Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а-13866/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2012 року № 2а-13866/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі за Висоцькій Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Осмоловський Д.Ю.(дов. від 05.12.2011р. №08-10123)

від відповідача: Сперкач С.В. (дов. від 30.05.2012р. №4297/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три -Ес»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання дій протиправними.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.12.2012 року в 14 год. 38хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Три -Ес»(далі по тексту також -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі -Відповідач) про визнання дій протиправними.

З урахуванням уточнень позовних вимог Позивач просив: - визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС щодо визнання нікчемними господарських операцій ТОВ «Три-Ес»(код за ЄДРПОУ 36755790) з ТОВ «Ковенант»(код за ЄДРПОУ 36186393) та ТОВ «Радіант Сервіс»(код за ЄДРПОУ 37145630); визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва у Печерському районі м. Києва ДПС щодо зроблених висновків в акті перевірки № 429/22-8/36755790 від 22.06.2012 року про порушення ТОВ «Три-Ес»пп.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2 430 396 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, які відображені податковим органом у акті перевірки не відображають фактичних обставин справи, побудовані на припущеннях службових осіб та не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Три-Ес»з питань правильності нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ковенант»( код ЄДРПОУ 36186393) та ТОВ «Радіант-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37145630) за весь період діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, перевірка проводилась на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 14.06.2012 року №701 на виконання постанови старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Мельника Я.В. від 07.05.2012р. про призначення документальної позапланової невиїзної.

Правовий механізм проведення документальних перевірок контролюючими органами визначений Податковим кодексом України (далі по тексу також -ПКУ).

Так, Податковий кодекс України визначає перелік правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки, зокрема в силу п. пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПКУ однією із підстав її проведення є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платку податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, контролюючим органом надіслано Позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення повідомлення про початок проведення невиїзної документально перевірки №220 від 14.06.2012р., тим самим виконано п. 79.2 ст. 79 ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку про те, що у Відповідача були правові підстави для проведення перевірки платника податків.

Зі змісту акту перевірки слідує, що в ході перевірки Відповідачем використані матеріали кримінальної справи №08-16032, порушеної відносно ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбаченими ст.212 ч.3, ст. 28 ч. 2, ст.205 ч.2 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за ознаками злочинів, передбачених ст.28 ч.2. ст. 358 ч.3,4 КК України, надані до ДПІ у Печерському районі м Києва ДПС СУ ГУ МВС України в м. Києві листом №12/3-3218 від 28.05.2012р.

В ході перевірки Відповідачем встановлено, що контрагенти Позивача з якими він мав господарські правовідносини у перевіряючи період, були фіктивними підприємствами, що не мали на меті здійснення господарської діяльності, відтак угоди укладені між Позивачем та ТОВ «Ковенант», ТОВ «Радіант Сервіс»без мети настання реальних наслідків, відтак в порядку п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними.

Так, в рамках кримінальної справи№08-16032, допитами свідків ОСОБА_13 (засновника ТОВ «Ковенант»), ОСОБА_14 (засновника ТОВ «Радіант-Сервіс»), встановлено, що вони не мали жодного відношення до державної реєстрації даних підприємств, не мали на меті зайняття підприємницькою діяльністю, а формально рахуючись їх засновниками підписували усі документи (у тому числі засновницькі документи, договори, накладні), які надавались ним знайомими та отримували за це грошову допомогу.

Відповідно до норм Господарського кодексу України передбачено, що ознакою фіктивності суб'єкта господарювання є зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до п.1 та п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України). зміст правочину не може суперечити, зокрема інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема частинами першою та п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.1 та п.2. ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави; такий правочин (що порушує публічний порядок) є нікчемним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В ході судового розгляду справи встановлено, що Позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 2 790 497грн. за рахунок податкових накладних ТОВ «Ковенант», ТОВ «Радіант Сервіс».

Однак, податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Три Ес»податкового кредиту за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів Позивача не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Така позиція Суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012р. у справі №21-421а11.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що акт перевірки, висновки, які в ньому викладені, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення , а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Крім того, Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

При цьому проведення перевірок суб'єктів господарювання належить до дискреційних повноважень органів податкової служби.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Три -Ес»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання дій протиправними, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур