію (п.п.4.2, 4.3 договору).

Додатком №2 до договору є графік фінансування, в якому сторони передбачили етапи оплати робіт за договором, суми, що підлягають оплаті за кожним етапом робіт та дати їх оплати. (арк. справи 62,том 1).

Даний додаток не містить номеру договору, до якого він є додатком, але наявна дата такого договору - 28.03.2011року, представники сторін підтвердили, що вказаний графік є додатком №2 до договору №94/03к від 28.03.2011року.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи позивачем за первісним позовом, та платіжних доручень, копії яких додані відповідачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом з посиланням на умови спірного договору здійснені наступні оплати: 28.03.2011року - 365864грн.35коп., 12.04.2011року - 172000грн.00коп., 04.05.2011року - 172048грн.00коп., 10.05.2012року - 310158грн.34коп., 20.06.2012року - 19135грн. 64коп., 124174грн.70коп.

Виходячи з викладеного, відповідач за зустрічним позовом перерахував на виконання умов договору №94/03к від 28.03.2011року суму 1163381грн.03коп.

ТОВ «ТАЙРА» звернулось до ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» з листом-заявою №41 від 22.08.2012р. про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема за договором №94/03к від 28.03.2011року, на суму 46 461грн.72коп. Факт направлення заяви підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» №2843 від 22.08.2012року та відповідним описом вкладення до цінного листа, який містить відтиск штемпелю почти.(арк. справи 43-45,47,том1).

Факт отримання даної заяви представником відповідача за первісним позовом у судовому засіданні не оспорювався.

У відповідності з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування можливе лише при наявності таких умов: зустрічність вимог - сторона одночасно бере участь у двох зобов'язаннях при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог; "дозрілість" вимог - необхідно щоб строк виконання зобов'язання або вже настав, або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна було б вимагати у будь-який момент; ясність вимог - між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

Виходячи з вказаного, твердження відповідача за первісним позовом, що можуть зараховуватись виключно вимоги, що виникли за одним договором, є хибним.

Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

Якщо одна сторона звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Відповідач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами у порядку ст. ст. 33,34 ГПК України, що, отримавши заяву №41 від 22.08.2012р., він письмово звертався до позивача за первісним позовом з будь-якими запереченнями стосовно факту здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, щодо порушення позивачем за первісним позовом ст. 601 Цивільного кодексу України або до суду з відповідним позовом. Заперечення відповідача за первісним позовом стосовно відсутності відповідного корегування даних податкового обліку внаслідок проведеного взаємозаліку не впливають на факт здійснення взаємозаліку, та, у разі наявності вказаного факту, є порушенням з боку позивача за первісним позовом виключно вимог податкового законодавства.

Внаслідок зазначеного, суд вважає, що за наслідками звернення з позивача за первісним позовом з листом - заявою №41 від 22.08.2012р. до відповідача за відсутності доказів на підтвердження заперечень відповідача за первісним позовом з цього приводу, за договором №94/03к від 28.03.2011року проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 46 461грн.72коп.

Таким чином, сума заборгованості ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» перед ТОВ «ТАЙРА», яку просить стягнути позивач за первісним позовом, складає 132541грн.33коп. Крім того, за первісним позовом позивач згідно п. 7.1.2 договору просить стягнути пеню в сумі 23 857грн.44коп., яка нарахована на суму 132541грн.33коп. за період з 29.03.2012року по 24.09.2012року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги ТОВ «ТАЙРА» підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом виконані на підставі умов договору роботи на загальну суму 1 342 384грн.08коп., сторонами у справі підписані відповідні акти виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в.

Як встановлено вище сторонами договору встановлено наступний порядок оплати робіт: згідно п.п. 4.2,4.3 договору передплата перераховується Генпідрядником платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Субпідрядника, згідно додатків №№1, 2, протягом 5 (п'яти) днів з моменту укладення договору. Остаточний розрахунок у розмірі 97 281грн.02коп. Генпідрядник сплачує Субпідряднику за фактом вводу об'єкту в експлуатацію.

Графік фінансування(додаток №2 до договору) містить етапи оплати робіт за договором, суми, що підлягають оплаті за кожним етапом робіт та дати їх оплати.

Відповідач за первісним позовом перерахував на виконання умов договору №94/03к від 28.03.2011року суму 1163381грн.03коп.

22.08.2012року проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 46 461грн.72коп.

Відповідачем за первісним позовом оплачені суми, сплата яких передбачена п.п. 1-3, 5-7 графіку, частково з порушенням строків перерахування, які передбачені графіком.

Оскілки судом встановлено факт проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 46 461грн.72коп., ця сума виключається з суми заборгованості, щодо якої строк оплати виник першим.

Таким чином, заборгованість ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» перед ТОВ «ТАЙРА» з урахуванням фактичної вартості виконаних робіт складає 132541грн.33коп.

