Ухвала

від 18.11.2013 по справі 2а/0270/5115/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К/800/12229/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника позивача - Книжника С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2012

у справі № 2а/0270/5115/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ензим»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ензим» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 05.09.2012 № 0001412310, № 0001422310, від 01.10.2012 № 0001542310.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, складено акт № 1834/22/34722213 від 16.08.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 31 250 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року на 594 278 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду 541 763 грн., в т.ч.: грудень 2010 року на суму 25 000 грн., квітень 2011 року на суму 218 641 грн., травень 2011 року на суму 298 142 грн.; п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України, накладено штраф в розмірі 510 грн.; п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.09.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001412310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 633 342 грн., в т.ч.: 625 528 грн. основного платежу та 7 814 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001422310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 548 014 грн., в т.ч.: 541 763 грн. основного платежу та 6 251 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001412310 від 05.09.2012, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542310 від 01.10.2012 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 633 341 грн., в т.ч.: 625 528 грн. основного платежу та 7 813 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом перевірки встановлено, що в IV кварталі 2010 року до складу валових витрат ТОВ «Торговий дім «Ензим» протиправно віднесено витрати на придбання послуг по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів глюкоамізала Г18х та амілосубтіліна Г18х від ТОВ ВПТК «Аверс» на суму 125 000 грн.; безпідставно віднесено до складу прямих матеріальних витрат вартість товарів без підтвердження їх переміщення у просторі; у бухгалтерському обліку позивача по рахунку 281 «Товари на складі» відображено придбання сировини для виробництва ферментних препаратів від контрагентів: ТОВ «Агробудторг і К» на загальну суму 1 311 727,32 грн., в т.ч. ПДВ - 218 621,22 грн., ТОВ ТД «Ласар» на загальну суму 1 028 424,78 грн., в т.ч. ПДВ - 171 404,13 грн., ТОВ «Сорос Сервіс» на загальну суму 760 428 грн., в т.ч. ПДВ - 126 738 грн., які займаються фіктивним підприємництвом, в результаті чого здійснено штучне формування валових витрат та податкового кредиту.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ ВПТК «Аверс» згідно договору № 0109-10 від 01.09.2010 є виконавцем, а ТОВ «Торговий дім «Ензим» замовником на виконання комплексних робіт.

01.04.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Агробудторг і К» (продавець) укладено договір поставки № 0104/1, за умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по цінах, зазначених в накладній, які є додатками до цього договору.

01.04.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Сорос Сервіс» (постачальник) укладено договір № 2 про поставку товарно-матеріальних цінностей.

04.05.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ ТД «Ласар» (продавець) укладено договір № 95/1, за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті та кількості, за цінами, зазначеними в накладних, які є додатками до договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт виконання умов договору № 0109-10 від 01.09.2010 підтверджується податковою накладною та актом прийому-здачі робіт щодо технологічного супроводження застосування на ДП «Караванський спиртзавод» (Харківська обл.), ДП «Червонослобідський спиртзавод» (Київська обл.), ДП «Немирівський спиртзавод» (Вінницька обл.) ферментних препаратів; контрагент позивача ТОВ «Агробудторг і К» на момент правовідносин з позивачем володіло необхідним для здійснення господарської діяльності обсягом право- та дієздатності; між позивачем та ТОВ ТД «Ласар» у травні 2011 року фактично відбулось постачання сировини для виробництва ферментних препаратів позивачу; за результатами проведеної комплексної позапланової перевірки ТОВ «Сорос Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з різними контрагентами порушень за травень 2011 року не встановлено.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, купівлі-продажу та поставки товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, отриманих товарів, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Дослідження даних обставин необхідне для правильного застосування норм матеріального права і, відповідно, прийняття обґрунтованого та законного рішення.

Крім того, судами обох інстанцій не враховано положень пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу, якими визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі, та, в зв'язку з цим, не вирішено питання щодо наявності предмету спору за податковим повідомленням-рішенням № 0001412310 від 05.09.2012.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний