Рішення

від 05.12.2012 по справі 2/106-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2012 р. Справа № 2/106-12

за позовом приватного акціонерного товариства «Укртара -Воланпак» , м. Київ,

до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 , м. Біла

Церква Київської області,

про стягнення 383 115,60 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Дубина М.В. , уповноважений, довіреність від 31.10.2012р. №56;

від відповідача: ОСОБА_1 , свідоцтво про держреєстрацію НОМЕР_2 від 16.10.1998р.

ОСОБА_3 , уповноважений, довіреність від 28.11.2012р. № 2217 ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач -приватне акціонерне товариство «Укртара -Воланпак», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 23.10.2012р. №54 до відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 383 115,60 грн. заборгованості за поставлений товар та покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар (гофролист 2200Ч1200) згідно видаткових накладних, проте відповідач своїх господарських зобов'язань перед позивачем не виконав та грошові кошти за поставлений товар не сплатив, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 383 115,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі №2/106-12 та призначено справу до розгляду.

В судових засіданнях 07.11.2012р. та 28.11.2012р. представником позивача подані витребувані судом додаткові документи та докази, в усних поясненнях представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити. Ухвалою від 07.11.2012р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів, та за його клопотанням, викладеним в телеграмі від 07.11.2012р.

В судове засідання 28.11.2012р. з'явився відповідач фізична особа -підприємець ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 Відповідачем подано відзив на позов від 28.11.2012р., в якому відповідач позов визнає частково. Відповідач твердить, що оплатив позивачу за поставлений товар двома платежами всього 100000,00 грн., крім того, за обліком відповідача заборгованість перед позивачем не перевищує 130-150 тис грн. Відповідач твердить, що несплата боргу ВАТ «Чижівська паперова фабрика» (власником акція якого є власник ПАТ «Укртара-Воланпак») перед ФОП ОСОБА_1 в сумі

1213153,47 грн., і яка є предметом розгляду у справі Рівненського апеляційного суду, призвела до важкого фінансового становища відповідача. В зв'язку з вищевикладеним відповідач просив оголосити перерву для надання часу сторонам провести звірку взаєморозрахунків, та витребувати у позивача договір, на виконання якого здійснювались поставки.

В судовому засіданні 28.11.2012р. за клопотанням відповідача відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України суд оголошував перерву до 05.12.2012р. до 16 год. 30 хв., для надання часу сторонам здійснити звірку розрахунків, про що представникам сторін було оголошено особисто під розпис.

Після перерви в судове засідання 05.12.2012р. представники відповідача, зазначені у вступній частині рішення, не з'явились. Від відповідача до суду надійшла телеграма від 04.12.2012р., в якій ФОП ОСОБА_1 повідомив, що присутнім у засіданні бути не може у зв'язку із хворобою. Суду не подано жодних доказів поважності причин нез'явлення в судове засідання представника відповідача за довіреністю ОСОБА_3, який згідно довіреності від 28.11.2012р. №2217 має всю сукупність прав та обов'язків для представництва відповідача в суді. Телеграма від 04.12.2012р. не містить клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 05.12.2012р. представник позивача в усних поясненнях позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Крім того, позивач повідомив, що відповідачем не здійснено жодних заходів для проведення звірки взаєморозрахунків, на якій відповідач наполягав в засіданні 28.11.2012р. та у відзиві. Крім того, як свідчать матеріали справи, а саме копії опису вкладення в цінний лист від 02.11.2012р. та фіскального чеку «Укрпошти»від 01.11.2012р. № 9036, позивач на виконання ухвали про порушення провадження у справі направляв відповідачу на належну адресу акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2012р.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов приватного акціонерного товариства «Укртара - Воланпак», м. Київ (далі по тексту -ТОВ «Укртара -Воланпак»), до відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква Київської області (далі по тексту -ФОП ОСОБА_1), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Позивач за період з грудня 2009р. по серпень 2010р. здійснив поставку товару (гофролист 2200Ч1200), а відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані обома сторонами та засвідчені печатками обох сторін, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей (копії наявні у матеріалах справи), всього на загальну суму 383 115,60 грн.

За правовим змістом, відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у вищеперерахованих накладних, то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи підписаних обома сторонами та засвідчених печатками видаткових накладних , а саме:

ь від 08.12.2009р. №РН-0004026 на суму 25 278,00 грн.,

ь від 24.12.2009р. №РН-0004133 на суму 6 894,00 грн.,

ь від 27.04.2010р. №РН-0000637 на суму 37 303,20 грн.,

ь від 06.05.2010р. №РН-0000716 на суму 37 303,20 грн.,

ь від 26.05.2010р. №РН-0000862 на суму 37 303,20 грн.,

ь від 03.06.2010р. №РН-0000928 на суму 33 912,00 грн.,

ь від 08.06.2010р. №РН-0000973 на суму 40 327,20 грн.,

ь від 10.06.2010р. №РН-0000993 на суму 41 126,40 грн.,

ь від 22.06.2010р. №РН-0001087 на суму 39 412,80 грн.,

ь від 12.08.2010р. №РН-0001550 на суму 45 368,40 грн.,

ь від 31.08.2010р. №РН-0001716 на суму 38 887,20 грн., а також відповідними довіреностями на отримання матеріальних цінностей, за період з 08.12.2009р. по 31.08.2010р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 383 115,60 грн. (копії видаткових накладних та довіреностей наявні в матеріалах справи).