При цьому, суд вважає, що строк оплати заборгованості в сумі 35 260грн.31коп. на момент звернення з первісним позовом настав внаслідок зазначення конкретних дат та обставин, які фактично настали (підписані акти виконаних робіт КБ-2в).

Що стосується заборгованості в сумі 97281грн.02коп., порядок оплати якої визначено п.4.3 договору та п.9. відповідного графіку, то за вільною домовленістю сторін при укладанні договору встановлено, що її оплата здійснюється за протягом 3-х банківських днів по факту вводу об'єкту в експлуатацію.

Згідно письмових пояснень сторін під об'єктом при укладанні договору вони мали на увазі саме систему кондиціювання, зобов'язання з постачання та монтажу якої у торгівельному центрі «Астрон» взяв на себе позивач за первісним позовом за умовами договору, а не торгівельний центр «Астрон» в цілому.

Відповідач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами у порядку ст. ст. 33,34 ГПК України, що сторонами підписано будь-який акт, що б свідчив про факт введення об'єкту в експлуатацію, зокрема, акт що б фіксував факт проведення пусконалагоджувальних робот позивачем за первісним позовом.

Згідно письмових пояснень сторін пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції та кондиціювання фактично проводило ТОВ «ТАЙРА ГРУП», підтвердженням чого є акт №1 приймання виконання будівельних робіт від 15 травня 2012р.

Внаслідок викладеного, суд вважає, що відносно суми 97281грн.02коп., яка повинна бути сплачена протягом 3-х банківських днів по факту вводу об'єкту в експлуатацію, за відсутності доказів на підтвердження факту вводу об'єкту в експлуатацію саме позивачем за первісним позовом, строк оплати не настав.

Виходячи з того, що позов частково доведений позивачем за первісним позовом та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають задоволенню в розмірі 35 260грн.31коп., щодо стягнення 97281грн.02коп. слід відмовити, оскільки на момент звернення до суду з позовом в цій частині право позивача за первісним позовом не було порушене.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 23 857грн.44коп., яка нарахована на суму 132541грн.33коп. за період з 29.03.2012року по 24.09.2012року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 7.1.2 договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від суми нездійсненого платежу на користь Субпідрядника за кожний день прострочки.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено, що пеня нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, тому позивачем за первісним позовом частково перевищено встановлений законом строк нарахування пені.

Зокрема, щодо моменту виникнення зобов'язання сплатити суму 35 260грн.31коп. суд зазначає, що дане зобов'язання у відповідача за первісним позовом виникло з дати підписання останнього акту виконаних робіт - 23.11.2011року.

Суд вважає, що оскільки позивач при розрахунку суми пені не врахував приписи частини шостої статті 232 статті ГК України, зокрема, що строк передбачений вказаною нормою є присічним, суд вбачає за можливе здійснити перерахунок сум пені таким чином: виходячи з періоду нарахування, за який позивач за первісним позовом просить стягнути пеню, стягненню підлягає виключно пеня нарахована на суму 35 260грн.31коп. за період з 29.03.2012року (дата, яку визначив позивач за первісним позовом як початок розрахунку) по 24.05.2012року, оскільки в іншій частині період, що визначений позивачем, є невірним.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно ст. 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст. 3 вказаного Закону).

Здійснивши перерахунок пені за період 29.03.2012року по 24.05.2012року на суму заборгованості 35 260грн.31коп. згідно умов договору суд приходить до висновку, що розмір пені перевищує розмір пені, за цей же період розрахованої від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, таким чином правомірним при розрахунку пені є застосування подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, відповідно розмір пені за спірний період складає 823грн.70коп.

Така ж правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 24.10.2011року у справі №25/187.

Щодо пені, яка нарахована на заборгованість в сумі 97281грн.02коп, то нарахування її є безпідставним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 823грн.70коп., в решті у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Предмет зустрічних позовних вимог, визначений остаточно згідно заяви про зменшення зустрічних позовних вимог від 05.12.2012року, яка прийнята судом - стягнення на підставі п. 7.1.1 договору пені в сумі 14 342грн.53коп. за порушення строків виконання робіт за договором №94/03к від 28.03.2011р.

Позивач за зустрічним позовом посилається на той факт, що згідно графіку виконання робіт, який є додатком №1 до договору, Субпідрядник (ТОВ «ТАЙРА») мав виконати роботи не пізніше третього тижня червня 2011 року, тобто до 20.06.2011р., але встановлені строки виконання робіт порушені.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно п. 7.1.1 договору за порушення строків виконання робіт Субпідрядник сплачує Генпідряднику пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт, за якими допущена прострочка за кожний день прострочки.

Як виходить з графіку виконання робіт, що є додатком №1 до договору, остаточний строк виконання робіт за договором - не пізніше третього тижня червня 2011 року, тобто до 20.06.2011р.(арк. справи 61,том1).

