Постанова

від 17.12.2012 по справі 1570/5384/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5384/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши в порядку скороченого провадження позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Рапс-Ексім»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Рапс-Ексім»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення -рішення №0000632280 від 27.08.2012 року, податкове повідомлення -рішення №0000642280 від 27.08.2012 року, податкове повідомлення -рішення №0000652280 від 27.08.2012 року про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства до ТОВ «Рапс-Ексім»на підставі даних Акту перевірки від 09 серпня 2012 року №1101/2280/33878754.

У своєму позові позивач зазначив, що 09.08.2012 року за результатами «Позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рапс-Ексім»з питань взаємовідносин з ПП «Центр послуг Міленіум»за вересень 2009 року відповідачем складено акт перевірки № 1101/2280/33878754, на підставі якого 27.08.2012 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення рішення №0000632280 від 27.08.2012 року, №0000642280 від 27.08.2012 року, №0000652280 від 27.08.2012 року. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягають скасуванню. При цьому позивач зазначив, що в обґрунтування встановлених порушень з податку на прибуток, ТОВ «Рапс-Ексім»не надало договорів на постачання ріпаку з визначенням суттєвих умов, товарно-транспортних накладних на постачання товару, довіреності, актів, подорожніх листів вантажного автомобілю, документів на зберігання товару. На вказане порушення позивач зазначив, що для здійснення господарської операції є не обов'язковим складати суб'єктом господарювання усього ланцюга документів на випадок необхідності доказування податковим органам товарності операції. Підставою для невключения до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства не реальних сум не підтверджених документально. Відносно ненадання договору купівлі продажу озимого ріпаку, укладеного між TOB «Рапс - Ексім»та ПП «Центр послуг - Мілленіум»в зв'язку з чим немає можливості встановити умови та порядок поставки ґрунтується лише на власних висновках Ізмаїльської ОДПІ. Укладення господарських договорів можливе у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відносно податку на додану вартість позивач пояснив, що перевіряючими під час складання акту було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ від вартості отриманого товару (озимого ріпаку) від ПП «Центр послуг - Мілленіум»нібито фактичне отримання якого не підтверджено первинними документами, а податкові накладні підписані невстановленою особою. Таке твердження Ізмаїльської ОДПІ є декларативним та апріорі ґрунтується на обставинах які не встановлені . Поряд із цим позивач зазначив, чинним законодавством не передбачена відповідальність платника податків за неналежну податкову поведінку його контрагентів. Викладені в акті перевірки обставини, а саме відсутність контрагента за місцем знаходження, неподання звітності та інші подібні факти не є підставами для зменшення валових витрати та податкового кредиту у відповідності до Законів України «Про прибуток підприємства»та «Про податок на додану вартість».

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що в ході проведення перевірки були відпрацьовані матеріали, надані відповідно до розпорядження ДПС в Одеській області №33-р від 28.04.2012 р. «Про створення оперативного штабу та територіальних робочих груп по відпрацюванню контрагентів «фіктивних»суб'єктів підприємництва ПП «Фенікс Люкс»та ПП «Центр послуг - Мілленіум». Як зазначено в вироку Приморського районного суду м.Одеси по справі № 1/1522/1829/11, суд установив, що ОСОБА_1, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства та керувати ним, дав згоду невстановленим слідством особам зареєструвати на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - ПП «Центр послуг - Мілленіум». Підсудний винним себе визнав повністю. Суд вирішив, що дії підсудного слід кваліфікувати за ст. 205 ч.2 КК України за ознаками: створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що завдало державі збитки в великих розмірах. Таким чином контрагент позивача - TOB «Рапс-Ексім», а саме ПП «Центр послуг - Мілленіум» не здійснював ніякої господарської діяльності, поряд із цим позивачем не надано належних доказів, а саме відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, якими підтверджується фактичність проведення господарських операцій між позивачем та вказаним вище суб'єктом (а.с.56-63).

В судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо звернувшись до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутністю

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням наявною в матеріалах справи розпискою про отримання судової повістки. Суд із врахуванням зазначених обставин, вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи зазначені обставини, відповідно до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ухвали суду розгляд справи проведено у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рапс-Ексім»(код ЄДРПОУ 33878754) з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Центр послуг Мілленіум», код за ЄДРПОУ 36503733, за вересень 2009 року, за результатом якої складено акт перевірки від 09.08.2012 року № 1101/2280/33878754 (копія а.с. 23-37).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Рапс-Ексім»п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5. п.п. 3.1 ст. 3. п. 10.1 ст. 10 ЗУ №283/97-ВР від 22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Центр послуг - Мілленіум»(код 36503733) на 193 923 гривень і до заниження податку на прибуток на 48481 гривень; порушення п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4., п.п. 7.5.1 п.7.5., п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення різниці ПДВ за вересень 2009 року на 4625 гривень і завищення значення р.22.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного періоду»на 4625 гривень та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 5571 гривень, та завищення значення р.26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на 28 589 гривень

