Постанова

від 05.12.2012 по справі 2а/0270/5115/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/5115/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

представників позивача: Слічної О. Г., Чорного В. В., Книжника С. В.,

представника відповідача: Бойка С. В.,

свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

06.11.2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим" (далі - ТОВ "ТД "Ензим" або позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, податковий орган або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги вмотивовані незгодою з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № 0001412310 від 05.09.2012 року та № 0001422310 від 05.09.2012 року, що винесені на підставі акту планової виїзної перевірки, протиправними, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001412310 від 05.09.2012 року в адміністративному порядку не призвело до бажаного результату, а спричинило винесення податкового повідомлення-рішення № 0001542310 від 01.10.2012 року, таким чином, позивач змушений звернутись з вимогами про скасування прийнятих рішень до суду.

В судовому засіданні представники позивача підтвердили заявлені вимоги, додатково надали усні пояснення, а відтак просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заявленого позову, опираючись на наявні в матеріалах справах письмові заперечення (а. с. 161-170), вказав, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства і податкові повідомлення-рішення сформовані на підставі виявлених порушень, а тому підстав для їх скасування немає.

Також, в судовому засіданні в якості свідків допитано ОСОБА_5, головного державного податкового ревізора-інспектора, який безпосередньо проводив перевірку позивача та ОСОБА_6, фізичну особу-підприємця, контрагента позивача, який надавав послуги з автоперевезення товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, встановивши належність та допустимість доказів, дослідивши усі обставини справи, судом встановлено наступне.

ТОВ "ТД "Ензим" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 17.11.2006 року, код ЄДРПОУ 34722213. На підставі направлень, податковими ревізорами-інспекторами проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1834/22/34722213 від 16.08.2012 року (а. с. 12-36). Висновками цього акту зафіксовано наступні порушення:

1. п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого TOB "ТД "Ензим" занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 31250 грн.

2. п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 кв.2011 р. на 594278 грн.

3. п. п.7.4.1,п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №198/97-ВР від 03.04.1997 року; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року TOB "ТД "Ензим" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного попереднього звітного періоду 541 763 грн., в т.ч. грудень 2010 р. на суму 25000 грн., квітень 2011 р. на суму 218621 грн., травень 2011 р. на суму 298142 грн.

4. п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 "б" ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року та відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, накладено штраф в розмірі 510 грн.

5. п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

На підставі складеного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ 05.09.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0001412310 та № 0001422310 (а. с. 176-177).

Користуючись правом адміністративного, досудового оскарження податкових рішень, закріпленого п. 56.1 ст. 56 ПК України, позивач зі скаргою на рішення № 0001412310 звернувся до Державної податкової служби України у Вінницькій області. За результатами розгляду скарги, 01.10.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542310.

З метою визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень № 0001412310 та № 0001422310 від 05.09.2012 року та № 0001542310 від 01.10.2012 року, ТОВ "ТД "Ензим" звернулось до суду.

Суд, після повного та всебічного з'ясування обставин справи, після встановлення належності та допустимості наданих доказів, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Встановлено, що протягом періоду, який перевіряється, ТОВ "ТД "Ензим" справляло податки на прибуток підприємств, на додану вартість, комунальний податок та податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, суд керується нормативно-правовою базою, що регулювала порядок їх сплати, базою, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а також актами законодавства, чинними на сьогодні.

Податкове повідомлення-рішення № 0001412310 від 05.09.2012 року (а. с. 177), винесене на підставі акта перевірки № 1834/22/34722213 від 16.08.2012 року, суд визнає протиправним та скасовує його.

Як видно із вказаного рішення, його прийнято внаслідок порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року та п. 138.2 ст.138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.

На даний час, правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податку на прибуток, складу валових витрат платника цього податку визначаються нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність з 01.04.2011 року.

Отже, для аналізу правовідносин в частині, що виникли до 01.04.2011року щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валових витрат платника цього податку, суд використовує Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", а для відносин, що склались між позивачем та його контрагентами після 01.04.2011 року - вимоги ПК України.

Пунктом 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначено поняття валових витрат виробництва та обігу, підпунктом 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено суми та виплати, які не можуть бути включені до складу валових витрат.