Фактично роботи виконані протягом червня - листопада 2011року.

Як вбачається з розрахунку, що доданий до заяви про зменшення зустрічних позовних вимог від 05.12.2012року, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню за наступні періоди:

- з 04.08.2011року по 07.10.2011року за актом №8-94/03к за жовтень 2011р. на суму 480 070грн.73коп.

-з 04.08.2011р. по 30.12.2011року за актом №10-94/03к за листопад 2011р. на суму 127 974грн.46коп.

- з 04.08.2011р. по 22.11.2011року за актом №16-94/03к за листопад 2011р. на суму 24 414грн.13коп.

Відповідно до ч. 1. cт. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання має бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як встановлено вище, позивачем за зустрічним позовом порушені строки здійснення попередньої оплати, що передбачена п.п. 1-3 графіку фінансування, сумарно на 44 дні, що сторонами не заперечується. При здійсненні остаточного розрахунку пені, позивач за зустрічним позовом врахував факт наявності з його боку прострочки з оплати попередньої оплати, та відповідно нараховує пеню з 04.08.2011р.

Відповідно до ч. 1 cт.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, обов'язок доведення факту прострочення кредитору та відсутність вини у порушенні зобов'язання покладена за зазначеними нормами закону на відповідача за зустрічним позовом.

Згідно п.п. 3.3.3,3.3.4 договору ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» взяло на себе зобов'язання підвести електропостачання до установок згідно виданого техзавдання у строки, узгоджені у графіку виконання робіт, виконати загально-будівельні роботи, перелік яких визначений.

Одночасно, графіком виконання робіт встановлено, що дані зобов'язання з боку позивача за зустрічним позовом повинні виконуватись протягом періоду - четвертий тиждень квітня - другий тиждень червня 2011року.

Як стверджує відповідач за зустрічним позовом, до порушення графіку виконання робіт призвело не виконання ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» своїх обов'язків, передбачених п.п.3.3.3 та 3.3.4 договору щодо підведення електроживлення до установок та не виконання загально-будівельних робіт, що не дозволило субпідряднику вчасно виконати та/або продовжити роботи з встановлення (монтажу) системи кондиціювання.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вбачає, що матеріали справи містять листи відповідача за зустрічним позовом від 06.04.2012р., 14.04.2012р., 05.05.2012р. та 20.05.2012р. щодо порушень вказаних пунктів договору з боку позивача за зустрічним позовом.

Однак, відсутні докази направлення даних листів на адресу позивача за зустрічним позовом або вручення їх уповноваженому представнику ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ».

ТОВ «ТАЙРА» стверджує, що листи направлялись електронною поштою та засобами факсимільного зв'язку, журнали відправлення кореспонденції вказаними засобами на підприємстві не ведуться.

Позивач за зустрічним позовом заперечує факт отримання листів.

Акт про відсутність стелі на 3-му та частково 2-му поверхах від 29.04.2011року не приймається судом в якості доказу на підтвердження прострочки виконання зобов'язання позивача за зустрічним позовом з монтажу підвісної стелі, оскільки, як зазначено вище, за умовами графіку виконання робіт вказані роботи повинні проводитись позивачем за зустрічним позовом у період четвертий тиждень квітня - другий тиждень червня 2011року, в якому саме порядку повинні виконуватись такі роботи та черга їх виконання сторонами не визначена.(арк. справи 150, том1). Відповідно не доведено, що на час підписання зазначеного акту вказані роботи вже повинні бути виконані.

Щодо протоколу від 01.04.2011року, який підписаний сторонами, то за його змістом визначається намір сторін провести дії з виконання договору та строки виконання таких дій. Знову ж, дата підписання вказаного протоколу передує виникненню зобов'язання позивача за зустрічним позовом з виконання п.п.3.3.3 та 3.3.4 договору.

Будь-які інші докази на підтвердження порушення виконання позивачем за зустрічним позовом п.п.3.3.3 та 3.3.4 договору відповідачем за зустрічним позовом суду не надані.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд не погоджується з твердженням відповідача за зустрічним позовом, що в його діях відсутня вина як основна передумова для застосування штрафних санкцій, оскільки відповідачем за зустрічним позовом не доведено факт порушення умов договору з боку ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ», або що ТОВ «ТАЙРА» вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Внаслідок викладеного, позивач за зустрічним позовом правомірно нарахував пеню за порушення строків виконання робіт за договором.

Як встановлено ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

У відповідності до ст. 257,258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік. (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ч.1 Цивільного кодексу України).

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем, за яким нараховується пеня , окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або мав дізнатись про порушення свого права.

Дана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 17.02.2010року.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «ВЕСТАСТРОЙ» звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою про стягнення пені 09.10.2012р, про що свідчить відповідний штамп канцелярії суду.