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Перебіг строку виконання грошового зобов'язання покупцем, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами першої та другої ст. 692 ЦК України. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 28.02.2012р. у справі № 5002-8/481-2001 та пункт 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Як твердить позивач та вбачається з наявних у матеріалах справи карток рахунку 36 контрагента ОСОБА_1 за 01.01.2008 - 31.12.2009 та за 01.01.2010 - 09.11.2012, відповідач (покупець) після прийняття товару за спірними накладними його вартість в сумі

383 115,60 грн. не сплатив.

Відповідач твердить, що частково оплатив отриманий товар в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується поданими відповідачем копіями платіжних доручень від 02.06.2010р. № 263 на суму 50000,00 грн. та від 03.06.2010р. № 267 на суму 50000,00 грн. (копії залучені до матеріалів справи).

Зазначене твердження суд відхиляє з наступних підстав.

По-перше, в полі «призначення платежу»вказаних платіжних доручень зазначено «заборгованість за картон»без зазначення документу (номера та дати накладної або рахунку-фактури тощо), на підставі якого виникла дана заборгованість, відповідно суд позбавлений можливості встановити достовірно, за який період та за якими видатковими накладними сплачувалась зазначена заборгованість. Крім того, у вищезазначених видаткових накладних вказано товар, що постачається -гофролист 2200Ч1200, а не картон, який зазначений в полі «призначення платежу»платіжних доручень. Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 та зареєстрованої в Мінюсті України 29.03.2004р. № 377/8976 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані , що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

По-друге, за вищеперерахованими спірними видатковими накладними товар позивачем відповідачу поставлявся відповідно до замовлень відповідача:

СФ-767 від 08.12.2009р.; СФ-861 від 24.12.2009р.;

СФ-0000548 від 27.04.2010р.; СФ-0000613 від 06.05.2010р.;

СФ-0000732 від 26.05.2010р.; СФ-0000787 від 03.06.2010р.;

СФ-0000823 від 08.06.2010р.; СФ-0000840 від 10.06.2010р.;

СФ-0000914 від 22.06.2010р.; СФ-0001252 від 12.08.2010р.;

СФ-0001367 від 31.08.2010р.

Як свідчать дані картки рахунку 36 контрагента ОСОБА_1 за 01.01.2010р. -09.11.2012р. (залучена до матеріалів справи), платежі відповідача від 02.06.2010р. в сумі 50000,00 грн. та від 03.06.2010р. в сумі 50000,00 грн. позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше за поставки згідно рахунків-фактур за 2008рік, а саме:

СФ-002413 від 18.09.2008р.; СФ-002346 від 29.08.2008р.;

СФ-002434 від 25.09.2008р.; СФ-002372 від 05.09.2008р.;

СФ-002465 від 06.10.2008р.; СФ-002413 від 18.09.2008р.,

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до пункту 3 Положення Мінфіну від 24.05.1995р. №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(із змінами і доповненнями) облікові регістри -це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Судом може бути прийнята в якості доказу по справі картка рахунку 36 контрагента ОСОБА_1 за 01.01.2010 - 09.11.2012 надані позивачем -ПАТ «Укртара -Воланпак». За таких обставин, подані відповідачем копії платіжних доручень не свідчать про сплату відповідачем коштів за поставлений товар за спірними вище перерахованими накладними за період з 08.12.2009р. по 31.08.2010р.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово (14.09.2012р та 0410.2012р.) на адресу відповідача -ФОП ОСОБА_1 надсилались претензії (від 14.09.2012р. №47, від 04.10.2012р. №49) з вимогою протягом 7 (семи) днів з дня пред'явлення вимоги сплатити суму боргу за поставлений товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист від 04.10.2012р. та фіскального чеку «Укрпошти»від 04.10.2012р. №6522.

Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на зазначену претензію та/або задовольнив вимогу позивача та сплатив заборгованість за поставлений товар за спірними видатковими накладними, яка є предметом розгляду в даній справі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду доказів того, що ним належним чином сплачено кошти за отриманий за спірними видатковими накладними товар.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань перед ПАТ «Укртара -Воланпак»в частині оплати за отриманий товар за спірними накладними на суму 383115,60 грн., відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми в примусовому порядку є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов повністю та приймає рішення про стягнення з відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь позивача -приватного акціонерного товариства «Укртара -Воланпак»заборгованості в розмірі 383 115,60 грн. та, відповідно до статті 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу витрати по сплаті судового збору в сумі 7 662,32 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ст. ст. 525, 526, 530, ст. ст. 614, 629, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Укртара -Воланпак»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь приватного акціонерного товариства «Укртара -Воланпак» (01033,

м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 16, код ЄДРПОУ 04634535)

383 115,60 грн. (триста вісімдесят три тисячі сто п'ятнадцять гривень шістдесят копійок) основної заборгованості,

7 662,32 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят дві гривні тридцять дві копійки) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 14.12.2012р.