Як видно з акта перевірки, порушення вказаних норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зафіксоване з тих підстав, що до складу витрат на придбання віднесено вартість товарів (робіт, послуг) позивач безпідставно включив витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Перевіряючі вказують, що в 4 кварталі 2010 року до складу валових витрат ТОВ "ТД "Ензим" протиправно віднесено витрати на придбання послуг по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів глюкоамізала Г18х та амілосубтіліна Г18х від ТОВ ВПТК "АВЕРС" (код ЄДРПОУ 37199822, м. Київ) на суму 125 000 грн.

Суд не погоджується з даним твердженням ревізорів-інспекторів, вказуючи натомість на такі фактичні обставини справи.

Встановлено, що ТОВ "ВТПК АВЕРС" згідно договору № 0109-10 від 01.09.2010 року є виконавцем, а ТОВ "ТД "Ензим" - замовником на виконання комплексних робіт.

Факт виконання умов договору підтверджується податковою накладною від 31.12.2010 року (а. с. 84) та актом прийому-здачі робіт від 31.12.2010 року (а. с. 83) щодо технологічного супроводження застосування на ДП "Караванський спиртзавод" (Харківська обл.), ДП "Червонослобідський спиртзавод" (Київська обл.), ДП "Немирівський спиртзавод" (Вінницька обл.) ферментних препаратів. Загальна вартість робіт з ПДВ, відповідно до вказаного акту, складає 150 000 грн., сума без ПДВ - 125 000 грн., а ПДВ - 25 000 грн.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначено (ст. 1), що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів, які повинні мати: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідні вимоги щодо наявності обов'язкових реквізитів первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості містить і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Інспекторами за наслідками перевірки припущено думку щодо відсутності в акті прийому-здачі робіт від 31.12.2010 року усіх обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, а саме: не вказано обсяг наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об'єм та вартість послуг, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг даних послуг та безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю підприємства.

Суд не погоджується з вказаним припущенням, в той же час зазначає, що в акті прийому-здачі робіт від 31.12.2010 року наявні всі обов'язкові реквізити, що наділяє цей первинний документ юридичною силою та доказовістю. Так, в акті містяться:

-назва документа (форми) - "Акт прийому-здачі робіт";

-дата і місце складання - "31.12.2010 р. в м. Київ";

-назва підприємства, від імені якого складено документ - "Виконавець: TOB "ВПТК "АВЕРС";

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції - в тексті акту зазначено такий зміст господарської операції - "комплекс робіт по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів глюкоамілаза Г18х та амілосубтилін Г18х на спиртзаводах: ДП "Караванський спиртзавод", ДП "Червонослобідський спиртзавод", ДП "Немирівський спиртзавод". Вказано також, що досліджувались умови застосування ферментних препаратів та надавались рекомендації по оптимізації роботи ферментних препаратів з метою покращення технологічних показників виробництва". Одиниця виміру господарської операції - "комплекс робіт", який включає в себе проведення зазначених в акті робіт згідно наведеного переліку на відповідних спиртзаводах - покупців продукції, яка реалізується нашим підприємством. В акті зазначено також вартість комплексу проведених робіт, а саме: 150 000 грн. з ПДВ;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - "акт підписано зі сторони виконавця та замовника посадовими особами, а саме директорами даних підприємств";

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції - "акт підписано від Замовника директором ОСОБА_7, та від Виконавця директором ОСОБА_10".

Обов'язковість наявності інших реквізитів в акті прийому-здачі робіт, крім вказаних, жодним нормативним актом не регламентується.

Не є обов'язковим реквізитом, як це вимагає інспектор, безпосередня пов'язаність з господарською діяльністю підприємства.

Представник позивача вказує, а суд погоджується з тим, що пов'язаність з господарською діяльністю потрібно визначати, виходячи не виключно з факту отримання результатів робіт, а з врахуванням фактичного використання даних результатів в ході ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, акт прийому-здачі робіт від 31.12.2010 року, належним чином оформлений, є первинним документом та достатнім підтвердженням отримання даних послуг та реалізації вказаного товару, а відтак, і фактом їх використання в господарській діяльності позивача-замовника.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 5.1ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. У даному випадку, відсутні передбачені пунктами 5.3-5.7 ст. 5, обмеження.