Відповідно, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 04.08.2011року по 07.10.2011року за актом №8-94/03к за жовтень 2011р. на суму 480 070грн.73коп. - пропущено повністю; з 04.08.2011р. по 30.12.2011року за актом №10-94/03к за листопад 2011р. на суму 127 974грн.46коп. - пропущено частково, з 04.08.2011р. по 22.11.2011року за актом №16-94/03к за листопад 2011р. на суму 24 414грн.13коп. - пропущено частково.

Відповідно до ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно пояснень до відзиву від 04.12.2012року відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у зв'язку з пропущеним строком позовної давності, тобто, фактично звертається до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Таким чином, суд застосовує строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за зустрічним позовом, стягненню підлягає пеня, що нараховується за актом №16-94/03к за листопад 2011р. на суму 24 414грн.13коп. за період з 09.10.2011року по 22.11.2011року в сумі 367грн.88коп. та що нараховується за актом №10-94/03к за листопад 2011р. на суму 127 974грн.46коп. за період з 09.10.2011року по 30.12.2011року в сумі 2910грн.10коп., взагалі в сумі 3277грн.89коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити внаслідок пропуску позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності.

Крім того, у заяві від 23.11.2012року відповідач за зустрічним позовом просить суд, застосувавши приписи ч.1 ст. 83 ГПК України, визнати п.7.1.1 договору №94/03к від 28.03.2011року недійсним.

Згідно приписів ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення , має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно п. 7.1.1 договору за порушення строків виконання робіт Субпідрядник сплачує Генпідряднику пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт, за якими допущена прострочка за кожний день прострочки.

В обґрунтування заявленого клопотання ТОВ «ТАЙРА» посилається на той факт, що оскільки згідно ч.3 ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені може застосовуватись виключно за прострочення саме грошового зобов'язання, таким чином спірний пункт договору суперечить приписам діючого законодавства та має бути визнаний недійсним згідно ст. ст. 203,215 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини; у цьому разі відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Суд не вбачає підстав для визнання недійсним в порядку ч.1 ст. 83 ГПК України, п.7.1.1 договору №94/03к від 28.03.2011року недійсним виходячи з наступного.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, є предметом регулювання Господарського кодексу України.

У відповідності до Інформаційного листа ВГСУ N 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" на запитання чи співвідносяться ЦК України та ГК України як загальний та спеціальний закони. Норми якого кодексу підлягають переважному застосуванню? Було надано таку відповідь: спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки, відповідачем за зустрічним позовом не виконанні належним чином зобов'язання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - пені за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, у тому числі й не грошових, зокрема, передбаченої п.7.1.1 договору №94/03к від 28.03.2011року, що не суперечить висновкам законодавства.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 07.06.2005року у справі №35/475-04 та від 22.11.2010року у справі №14/80-09-2056.

Зважаючи на викладене, посилання скаржника на те, що пункт 7.1.1 договору суперечить законодавству є безпідставним.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи факт зменшення позовних вимог за заявою позивача за зустрічним позовом, сума судового збору, сплачена позивачем за зустрічним позовом при зверненні з позовними вимогами в сумі 1948грн.93коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України в сумі 1662грн.09коп.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення як первісних, так і зустрічних позовних вимог, судовий збір за принципом пропорційності розподіляється між сторонами виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 217, 256, 257, 258, 261, 267, 526, 530, 546, 549, 601, 610-614, 627,837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193,216-218, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ до відповідача, Приватного акціонерного товариства «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області про стягнення 156 398грн.77коп., у тому числі: суми основної заборгованості у розмірі 132 541грн.33коп., пені у розмірі 23 857грн.44коп., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Вознесенського,буд.25, ідентифікаційний код 30073921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ (03127,м.Київ,пр.40-річчя Жовтня, буд.100/2, ідентифікаційний код 32485894) заборгованість в сумі 35 260грн.31коп., пеню в сумі 823грн.70коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 721грн.68коп.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ у задоволенні решти позовних вимог.

Зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ про стягнення пені в сумі 14 342грн.53коп. за порушення строків виконання робіт за договором №94/03к від 28.03.2011р. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРА» м.Київ (03127,м.Київ,пр.40-річчя Жовтня, буд.100/2, ідентифікаційний код 32485894) на користь Приватного акціонерного товариства «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Вознесенського,буд.25, ідентифікаційний код 30073921) пеню в сумі 3277грн.89коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 65грн.55коп.

Відмовити Приватному акціонерному товариству «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області у задоволенні решти зустрічних позовних вимог.

Повернути Приватному акціонерному товариству «ВЕСТАСТРОЙ» м.Краматорськ Донецької області (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Вознесенського,буд.25, ідентифікаційний код 30073921) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1662грн.09коп.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 05.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 10.12.2012року.

Суддя Осадча А.М.