Рішення

від 11.12.2012 по справі 26/5014/2658/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.12 Справа № 26/5014/2658/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Євротрубпласт", м.Рубіжне Луганської області

до Відділу капітального будівництва та житлово-комунального господарства Антрацитівської районної державної адміністрації, м.Антрацит Луганської області

про стягнення заборгованості за договором поставки №218 від 23.09.2010 в сумі 99792 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 5839 грн. 88 коп., інфляційних нарахувань в сумі 8083 грн. 16 коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 38932 грн. 55 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - представник за довіреністю Твердохлєбов Є.О., довіреність №117/2012 від 29.10.2012;

від відповідача -не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №218 від 23.09.2010 в сумі 99792 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 5839 грн. 88 коп., інфляційних нарахувань в сумі 8083 грн. 16 коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 38932 грн. 55 коп.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15040308 місцезнаходженням відповідача є: вул.Переверзєва, б.6, корпус А, смт.Єсаулівка Антрацитівського району Луганської області, 94684. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Євротрубпласт" (постачальник, позивач) та Відділом капітального будівництва та житлово-комунального господарства Антрацитівської районної державної адміністрації (покупець, відповідач) 23.09.2010 був укладений договір №218 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (продукція) для реконструкції системи водопостачання смт.Красний Кут, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках -фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому договором (п.1.1 договору).

Згідно п.4.1.3 договору достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, буде також приймання покупцем продукції в порядку, передбаченому п.4.4 даного договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі.

Найменування, асортимент, кількість, ціна одиниці та загальна вартість партії продукції, терміни поставки та оплати можуть бути узгоджені сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору, які підписані уповноваженими представниками сторін та є його невід'ємними частинами. Підписання сторонами специфікації є достатнім узгодженням умов постачання партії продукції незалежно від порядку узгодження продукції згідно з п.4.1 даного договору. Сторони в специфікаціях (додатках) до цього договору можуть передбачити умови, що відрізняються від умов, передбачених даним договором (п.4.2).

Поставка партії продукції повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки продукції перевізником) буде свідчити про отримання покупцем продукції. Представник покупця повинен надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі продукції допускається узгодження довіреності ТМЦ від покупця за факсом, з наступною передачею оригіналу в порядку п.4.5 цього договору (п.4.4 договору).

Згідно п.4.6 договору датою поставки продукції вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обов'язок постачальника поставити продукції покупцю вважається виконаним у момент передачі продукції перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності продукції на складі постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо специфікацією передбачена вибірка продукції зі складу постачальника.

Відповідно до п.5.1 договору оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту отримання продукції згідно накладних, крім випадків, передбачених п.5.8 цього договору, або якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації.

У п.5.8 договору сторони визначили, що у разі поставки продукції покупцю до моменту її оплати (у випадках, передбачених п.4.1.3 цього договору, коли терміни оплати не були узгоджені сторонами, або в разі передачі покупцю продукції, що постачається на умовах повної або часткової передоплати, до моменту її оплати), обов'язок з оплати вартості продукції виникає у покупця з моменту передачі йому продукції в повному розмірі, зазначеному у відповідних рахунках-фактурах/специфікаціях та/або товаросупровідних документах. Ця умова не поширюється на випадки, коли сторонами було письмово узгоджено відстрочення оплати за поставлену продукцію.

Пунктом 8.3 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через один рік від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Згідно п.13.5 договору у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленої йому продукції на термін понад 10 днів, постачальник відповідно до ч.3 ст.692 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України має право нарахувати проценти за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

На виконання вказаних умов договору між сторонами була підписана специфікація №1 від 23.09.2010, за якою сторони узгодили поставку труби ПЕ 100 SDR 17-110х6,6 бух. в кількості 1400 м.п. на загальну суму 99792 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ).

В п.2 вказаної специфікації сторони передбачили наступний порядок розрахунків: 50% суми партії продукції сплачується покупцем в термін не пізніше 31 жовтня 2010 року; 50% суми партії продукції сплачується покупцем в термін не пізніше 31 жовтня 2010 року.