Отже, висновки інспекторів щодо відсутності підстав віднесення витрат по придбанню вказаних робіт, послуг до складу валових витрат у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують фактичне виконання вищезазначених послуг та пов'язаність даних послуг з господарською діяльністю TOB "ТД "Ензим" не підтверджені допустимими доказами та підлягають спростуванню.

Разом з тим, податковий орган в акті перевірки вказує на те, що за даними автоматизованих баз органів ДПС, ТОВ "ВТПК АВЕРС" (код ЄДРПОУ 37199822, м. Київ) наділений станом платника "11" - "припинено, але не знято з обліку", основні фонди та амортизаційні відрахування відсутні, таким чином, відповідач стверджує, що немає безпосередньої можливості ведення господарської діяльності цим товариством, що, в свою чергу, не дає права позивачу включати до валових витрат будь-які суми, направлені на оплату взаємовідносин із даним контрагентом.

Витяг з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи (а. с. 114), в якому підтверджено стан юридичної особи - "припинено", не може слугувати доказом неможливості ведення господарської діяльності ТОВ "ВТПК АВЕРС" із позивачем протягом 4-го кварталу 2010 року.

Так, суд зазначає, що інформація про стан платника "11" - "припинено, але не знято з обліку" підтверджується доказами лише станом на 27.11.2012 році, перевіркою не встановлено взаємовідносин з вищевказаним підприємством після присвоєння йому стану "11".

Натомість, в період отримання послуг, згідно наведеної інспектором в акті перевірки інформації, TOB "ВПТК "АВЕРС" володіло станом платника "0" - "платник податків за основним місцем обліку".

Представником відповідача в судовому засіданні пояснено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва раніше проведено документальну перевірку TOB "ВПТК "АВЕРС", після чого складено акт № 711/6304/37199822 від 31.03.2011 року. За наслідками акту не складено жодного повідомлення-рішення, що свідчить про відсутність порушень у веденні TOB "ВПТК "АВЕРС" господарської діяльності та дотримання при цьому вимог податкового законодавства.

Отже, на момент здійснення господарських операцій з позивачем, TOB "ВПТК "АВЕРС" знаходилось на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (стан платника "0"), проведеною перевіркою не встановлено факту відбуття взаємовідносин позивача із вищевказаним контрагентом після присвоєння йому стану платника "11".

Таким чином, враховуючи і те, що результати перевірки конрагента ДПІ у Шевченківському районі м. Києва використовувались інспекторами Вінницької ОДПІ в якості доказової бази при перевірці позивача, TOB "ТД "Ензим" мало цілком законні підстави для віднесення витрат по придбанню вказаних робіт, послуг в сумі 125 000 грн. до складу валових витрат за 4-ий квартал 2010 року.

Посилання відповідача на те, що на підставі п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), позивач позбавлений права включати понесені витрати до складу валових витрат, не знайшли свого належного підтвердження під час судового розгляду справи, а тому судом відхиляються.

Відповідно до даних акта перевірки (а. с. 18), у рядку 05 Декларації "коригування валових витрат" за 1-ий квартал 2011 року позивач не проводив коригування валових витрат.

Щодо діяльності позивача із контрагентами в період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, то податковий орган вказує на порушення TOB "ТД "Ензим" п. 138.2 ст. 138 ПК України, яким визначено перелік витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу, де передбачено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Так, Вінницька ОДПІ визнає, що позивачем безпідставно віднесено до складу прямих матеріальних витрат вартість товарів без підтвердження їх переміщення у просторі.

Актом перевірки № 1834/22/34722213 від 16.08.2012 року (а. с. 19) зафіксовано, що у бухгалтерському обліку позивача по рахунку 281 "Товари на складі" відображено придбання сировини для виробництва ферментних препаратів від контрагентів:

- ТОВ "Агробудторг і К" (код ЄДРПОУ 36188301, м. Житомир) на загальну суму 1 311 727, 32 грн., в тому числі ПДВ - 218 621, 22 грн.,

- ТОВ ТД "Ласар" (код ЄДРПОУ 36445876, Київська обл.) на загальну суму 1 028 424, 78 грн., в тому числі ПДВ - 171 404, 13 грн.,

- ТОВ "Сорос Сервіс" (код ЄДРПОУ 30958014, м. Вінниця) на загальну суму 760 428 грн., в тому числі ПДВ - 126 738 грн.

