Постанова

від 12.12.2012 по справі 5020-980/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року Справа № 5020-980/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євдокімова І.В.,

суддів Антонової І.В.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Бородкін Дмитро Іванович, довіреність №б/н від 05.07.12, Громадська організація "Яхт-Клуб "Казачья бухта";

відповідача: Шевчук Ольга Борисівна, довіреність №б/н від 17.05.12, Обслуговуючий кооператив "Яхт-Клуб "Козача Бухта";

третьої особи: не з'явився, Севастопольська міська рада;

третьої особи: не з'явився, Головне управління Держкомзему у місті Севастополі;

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Яхт-Клуб "Казачья бухта" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 29 жовтня 2012 року у справі №5020-980/2012

за позовом Громадської організації "Яхт-Клуб "Казачья бухта" (Бухта Козача, в/ч51271, Севастополь, 99024)

до Обслуговуючого кооперативу "Яхт-Клуб "Козача Бухта" (вул. Рєпіна, буд.15, оф.3, Севастополь, 99045)

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

Головне управління Держкомзему у місті Севастополі (вул. Демідова, 13, Севастополь, 99011)

про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

Позивач, громадська організація „Яхт-клуб „Казачья Бухта", звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до відповідача, обслуговуючого кооперативу „Яхт-клуб „Козача Бухта" про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 16 вересня 2010 року, укладеного між сторонами по справі.

Позовні вимоги з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що строк договору суборенди, вказаний в пункті 2.1 Договору, суперечить статті 8 Закону України „Про оренду землі"; обслуговуючий кооператив „Яхт-клуб „Козача Бухта" здійснював використання отриманої за договором суборенди земельної ділянки з порушенням законодавства; державну реєстрацію договору суборенди здійснено з порушенням встановленого законодавством порядку.

11 жовтня 2012 року позивач надав до суду письмові пояснення по суті спору (т.1, а.с. 124-125), відповідно до яких доповнив первісні підстави позову новою обставиною. На думку позивача, при підписанні оспорюваного договору керівник громадської організації „Яхт-клуб „Казачья Бухта" Кириченко О.М. діяв всупереч інтересам організації -в інтересах відповідача, адже одним із членів кооперативу є його донька Кануннікова (Кириченко) Ольга Олексіївна.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29 жовтня 2012 року у справі №5020-980/2012 відмовлено в задоволенні позову громадської організації „Яхт-клуб „Казачья Бухта".

Не погодившись з постановленим судовим актом, громадська організація „Яхт-клуб „Казачья Бухта" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції визначено строк дії договору всупереч вимогам діючого законодавства.

Також, громадська організація „Яхт-клуб „Казачья Бухта" вказує на ой факт, що судом першої інстанції були порушенні норми статей 13, 92, 509 Цивільного кодексу України.

Більш того, заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції були порушенні норми статті 77 Господарського процесуального кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення.

12 грудня 2012 року від товариства з обмеженою відповідальністю „Яхт-клуб „Казачья Бухта" надійшла заява про вступ у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Дослідивши вказану заяву колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

12 грудня 2012 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, але колегія суддів відмовляє у його задоволенні, у зв'язку з його не обґрунтованістю.

У судове засідання, призначене на 12 грудня 2012 року, представники третіх осіб не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників третіх осіб.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представник відповідача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти її задоволення.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

18 квітня 2005 року відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №2334 від 19 жовтня 2004 року між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та громадською організацією „Яхт-клуб „Казачья бухта" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,8983 га, розташованої на західному березі бухти Козачої в місті Севастополі (т.1, а.с. 45-56).

27 квітня 2005 року на підставі вказаного Договору сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с. 57).

Рішенням Севастопольської міської Ради №11081 від 15 вересня 2010 року позивачеві надано згоду на передачу в суборенду земельної ділянки, площею 1,0 га, розташованої на західному березі бухти Козачої в місті Севастополі для будівництва й обслуговування яхт-клубу (спортивного комплексу), без зміни цільового призначення даної земельної ділянки, на умовах відповідності договору суборенди, що укладається, умовам договору оренди земельної ділянки від 18 квітня 2005 року, зареєстрованого 23 червня 2005 року під №290, укладеного між позивачем та відповідачем, а також Севастопольською міською Радою (т.1, а.с. 20; 95).

На виконання зазначеного рішення, 16 вересня 2010 року між відповідачем та позивачем було укладено Договір суборенди земельної ділянки (далі -Договір суборенди) (т.1, а.с. 13-16; 89-101; 115-120).

Відповідно до пункту 1.1 Договору суборенди, Орендар передав у суборенду Суборендарю земельну ділянку (надалі -Ділянка), площею 1,0 га, розташовану на західному березі бухти Козачої в місті Севастополі. Ділянка відноситься до категорії земель водного фонду та передається в суборенду з метою будівництва та подальшого обслуговування яхт-клубу (спортивно-оздоровчого комплексу). Фактична передача земельної ділянки за Договором суборенди від Орендаря до Суборендаря здійснюється шляхом підписання Акта приймання-передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору суборенди.

На виконання умов Договору суборенди, 16 вересня 2010 року сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с. 93; 119).

Відповідно до пунктів 2.2, 8.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

20 липня 2012 року головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі було зареєстровано договір суборенди земельної ділянки, площею 1,0 га, розташованої в місті Севастополі, на західному березі Козачої бухти, кадастровий №8536400000:04:003:0108, підписаний позивачем та відповідачем 16 вересня 2010 року, за №853640004000222, про що свідчать відповідний напис на самому Договорі та Витяг з Поземельної книги про земельну ділянку (т.1, а.с. 87; 92).