Враховуючи викладені умови договору та специфікації до нього відповідач за довіреністю ЯПГ №581218 (а.с.17) отримав від відповідача обумовлену продукцію, що підтверджується накладною №ЦБ2909/018 від 29.09.2010 на суму 99792 грн. 00 коп.

Відповідач поставлену позивачем продукцію не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №218 від 23.09.2010 є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.5.1 договору №218 від 23.09.2010 та п.2 специфікації сторони визначили строк оплати поставленої продукції протягом 3-х днів з моменту її передачі, тобто до 31.10.2010, який відповідачем не дотриманий.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією №438/2012 від 19.09.2012 (а.с.18-19), докази направлення (а.с.22).

Факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджується видатковою накладною №ЦБ2909/018 від 29.09.2010 (а.с.16), яка підписана представником відповідача за довіреністю ЯПГ №581218 (а.с.17).

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки та специфікації №1 від 23.09.2010, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №218 від 23.09.2010 в сумі 99792 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк поставлену продукцію не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Позивач з посиланням на приписи ч.3 ст.692, ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України та п.13.5 договору просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати в сумі 38932 грн. 55 коп. та з посиланням на приписи ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути 3% річних в сумі 5839 грн. 88 коп.

Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 5 ст.694 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було встановлено судом при розгляді справи, в п.13.5 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленої йому продукції на термін понад 10 днів, постачальник відповідно до ч.3 ст.692 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України має право нараховувати проценти за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що сторони, враховуючи приписи ст.625 Цивільного кодексу України, встановили інший розмір відсотків, які відповідач повинен сплатити за порушення грошового зобов'язання, а саме 20% річних за весь період прострочення оплати.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.11.2010 по 18.09.2012 в сумі 5839 грн. 88 коп. слід відмовити.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 20% за використання чужих коштів за період з 01.11.2010 по 18.09.2012 в сумі 38932 грн. 55 коп. є обґрунтованою частково в сумі 37581 грн. 07 коп., оскільки при їх розрахунку позивачем не було враховано, що в 2012 році 366 календарних днів.

Обґрунтованим є наступний розрахунок: 1)99792 грн. 00 коп. (сума боргу) х 426 (кількість днів прострочення за період з 01.11.2010 по 31.12.2011)х20%/365 (кількість днів у році 2010 та 2011)=23293 грн. 91 коп.; 2) 99792 грн. 00 коп. (сума боргу) х 262 (кількість днів прострочення за період з 31.12.2011 по 18.09.2012)х20%/366 (кількість днів у 2012 році)=14287 грн. 16 коп.; 3)23293 грн. 91 коп.+14287 грн. 16 коп.=37581 грн. 07 коп.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за заявлений період з листопада 2010 року по вересень 2012 року в сумі 8083 грн. 16 коп., суд вважає їх обґрунтованими частково в сумі 5412 грн. 44 коп., оскільки позивачем зроблений їх невірний розрахунок.

Вірним є наступний розрахунок: 99792 (сума борг)х1,003х1,008х1,01х1,009х1,014х1,013х1,008х1,004х0,987х0,996х1,001х1,00х1,001х1,002х1,002х1,002х1,003х1,00х0,997х0,997х0,998х0,997х1,001 (індекси інфляції за період з листопада 2010 року по вересень 2012 року)=105174 грн. 44 коп. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції); 105174 грн. 44 коп. -99792 грн. 00 коп.=5412 грн. 44 коп. (інфляційні нарахування).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Відділу капітального будівництва та житлово-комунального господарства Антрацитівської районної державної адміністрації задовольнити частково .

2. Стягнути з Відділу капітального будівництва та житлово-комунального господарства Антрацитівської районної державної адміністрації, вул.Переверзєва, б.6, корпус А, смт.Єсаулівка Антрацитівського району Луганської області, код 34100817 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Євротрубпласт", вул.Трудова, б.1, м.Рубіжне Луганської області, код 33090871 заборгованість в сумі 99792 грн. 00 коп., 20% річних у сумі 37581 грн. 07 коп., інфляційні нарахування в сумі 5412 грн. 44 коп., судовий збір у сумі 2855 грн. 70 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 17.12.2012.

Суддя С.С. Єжова