Податкові ревізори-інспектори зафіксували висновок про те, що вказані контрагенти займаються фіктивним підприємництвом, а тому позивач, внаслідок здійснення безгосподарської діяльності, допустив у поданій звітності штучне формування валових витрат та податкового кредиту, що суперечить вимогам законодавства.

Суд не погоджується з наведеними твердженнями відповідача, не знаходить підстав для погодження з такими висновками, натомість зазначає наступне.

В розрізі взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ "Агробудторг і К" (код ЄДРПОУ 36188301, м. Житомир) встановлено, що 01.04.2011 року між ТОВ "Агробудторг і К" - продавець- та TOB "ТД "Ензим" - покупець, укладено договір поставки № 0104/1 (а. с. 66). Умовами договору передбачено, що продавець зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначених в накладних, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами.

Виконання сторонами умов договору, а саме отримання сировини для виробництва ферментних препаратів підтверджується первинними документами, а саме: видатковими, податковими накладними (а. с. 67-70).

Інспектори вказують на "неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій" TOB "ТД Ензим" з TOB "Агробудторг і К". Мотивують такий висновок тим, що для TOB "Агробудторг і К" основним постачальником є фіктивне ТОВ "Преміум-С", а тому операції по ланцюгу ТОВ "Преміум-С" - TOB "Агробудторг і К" - TOB "ТД Ензим", на думку перевіряючих, характеризується безгосподарністю.

Суд розцінює вищенаведене як суб'єктивні судження, що не підкріплені належними доказами. Так, насамперед, на час здійснення Вінницькою ОДПІ перевірки, у ревізорів були дані результатів документальної позапланової невиїзної перевірки взаємовідносин TOB "Агробудторг і К" з TOB "ТД Ензим" протягом квітня 2011 року. Довідкою № 2945/2330/34722213 від 13.07.2011 року (а. с. 98-100) зафіксовано висновок, що проведеною перевіркою жодних порушень не виявлено, що доводить господарність відносин позивача з контрагентом.

Крім того, станом платника ТОВ "Преміум-С" (код ЄДРПОУ 34012925) визначено "21" - ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду, проте вказане не має жодних негативних юридичних наслідків для TOB "ТД "Ензим", оскільки перевіркою не встановлено взаємовідносин з вищевказаним підприємством після присвоєння ТОВ "Преміум-С" зазначеного стану платника.

Також, в судовому засіданні пояснено, що за період відвантаження товарно-матеріальних цінностей позивачу, TOB "Агробудторг і К" володіло станом платника "9" - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", що, в свою чергу, не має наслідком прямих порушень діяльності позивача. Отже, контрагент TOB "Агробудторг і К" володіло на момент правовідносин з позивачем необхідним для здійснення господарської діяльності обсягом цивільної право- та дієздатності.

Таким чином, в квітні 2011 року відбулось фактичне відвантаження товарів від ТОВ "Преміум-С" до TOB "Агробудторг і К" та від TOB "Агробудторг і К" до TOB "ТД "Ензим" в загальній сумі 1 311 727, 32 грн., в тому числі сума ПДВ - 218 621, 22 грн.

Щодо сумнівності перевіряючих відносно взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ ТД "Ласар" (код ЄДРПОУ 36445876, Київська обл.), внаслідок чого вказують на безпідставне віднесення понесених витрат до валових, то суд теж не погоджується із таким твердженням, зазначає наступне.

Умовами договору № 95/1 від 04.05.2011 року (а. с. 56) передбачено, що продавець - ТОВ ТД "Ласар" зобов'язується передавати у власність покупцю - TOB "ТД "Ензим", а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в накладних, які є додатками до договору.

Отримання товарно-матеріальних цінностей на виконання умов договору підтверджується відповідними первинними документами, а саме видатковими накладними (а. с. а. с. 57-58) та податковими накладними (а. с. 59-61). Висновки інспекторів про "неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій" з причини того, що постачальником ТОВ ТД "Ласар" є фіктивне ТОВ "Бест Пректіс Конслтинг" не доведені під час судового розгляду справи належними доказами, а тому судом відхиляються.