Вважаючи, що вказаний договір суборенди земельної ділянки суперечить чинному законодавству, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання цього договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 125 Земельного кодексу України унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України „Про оренду землі", договір оренди землі набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Так, з матеріалів справи вбачається, що укладений 18 квітня 2005 року між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Громадською організацією „Яхт-клуб „Казачья бухта" (Орендар) договір оренди земельної ділянки зареєстрований Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі 23 червня 2005 року за №00290 (т.1, а.с. 87).

Оскільки за змістом пункту 3.1 Договору оренди землі цей Договір укладено строком на 25 років, враховуючи положення статті 18 Закону України „Про оренду землі" строк дії Договору оренди -до 23 червня 2030 року.

Отже, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначає, що строк суборенди, визначений оспорюваним Договором суборенди земельної ділянки від 16 вересня 2010 року, перевищує строк оренди.

Але, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2012 року у справі №5020-626/2012 за позовом обслуговуючого кооперативу „Яхт-Клуб „Козача Бухта" до Громадської організації „Яхт-Клуб „Казачья Бухта" про тлумачення змісту угоди, яке набрало законної сили 21 вересня 2012 року, встановлено, що строк дії Договору суборенди земельної ділянки від 16 вересня 2010 року спливає 23 червня 2030 року (т.1, а.с. 58-61).

Тобто, строк дії спірного Договору суборенди земельної ділянки від 16 версеня 2010 року відповідає строку дії Договору оренди і не перевищує його.

Також, у позовній заяві позивач вимагав визнати оспорюваний Договір недійсним на тій підставі, що відповідач порушує взяті на себе відповідно до пункту 4.15 Договору суборенди зобов'язання не здійснювати на земельній ділянці без дозволу відповідних компетентних органів (архітектурно-містобудівних, пожежних, санітарних, природоохоронних та інших) роботи, для проведення яких необхідний відповідний дозвіл.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, вчинення правочинів, які не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (крім її частини четвертої) є правопорушенням, яке тягне за собою недійсність правочину. Це правопорушення має місце в момент вчинення правочину, тому чи мало місце невиконання договірних зобов'язань після укладення правочину для дійсності останнього значення не має.

З цих же підстав не може впливати на дійсність договору суборенди земельної ділянки вирішення питання про дотримання вимог закону Головним управлінням Держкомзему в місті Севастополі при реєстрації даного договору. Зазначення в статті 215 Цивільного кодексу України на те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог закону стороною (сторонами), а не іншими особами, унеможливлює посилання на дії третіх осіб як на обставини, які впливають на дійсність правочину.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не знайшли свого підтвердження і вимоги позивача про визнання недійсним договору суборенди на підставі родинних стосунків між керівником Громадської організації „Яхт-Клуб „Казачья Бухта" Кириченком О.М. та членом Обслуговуючого кооперативу „Яхт-Клуб „Козача Бухта" Канунніковою (Кириченко) О.О.

Відповідно реєстру членів Обслуговуючого кооперативу „Яхт-Клуб „Козача Бухта" станом на 16 вересня 2010 року, засновник кооперативу Кануннікова (Кириченко) О.О. не була членом кооперативу.

До того ж, за змістом частини третьої статті 328 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Керівник Громадської організації „Яхт-Клуб „Казачья Бухта" Кириченко О.М. на момент укладення оспорюваного правочину не був представником відповідача, та не укладав договір суборенди у своїх інтересах.

Більш того, як убачається з витягу з протоколу №25 від 15 травня 2009 року Голову Ради громадської організації „Яхт-Клуб „Казачья Бухта" Кириченка О.М. було уповноважено укласти договір суборенди з обслуговуючим кооперативом „Яхт-Клуб „Козача Бухта" загальними зборами Громадської організації „Яхт-Клуб „Казачья Бухта", отже при підписанні оспорюваного Договору він діяв в інтересах Організації.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги громадської організації „Яхт-Клуб „Казачья Бухта" є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо порушенням судом першої інстанції норм статті 77 Господарського процесуального кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає за можливим зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у судове засідання суду першої інстанції 29 жовтня 2012 року позивач явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином: безпосередньо у засіданні суду 22 жовтня 2012 року та додатково ухвалою; надав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість одного представника в іншому судовому засіданні, а решти -на виборчих дільницях.

Обговоривши доводи позивача, суд першої інстанції відхилив заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки участь представників позивача обов'язковою не визнавалась, будь-яких доказів зайнятості інших представників на виборчих ділянках позивачем не надано, а встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк вирішення спору спливає 05 листопада 2012 року.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу громадської організації „Яхт-клуб „Казачья Бухта" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 29 жовтня 2012 року у справі №5020-980/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Євдокімов

Судді І.В. Антонова

Н.І. Сікорська

Розсилка:

1. Громадська організація "Яхт-Клуб "Казачья бухта" (Бухта Козача, в/ч51271, Севастополь, 99024)

2. Обслуговуючий кооператив "Яхт-Клуб "Козача Бухта" (вул. Рєпіна, буд.15, оф.3, Севастополь, 99045)

3. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

4. Головне управління Держкомзему у місті Севастополі (вул. Демідова, 13, Севастополь, 99011)

5. Господарський суд міста Севастополя.