Постанова

від 06.12.2012 по справі 5011-36/7011-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. Справа№ 5011-36/7011-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Мурашко М.С.,

від позивача - Майоров С.В.,

від відповідача - Холодов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «Віпос»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року

у справі №5011-36/7011-2012 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей Безпека»

до Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «Віпос»

про стягнення 23 046,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ТОВ «Персей Безпека» (далі - позивач) подало Господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Автомобільна група «Віпос» (далі - відповідач) про стягнення з 23 046,84 грн., з яких: 20 073,38 грн. основний борг по договору №110 від 31.01.2011 року про надання послуг з охорони з урахуванням індексу інфляції, 485,63 грн. 3% річних, 2 487,83 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі №5011-36/7011-2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Автомобільна група «Віпос» на користь ТОВ «Персей Безпека» 19 984,50 грн. основного боргу, 1565,73 грн. пені, 481,95 грн. 3% річних, 88,88 грн. інфляційних, 1 544,80 грн. витрат по сплаті судового збору, 4 200,00 грн. адвокатських послуг. В іншій частині позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за надані останнім послуги згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, інфляційних та 3% річних, здійснивши перерахунок вказаних нарахувань.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Автомобільна група «Віпос» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі №5011-36/7011-2012 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року у справі №5011-36/7011-2012 апеляційну скаргу ПАТ «Автомобільна група «Віпос» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі №5011-36/7011-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.12.2012 року

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011 року між ТОВ «Персей Безпека» (виконавець за договором) та ПАТ «Автомобільна група «Віпос» (замовник за договором) було укладено договір №110 про надання послуг з охорони (далі - договір), згідно п. 1.1 якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання по охороні та збереженню матеріальних цінностей відповідача, забезпечення пропускного режиму та підтриманню внутрішньо об'єктового порядку на об'єкті: «Автосалон «Lamborghini», який знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 23-В, на умовах і порядку, передбаченими цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Додатком №1 до договору (протокол погодження розміру домовленої вартості наданих послуг з охорони) погоджена вартість однієї людино/години наданих позивачем послуг з охорони з урахуванням ПДВ, що становить 18,00 грн.

Матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №110/0511 від 31.05.2011 року за травень 2011 року на суму 5 036,76 грн., №110/0711 від 31.07.2011 року за липень 2011 року на суму 5 036,76 грн., №110/0811 від 31.08.2011 року за серпень 2011 року на суму 5 036,76 грн., а всього на суму 15 110,28 грн. Вказані акти підписано представниками сторін без будь-яких зауважень або застережень, містять відтиски печаток сторін.

Разом з цим, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2011 року на суму 4 874,22 грн., на який посилається позивач у своїй позовній заяві, в матеріалах справи відсутній.

Також, 30.09.2011 року між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору №110 від 31.01.2011 року, згідно якої сторони дійшли згоди про припинення дії договору №110 від 31.01.2011 року з 24 години 00 хвилин 30.09.2011 року.

Підставами для звернення до суду з позовом у даній справі стало те, що, на думку позивача, у відповідача існує прострочена заборгованість з оплати послуг охорони за травень 2011 року, липень-вересень 2011 року згідно договору від 31.01.2011 року №110 у сумі 19 984,50 грн.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.7 договору сторони спору погодили, що до закінчення поточного місяця позивач надає відповідачеві два примірника акта приймання наданих послуг; відповідач протягом п'яти перших днів наступного місяця зобов'язаний підписати і один примірник акту повернути позивачеві; у випадку наявності заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих позивачем у звітному місяці, відповідач зобов'язаний в той же строк у письмовій формі надати позивачеві свої обґрунтовані заперечення.

У відповідності до п. 3.8 договору за умови неповернення відповідачем підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих письмових заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих позивачем у звітному місяці, в строк, визначений пунктом 3.7 договору, вважається, що послуги у такому місяці надані позивачем у повному обсязі і прийняті відповідачем без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Також, п. 3.9 договору сторонами встановлено, що послуги з охорони, що надаються позивачем, передплачуються відповідачем в національній валюті на поточний рахунок позивача не пізніше п'ятого числа розрахункового періоду відповідно до рахунка-фактури, який надається позивачем.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст наведених пунктів укладеного між сторонами спору договору щодо порядку та строків проведення розрахунків, дійшла до висновку про те, що підставою оплати відповідачем послуг охорони, що надані позивачем, є два документи - акт приймання наданих послуг та рахунок-фактура, які надаються позивачем відповідачеві.

Встановлено, що акт здачі прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2011 року на суму 4 874,22 грн. в матеріалах справи відсутній.

Про отримання відповідачем актів приймання наданих послуг за травень 2011 року, липень-серпень 2011 року свідчить факт підписання їх відповідачем та не заперечується останнім.

Разом з цим, позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів вручення або надсилання відповідачеві рахунків-фактур на оплату послуг охорони за травень 2011 року, липень-вересень 2011 року відповідно до умов п. 3.9 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відтак, враховуючи положення пунктів 3.7, 3.8, 3.9 договору та ст. 530 Цивільного кодексу України, на переконання колегії суддів, у відповідача не виник обов'язок щодо оплати наданих позивачем послуг охорони за травень 2011 року, липень-вересень 2011 року, оскільки позивачем не доведено в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту вручення або надсилання відповідачеві рахунків-фактур на оплату послуг охорони за спірний період, а також докази складання та підписання акту здачі прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2011 року на суму 4 874,22 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по договору №110 від 31.01.2011 року в сумі 19 984,50 грн. за послуги охорони за травень 2011 року, липень-вересень 2011 року є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що основна вимога щодо стягнення боргу задоволенню не підлягає, то і додаткові вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, розраховані позивачем, виходячи з суми основного боргу, також не підлягають задоволенню.

При цьому, з огляду на положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на послуги адвоката відшкодуванню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі №5011-36/7011-2012 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «Віпос» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі №5011-36/7011-2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі №5011-36/7011-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей Безпека» (03164, м. Київ, вул. Павленка, 45 ідентифікаційний код юридичної особи 32301943) на користь Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «Віпос» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 9-А, ідентифікаційний код юридичної особи 24581332) 804,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу №5011-36/7011-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.