Ухвала

від 07.12.2015 по справі 2а-13866/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 07 грудня 2015 року                                        м. Київ                              К/800/18353/13 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого судді          Пилипчук Н.Г. суддів                                  Ланченко Л.В.                                           Цвіркуна Ю.І. за участю секретаря          Ковтун О.С. представника відповідача Сперкача С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Ес» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 у справі №2а-13866/12/2670   за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Ес» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві   про визнання дій протиправними, -                                                      ВСТАНОВИВ: ТОВ «Три-Ес» подало позов про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби щодо визнання нікчемними господарських операцій ТОВ «Три-Ес» з ТОВ «Ковенант» та ТОВ «Радіант Сервіс»; визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби щодо зроблених висновків в акті перевірки від 22.06.2012 № 429/22-8/36755790 про порушення ТОВ «Три-Ес» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2430396  грн. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, в задоволенні позову відмовлено повністю. ТОВ «Три-Ес» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову повністю. Вважає, що суди неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, визнали встановленими обставини, які є недоведеними. Наголошує на тому, що викладені в акті позапланової перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, висновки зачіпають законні інтереси позивача та можуть тягнути за собою негативні наслідки, в т.ч. винесення обвинувального вироку, в якому обвинувачення в ухиленні від сплати податків буде ґрунтуватись на підставі документа, який, начебто, не несе для платника податків обов'язкових для виконання наслідків. Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі – Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів про необхідність відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій податкового органу щодо: визнання нікчемними господарських операцій ТОВ «Три-Ес» з ТОВ «Ковенант» та ТОВ «Радіант Сервіс»; визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби щодо викладення в акті перевірки від 22.06.2012 № 429/22-8/36755790 висновків про порушення ТОВ «Три-Ес» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2430396 грн. Позивач фактично не погоджується з наведеними в зазначеному акті перевірки певними обставинами та висновками з підстав їх необґрунтованості та суперечності вимогам законодавства. У відповідності до п. 86.4 ст. 86 ПК України, п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі - Порядок), за результатами проведення документальної невиїзної перевірки суб'єктів господарювання складається акт (довідка). Відповідно до абз. 2 п. 3, п.п. 4,5,6 Порядку акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в якому міститься систематичний, чіткий, об'єктивний та повний виклад суттєвих обставин щодо фактів виявлених порушень із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом може бути прийнято податкове повідомлення-рішення. Отже, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Викладені у ньому податковим органом факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що приймаються на підставі такого акту тощо, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.           Контролюючий орган в акті перевірки викладає зміст та опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на нього, і такий акт, в якому викладені висновки контролюючого органу про нікчемність (недійсність) правочину, не є рішенням суб'єкта владних повноважень про визнання правочину недійсним (нікчемним). Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. За таких обставин, позов щодо визнання протиправними дій податкового органу щодо визнання нікчемними господарських операцій, щодо викладення в акті перевірки висновків про порушення платником податків вимог законодавства та заниження податкових зобов'язань не може бути задоволено. Щодо доводів позивача, викладених в касаційній скарзі, про те, що акт перевірки від 22.06.2012 № 429/22-8/36755790 може тягнути для нього негативні наслідки, оскільки був складений за результатами перевірки, призначеної відповідно до постанови слідчого у кримінальній справі і такий акт є доказом для прийняття обвинувальних висновків, то суд касаційної інстнації зазначає таке. З положень абзаців 1, 2  п. 58.4 ст. 58, п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України випливає, що у разі якщо перевірка платника податку призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, то за відсутності факту набрання законної сили відповідним судовим рішенням у кримінальній справі правові підстави для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень за висновками такої перевірки відсутні. Матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що призначена на виконання постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання. Отже, акт перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що призначена на виконання постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках кримінальної справи, а після складання податкового повідомлення-рішення – виключено у справі, предметом позову в якій є вимоги щодо оскарження такого рішення. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що у судів попередніх інстанцій не було підстав надавати оцінку викладеним в акті перевірки висновкам у справі, в якій не є предметом позову вимоги про визнання протиправними (недійсними, скасування) рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Однак суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні позову без змін з огляду на те, що така оцінка судів фактично не призвела до неправильного вирішення справи.           Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Ес» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 – без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя                                          Н.Г. Пилипчук Судді                                                            Л.В.Ланченко                                                                       Ю.І. Цвіркун