Рішення

від 11.12.2012 по справі 5020-1228/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року справа № 5020-1228/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим»

(98100, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, ідентифікаційний код 32085677)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш"

(99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, б. 1а, ідентифікаційний код 24877222)

про стягнення 287525,39 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Атан-Крим") - Лєкун М.Ю., довіреність №8/АК від 12.11.2012;

Відповідач (ТОВ "МК-Фіш") -не з'явився.

Суть спору:

ТОВ «Атан-Крим»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ "МК-Фіш" про стягнення 276004,79 грн.

Ухвалою від 01.11.2012 позовну заяву прийнято судом до розгляду.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог до 287525,39 грн. та розрахунок заборгованості відповідача.

Ухвалою суду від 27.111.2012 означена заява прийнята судом до розгляду.

У судове засідання 11.12.2012 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності представлені докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2010 між ТОВ „Атан-Крим" (постачальник) та ТОВ «МК-Фиш»(покупець) був укладений договір поставки товарів №27-С/н (надалі Договір, арк. с. 8-11).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, Постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки паливно-мастильні матеріали (ПММ, товар) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти ПММ та оплатити їх вартість, визнану Договором.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору асортимент, кількість та ціна ПММ за відповідну одиницю виміру з урахуванням ПДВ визначається сторонами в замовленнях, у рахунках, що виставляються до оплати, товаророзпорядчих документах. Загальний обсяг постачання ПММ за Договором визначається за фактом поставок та залежіть від наміру сторін.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачання ПММ здійснюється на підставі замовлення покупця, яке може бути передано будь-яким зручним засобом, зокрема, із застосуванням телефону, факсу, електронної пошти та інш.

Постачальник в строк не більш 3 -х банківських днів після отримання замовлення виписує та надсилає Покупцеві рахунок для оплати, із зазначенням асортименту та кількості ПММ, ціну за одиницю ПММ та загальну суму до сплати з ПДВ. Рахунок діє до оплати протягом 3-х днів з моменту його виписки, якщо інше не вказано у рахунку. У випадку неотримання у вказаний строк рахунку, незалежно від причин його неотримання, покупець зобов'язаний уточнити факт прийняття замовлення постачальником та суму, яка підлягає до сплати.

За змістом п. 4.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються шляхом 100% передплати безготівковою формою. Моментом виконання зобов'язань з оплати за ПММ є дата зарахування засобів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата ПММ здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. У випадку, якщо ПММ буде відпущено без попередньої оплати, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість кожної поставки ПММ не пізніше 3 календарних днів з дати отримання ПММ, що фіксується у накладній на відпуск товару. У випадку, якщо у накладній дата отримання товару сторонами окремо не зафіксована, сторони визнають датою отримання товару дату виписки накладної (п. 4.2, 4.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, за порушення зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством та цім Договором.

У випадку прострочення платежу за поставлені ПММ покупець сплачує постачальнику плату за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості несплачених ПММ за кожний день прострочення (ст. 692 ЦК України), а також суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) (п. 5.5 Договору).

За змістом п. 8.1, Договір вважається укладеним та набирає сили з моменту його підписання сторонами та його посвідчення початками сторін, та діє до 31.12.2010, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. У випадку відсутності письмових заперечень сторін, строк дії договору продовжується на один календарний рік на тих самих умовах.

Закінчення строку Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мали місце в час його дії (п. 8.2).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив ПММ відповідачеві, що підтверджується накладними №17656/3 від 17.11.2009 на суму 105096,60 грн., №19480/3 від 25.12.2009 на суму 273007,80 грн., №20344/3 від 21.01.2010 на суму 301008,60 грн., №28387/3 від 19.07.2010 на суму 294739,20 грн., №30506/3 від 31.08.2010 на суму 260147,85 грн., №31168/3 від 15.09.2010 на суму 151697,00 грн., №32027/3 від 05.10.2010 на суму 260147,85 грн., №33425/3 від 05.11.2010 на суму 117608,10 грн., №33427/3 від 05.11.2010 на суму 125898,90 грн., №33426/3 від 05.11.2010 на суму 70147,50 грн., №33429/3 від 06.11.2010 на суму 102591,60 грн., №33430/3 від 06.11.2010 на суму 125898,90 грн., №33433/3 від 06.11.2010 на суму 117608,10 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (а.с. 12-15).

Однак відповідач свої обов'язки з оплати отриманого товару виконував неналежним чином, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за отриманий товар склала 257753,10 грн. (арк.с. 16).

Гарантійними листами №58 від 28.04.2011 та №24 від 13.04.2012 відповідач визнавав наявність боргу перед позивачем та гарантував його погашення.

Однак, оплату товару не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 257753,10 грн., а також 3% річних та інфляційних витрат.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не представив доказів оплати заборгованості. Отже, судом встановлено, що він припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення плати за поставлений товар.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 257753,10 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 15853,72 грн. та суму інфляційних витрат відповідно до представленого розрахунку, згідно з яким сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції склала 271671,76 грн (арк.с. 34).

Відповідно до пункту 5.5 Договору у випадку прострочення платежу за поставлені ПММ покупець сплачує постачальнику плату за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості несплачених ПММ за кожний день прострочення (ст. 692 ЦК України), а також суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, вивчивши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних та суми основного боргу з урахуванням інфляційних витрат, визнав його обґрунтованим та заявлені суми такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 287525,39 грн., з яких 271671,76 грн. -сума заборгованості з урахуванням інфляційних витрат, 15853,72 грн. -3% річних.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи те, що сума позовних вимог складає 287525,39 грн, сума судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру складає 2% від ціни позову, а саме 5750,51 грн., в той час як позивачем сплачено судовий збір за подачу позову у розмірі 5520,10 грн. та 203,41 грн., а всього 5723,51 грн. Таким чином стягненню з позивача на користь Державного бюджету підлягає 27 грн. -недоплачена суму судового збору.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" (99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, б. 1а, ідентифікаційний код 24877222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (98100, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, ідентифікаційний код 32085677) 287525,39 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн., 39 коп.) , з яких 271671,76 грн. -сума заборгованості з урахуванням інфляційних витрат, 15853,72 грн. -3% річних., а також сума судового збору у розмірі 5750,51 грн. (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят грн. 51 коп.)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (98100, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, ідентифікаційний код 32085677) на користь Державного бюджету України (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001 , код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у сумі 27,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.12.2012.

Суддя Погребняк О.С.