На підставі зазначеного акта перевірки Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.08.2012 року: №0000632280, яким ТОВ «Рапс -Ексім»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 60601 грн., в тому числі за основним платежем -48481 грн., та за штрафними санкціями -12120 гривень; №0000642280, яким ТОВ «Рапс -Ексім»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 6964 грн., в тому числі за основним платежем -5571 грн., та за штрафними санкціями -1393 гривні; №0000652280, яким ТОВ «Рапс -Ексім»визначено завищення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму -4625 гривень (копії а.с.10-12).

Згідно із п.п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час спірних правовідносин, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення. витрат витрати на:

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час спірних правовідносин, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість», в редакції чинній на час спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість», в редакції чинній на час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість», в редакції чинній на час спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість», в редакції чинній на час спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що наявність порушення зазначених вище положень законодавства відповідач обґрунтовує відсутністю документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Рапс-Ексім»та ПП «Центр послуг Мілленіум», а також представник відповідача послався на вирок Приморського районного суду м.Одеси від 15.11.2011 року по справі №1/1522/1829/11, який набрав законної сили 30.11.2011 року.

Як вбачається із вказаного вище вироку Приморського районного суду м. Одеси по справі №1/1522/1829/11, приблизно в травні 2009 року в м.Балта Одеської області ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи навмисно, переслідуючи свої корисні цілі, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства та керувати ним, дав згоду невстановленим слідством особам зареєструвати на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - ПП "Центр послуг - Мілленіум».

Продовжуючи свої протиправні дії, 27.05.2009 року разом з невстановленими слідством особами та по їх вказівці, ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, підписав раніше підготовлені невстановленими слідством особами статут ПП «Центр послуг - Мілленіум», а також рішення засновника, згідно якого він вирішив створити ПП «Центр послуг - Мілленіум», сформував його статутний капітал, затвердив його статут та призначив себе на посаду директора зазначеного підприємства.

28.05.2009 року на підставі підписаних ОСОБА_1 статутних документів, виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 1556102000035600 був зареєстрований статут ПП «Центр послуг - Мілленіум», і в той же день підприємство було зареєстроване в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України під № 36503733.

28.05.2009 р. ПП «Центр послуг - Мілленіум»взято на податковий облік в ДПІ в Приморському р-ні м.Одеси і 01.06.2009 року йому видано свідоцтво № 100228956 про реєстрацію платником ПДВ.

Крім того, невстановлені особи, використовуючи підписані ОСОБА_1 статутні документи, 03.06.2009 року відкрили для ПП «Центр послуг - Мілленіум»банківський рахунок №26006977301 в АКБ «Порто-франко»(МФО 328180).

Таким чином, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що ПП «Центр послуг - Мілленіум»створюється для прикриття незаконної діяльності інших юридичних і фізичних осіб, та припускаючи, що в результаті діяльності цього фіктивного підприємства може бути нанесено збитки державним або іншим інтересам, діючи навмисно, переслідуючи свої корисливі цілі, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства та керувати ним, став фактичним засновником і директором ПП «Центр послуг - Мілленіум».

Реєстрація ПП «Центр послуг - Мілленіум»в органах державної влади, одержання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, дані директора підприємства і зразки його підпису, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття розрахункового рахунку в банківській установі дало можливість невстановленим особам використовувати вищезазначені реквізити даного підприємства для здійснення незаконної діяльності.

Підсудний винним себе визнав повністю. Суд визнав дії підсудного слід кваліфікувати за ст. 205 ч.2 КК України за ознаками: створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що причинило державі збитки в великих розмірах.

Частиною 1 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, із врахуванням встановлених, зазначеним вище вироком суду, обставин, суд вважає, що діяльність ПП «Центр послуг - Мілленіум»була спрямована не на здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконних діяльності інших юридичних та фізичних осіб. Отже, посилання позивача на достатність наданих доказів для підтвердження фактичності господарських операцій суд вважає неправомірними, оскільки навіть наявні та досліджені під час податкової перевірки докази суд вважає неналежними згідно із викладеними вище обставинами.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням встановлених судом обставин, оцінюючи надані позивачем по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Рапс-Ексім»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Рапс-Ексім» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000632280 від 27.08.2012 року, податкового повідомлення - рішення №0000642280 від 27.08.2012 року, податкового повідомлення - рішення №0000652280 від 27.08.2012 року про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства до ТОВ «Рапс-Ексім» на підставі даних Акту перевірки від 09 серпня 2012 року №1101/2280/33878754 - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Корой