Так, достовірними доказами неможливості ведення господарської діяльності ТОВ ТД "Ласар" (витяг з ЄДРЮОФОП, а. с. 113) доведено лише станом на 27.11.2012 року, в той час, як перевіркою не встановлено взаємовідносин позивача з вищевказаним підприємством після присвоєння йому такого стану, що збігається з періодом, який охоплює перевіряємий період.

Встановлено, що TOB ТД "Ласар" знаходиться на обліку в Білоцерківській ОДПІ. За результатами акта невиїзної документальної позапланової перевірки TOB "Торговий дім "Ласар" №430/223/36445876/63 від 30.03.12 року, проведеної Білоцерківською ОДПІ, не складено відповідного повідомлення-рішення, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства при здійсненні господарських операцій.

Крім того, підтвердженням відбуття господарської діяльності контрагента - TOB ТД "Ласар" є і лист від 25.05.2012 року (а. с. 118), в якому директор підтверджує особистий підпис на первинних документах за травень 2011 року, що свідчить про належне виконання умов договору поставки № 95/1 від 04.05.2011 року на загальну суму 1 028 424, 78 грн., в т. ч. ПДВ 171 404, 13 грн., а також вчергове вказує на товарність господарських операцій з позивачем та відповідність їх чинному законодавству.

Таким чином, контрагентом TOB ТД "Ласар" у травні 2011 року фактично відбулось постачання сировини для виробництва ферментних препаратів позивачу в загальній сумі 1 028 424, 78 грн., в тому числі ПДВ 171 404, 13 грн.

Висновок Вінницької ОДПІ про безпідставність віднесення понесених витрат до валових після взаєморозрахунків позивача із контрагентом TOB "Сорос Сервіс" теж не знаходить свого підтвердження під час розгляду справи по суті, а тому судом не береться до уваги.

Суд встановив, що TOB "Сорос Сервіс", згідно договору поставки №2 від 01.04.2011 року (а. с. 78), відвантажив TOB "ТД "Ензим" на умовах EXW - на склад в м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2 - товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1 250 000 грн., що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема: видатковими накладними (а. с. 79-80) та податковими накладними (а. с. 81-82).

Твердження інспекторів, що TOB ТД "Ласар" є основним постачальником TOB "Сорос Сервіс" і, що всі ТМЦ, відвантажені на TOB "ТД "Ензим", отримано по ланцюгу постачання від TOB ТД "Ласар" є лише їхнім припущенням без документального належного підтвердження.

До того ж, в судовому засіданні стало відомо, що не лише TOB "Сорос Сервіс" фактично постачало на TOB "ТД "Ензим" сировину для виробництва ферментів.

Згідно з наданими контрагентом - TOB "Сорос Сервіс" відомостей, TOB "ТД Ласар" не є основним постачальником TOB "Сорос Сервіс". Так, згідно податкової декларації за травень 2011 року постачання від підприємства TOB ТД "Ласар" становило лише 30 % задекларованого податкового кредиту.

Податковим органом проведено комплексну позапланову перевірку TOB "Сорос Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року (акт №97/3530/30958014 від 06.09.11 року) по взаємовідносинах з різними контрагентами. Встановлено, що на підприємстві в травні 2011 року працювало 7 чоловік, в наявності перебуває складське приміщення за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, що знаходиться в одному і тому ж приміщенні, що і склад TOB "ТД "Ензим".

На підтвердження факту існування вказаного складу, до матеріалів справи долучено фотознімки (а. с. 86-90). Важливо, що актом проведеної перевірки від 06.09.2011 року, порушень по взаємовідносинах з контрагентами за травень 2011 рік не встановлено.

Отже, помилковість віднесення сум понесених витрат в розмірі 760 428 грн., в тому числі ПДВ - 126 738 грн. до валових витрат не доведена представником відповідача - суб'єкта владних повноважень в судовому засіданні, а тому судом розцінюється як правомірна дія позивача.

Свідок в судовому засіданні вказав на фактичні порушення діяльності позивача, які об'єктивно відобразились в акті перевірки.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Суд не встановив з боку позивача порушень п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, за яким визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, суд визнає прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001412310 від 05.09.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 625 528 грн., фінансова санкція - 7 814 грн. таким, що винесене безпідставно та таким, що підлягає скасуванню. Розрахунок фінансових санкцій міститься в матеріалах справи (а. с. 179).

