Постанова

від 10.12.2012 по справі 23/5005/7239/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2012 року Справа № 23/5005/7239/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач)

суддів :Чимбар Л.В., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ненарочкін І.О.

за участю представників сторін:

від позивача:Ніконова Н.О., представник, дов. №б/н від 20.08.12

від відповідача:Ричкова Ю.А., представник, дов. №б/н від 24.09.12

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Дніпровський завод металевих конструкцій" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2012р. по справі № 23/5005/7239/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант - Вік", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Дніпровський завод металевих конструкцій", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 61 339,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2012 року ( суддя - Бєлік В.Г.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпровський завод металевих конструкцій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант - Вік" 53 969,95 грн. основного боргу, 4 323,76 грн. пені, 864,75 грн. 3% річних, 1 552,27 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що заборгованість підтверджена матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано. У стягненні інфляції відмовлено у зв'язку з тим, що в період з 2203.2012р. по 21.08.2012р. інфляція була відсутня.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив зазначене рішення господарського суду скасувати в частині стягнення з ТОВ «НВП «ДЗМК»на користь ТОВ «Гарант-Вік»пені в розмірі 4 323,76грн., 3% річних в сумі 864,75грн.

В апеляційній скарзі зазначається, що відповідач сплатив авансовий платіж не в повному обсязі, тому у Позивача так і не виник обов'язок, щодо поставки даного товару. Всі поставки Позивач здійснював без достатньої правової підстави на власний ризик.

Оскільки строк сплати авансу договором не встановлений, то авансовий платіж відповідач повинен був сплатити протягом 7 днів після пред'явлення позивачем претензії, тобто до 22 червня 2012р. Таким чином, пеня та 3% річних повинні нараховуватись з 23 червня 2012р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що доводи відповідача є безпідставними. Договором чітко передбачено, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідачем у строк 2-х банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі металоконструкцій і строк оплати кожної партії продукції залежить від строку здійснення поставки продукції, а не від дати виставлення або пред'явлення рахунку. просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне:

15.12.2011р. між сторонами по справі укладено договір № 15/12/11 поставки металоконструкцій, згідно умов якого виконавець (позивач) зобов'язаний за завданням замовника (відповідач) в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити металоконструкції в обсязі 14,864 т (чотирнадцять тон 864 кг) за кресленнями С-1313833-КМД по об'єкту: "Коксовий цех № 2 -реконструкція батарей № 3 та № 4. Коксова батарея № 3. Електрокабельна естакада", виготовлюються тільки марки на листах 8 та 23, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю вартість виготовленого товару; передача металоконструкцій здійснюється виконавцем за адресою: Україна, м. Дніпродзержинськ, вул. Чайковського, 3В, на умовах самовивозу замовником; оформлений належним чином акт приймання -передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін, підтверджує відсутність у відповідача будь-яких претензій до якості виготовлених позивачем металоконструкцій та є підставою для проведення розрахунків ; датою прийняття кожної партії товару вважається дата підписання сторонами актів приймання чергової партії виготовлених металевих конструкцій (п.п.1.1,1.5, 7.3,7.7.).

Згідно п.п.3.1, 3.2., 3.4, 3.5.Договору, вартість виготовлення 1-її (однієї) тони металоконструкцій складає 11 132,00 грн. (одинадцять тисяч сто тридцять дві грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 1 855,33 грн. Вартість виготовлення металоконструкцій розрахована виходячи з теоретичної ваги металоконструкцій -14,864 т, вказаної в кресленнях КМД, і складає 165 466,00 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят шість грн. 00 коп.) з ПДВ. Замовник перераховує виконавцю авансовий платіж в розмірі 70% від вартості виготовлення металоконструкцій, визначену п.3.2. договору, що складає 115 826,20 грн. з ПДВ. Подальша оплата за виготовлені металоконструкції здійснюється в розмірі 30% за кожну партію поставлених металоконструкцій протягом 2-х (двох) банківських днів після підписання акта приймання-передачі металоконструкцій.

На виконання умов договору поставки Позивач поставив металоконструкції вартістю 165 599,63 грн., що підтверджується підписаним представниками обох сторін та скріпленого печатками товариств акту приймання-передачі від 19.03.2012р. .

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати товару виконав не в повному обсязі, перерахувавши 25.01.2012р. аванс в сумі 40 000 грн., що є меншою ніж 70% , а після поставки в порушення строків, встановлених договором, сплатив 18.04.2012р. 50 000 грн., 27.04.2012р. 20 000 грн., а всього сплачено 110 000 грн. Заборгованість складає 55 599,63 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 55 599,63 грн. заборгованості, пені у розмірі 4 323,76 грн., 3% річних у сумі 864,75 грн. та 551,55 грн. інфляційних втрат.

Після звернення до суду відповідачем 27.08.2012р. сплачено позивачу 1 629,68 грн., у зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу до 53 969,95 грн.. яка прийнята судом.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1, 2 ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату встрок, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 1, 4 статті 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані норми права зобов'язують покупця сплатити продавцю повну ціну переданого товару після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати, тобто сума передоплати, якщо вона не була сплачена (частково сплачена) підлягає сплаті після прийняття товару, якщо строк оплати не визначений договором, або в строк встановлений договором.

Оскільки договором (п.3.5.) сторони передбачили кінцевий розрахунок протягом 2-х банківських днів після підписання акту приймання-передачі, то відповідач повинен був розрахуватися до 22.03.2012р.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у сумі 53 969,95 грн. Доказів оплати відповідачем не надано, тому господарський суд правильно стягнув на користь позивача дану суму.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних грошових зобов'язань за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просив стягнути 4 323,76 грн. пені, 864,75 грн. 3% річних, нарахованих за період з 22.03.2012р. по 21.08.2012р., та інфляційні втрати за період з квітня по липень 2012р. включно в сумі 551,55 грн.

Період нарахування та розрахунок пені і 3% річних позивачем визначено та розраховано правильно, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволені судом.

Погоджується колегія суддів і з рішенням суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині інфляційних втрат, оскільки індекс інфляції за період квітень-липень 2012 року був менше 100 % - 99,2%.

У зв'язку з вищенаведеним апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Дніпровський завод металевих конструкцій" залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2012р. по справі № 23/5005/7239/2012 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.12.2012р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О Чимбар

---

Л.В.Чоха