Як вже вище зазначалось, дане податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ оскаржилось позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Вінницькій області. Внаслідок перегляду вказаного рішення, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542310 від 01.10.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 625 528 грн. та застосовано фінансову санкцію - 7 813 грн.

Таким чином, контролюючий орган засилив оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001412310 від 05.09.2012 року, виніс нове, зменшивши лише на 1 грн. суму нарахованих штрафних санкцій.

З огляду на те, що суд визнав податкове повідомлення-рішення № 0001412310 від 05.09.2012 року протиправним та таким, що не підлягає виконанню, то рішення № 0001542310 від 01.10.2012 року теж є таким, що підлягає скасуванню, через відсутність доказів, що останнє повідомлення-рішення втратило чинність.

Щодо наступного податкового повідомлення-рішення за № 0001422310 від 05.09.2012 року (а. с. 176), то суд теж не знайшов підстав для визнання його законним.

Вказане рішення прийняте за результатами виявлених актом перевірки порушень в частині недотримання позивачем п. п.7.4.1, п. п.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №198/97-ВР від 03.04.1997 року; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року TOB "ТД "Ензим", а саме: позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного попереднього звітного періоду 541 763 грн., в т.ч. грудень 2010 р. на суму 25000 грн., квітень 2011 р. на суму 218621 грн., травень 2011 р. на суму 298142 грн.

Тобто, податковий орган актом перевірки зафіксував неправильність нарахування позивачем податкового кредиту через заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року.

Відповідно до п. 1.6 і п. 1. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Також, згідно п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом цього Кодексу.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, з чого визначається податковий кредит звітного періоду, а підпунктом 7.4.5 - суми, які не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Як видно з матеріалів справи, позивач відніс усю загальну суму податку до податкового кредиту, натомість відповідач стверджує про хибність таких дій, посилаючись на безгосподарність операцій з контрагентами та на недотримання ними податкового законодавства.

Суд погоджується з позицією позивача, зазначає з цього приводу, що згідно п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Товариством використано право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У судовому засіданні встановлено, представниками сторін пояснено, що видаткові, податкові накладні виписувались у встановленому порядку, на конкретні суми, що підтверджує належне виконання умов договорів, заключених з контрагентами.

Крім того, ОСОБА_6, даючи під час судового засідання покази в якості свідка, вказав, що будучи фізичною особою-підприємцем, фактично здійснював вантажні перевезення ферментних препаратів на адресу позивача від контрагентів. На підтвердження вказаного надано товарно-транспортні накладні (а. с. 62-65).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем вищезазначеної норми законодавства не знаходить свого підтвердження.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, виходив також з того, що ПК України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж, сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість, не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна сума податкових зобов'язань, в тому числі, наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Так, норми законодавства виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надмірного обтяження для компанії-заявника, що порушило б справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність настає лише у цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі, передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, ТОВ "ТД "Ензим" правомірно відніс суми податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами, внаслідок здійснених господарських правовідносин, які вище проаналізовані. Суд не розцінює дії позивача помилковими та протиправними, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості щодо збільшення грошового зобов'язання за основним платежем та нарахування на нього фінансових санкцій.

Тому, суд вважає переконливою позицію позивача про безпідставність винесення Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0001422310 від 05.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 541 763 грн. та нарахування фінансових санкцій в розмірі 6 251 грн. Розрахунок фінансових санкцій міститься в матеріалах справи (а. с. 180).

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.

В даному випадку, відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001412310 та № 0001422310 від 05.09.2012 року та № 0001542310 від 01.10.2012 року, оскільки посилання на порушення ТОВ "ТД "Ензим" вимог податкового законодавства не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи видно, що Вінницькою ОДПІ не доведено правомірності оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001412310 та № 0001422310 від 05.09.2012 року та № 0001542310 від 01.10.2012 року.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Вінницькій області № 0001412310 від 05.09.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 625 528 грн., фінансова санкція - 7 814грн. та прийняте за розглядом первинної скарги податкове повідомлення-рішення № 0001542310 від 01.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 625 528 грн., фінансова санкція - 7 813 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Вінницькій області № 0001422310 від 05.09.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 541 763 грн., фінансова санкція - 6 251 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим" судові витрати в розмірі 2 146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень), шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович