Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-14640/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/242

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2012 року 16:02 № 2а-14640/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альма-2" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2012 р. № 0000761530, № 0000771530, № 0000781530, № 0000791530, за участі представників сторін:

представник позивача Третьяков М.В.;

представник відповідача Козак В.А.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альма-2" (далі - позивач, ТОВ "Альма-2") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2012 р. № 0000761530, № 0000771530, № 0000781530, № 0000791530 (далі - ППР № 0000761530, ППР № 0000771530, ППР № 0000781530, ППР № 0000791530).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14640/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-14640/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Альма-2" є юридичною особою, зареєстрованою Оболонською районною державною адміністрацією в м. Києві 09.06.1995 р. за № 10697770019006051. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.12.1995 р. за № 10-119/23501621.

ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В ході перевірки позивача відповідач дійшов висновку про порушення ним вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 157 451,00 грн., у т.ч. по періодах: за серпень 2011 року на суму ПДВ 45 831,00 грн., за вересень 2011 року на суму ПДВ 53 298,00 грн., за жовтень 2011 року на суму ПДВ 40 931,00 грн., за січень 2012 року на суму ПДВ 17 391,00 грн.; порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року в сумі 2 114 782,00 грн., за червень 2012 року в сумі 2 635,00 грн.; порушення вимог п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року в сумі 295 787,00 грн., за березень 2011 року в сумі 96 914,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 93 589,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС прийняла ППР № 0000761530, ППР № 0000771530, ППР № 0000781530, ППР № 0000791530.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено ПК України.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За визначенням термінів та понять, які містяться у ст. 202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Правила, які передбачають податкові зобов'язання продавця і формування податкового кредиту покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування податкового кредиту визначені нормами ПК України.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі податкових накладних покупця. Податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням визначення, наданого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів. При цьому, Кодексом не передбачено причин для затримки у наданні покупцю податкової накладної. У відповідності із загальними правилами визначення дати виникнення податкових зобов'язань (п. 198.2 ст. 198 ПК України) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, на дату, встановлену підпунктом п. 201.10 статті 201 ПК України, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога не дотримана, одержувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку і Кодексом встановлено ряд можливостей для реалізації цього обов'язку.

Згідно п. 201.14 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнених від оподаткування відповідно до розділу V ПК України. Зведені результати обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються статтею 46 ПК України.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, тому дані, наведені ним в декларації, мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, позаяк фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, що закріплено пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Особливості ведення бухгалтерського обліку, завдяки системі подвійного обліку, дозволяють у будь-якому випадку протягом балансового періоду (звітного кварталу) виявити помилку, пов'язану із не включенням до бухгалтерського та податкового обліку первинного документа.

Відтак, несвоєчасне (більше балансового періоду) включення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) у звітному періоді податку на додану вартість пов'язане зі штучним спотворенням показників податкової звітності. Винятком з наведеного правила є визначені Законом особливі умови формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були виписані у попередніх періодах.

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом, що закріплено в п. 46.1 ст. 46 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, з урахуванням визначення, яке міститься в п. 2.1 Положення № 88, податкова накладна відноситься до категорії первинного документа.

Правила реєстрації отриманих та виданих податкових накладних визначені у Порядку ведення реєстру отриманих та виданих накладних, що затверджений наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244 (далі - Порядок № 244).

Пунктом 8 Порядку № 244 встановлено, що у розділі 1 Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР). Реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. У реєстрі вказуються його порядковий номер, дата початку його ведення та дата його закінчення.

Пунктом 9.2 Порядку № 244 передбачено, що у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 9.1 цього пункту.

В своєму листі від 26.10.2010 р. № 22882/7/16-1517 "Про податок на додану вартість" ДПА України надає роз'яснення щодо відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, які були виписані у попередніх періодах. Згідно наданих роз'яснень порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням № 88. Облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватися на правилах, що встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 р. № 799 (далі - Порядок № 799), звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою "звіт" та рекомендованим повідомленням про вручення, таким чином, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (п. 11 Порядку № 799). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку (п. 10 Порядку № 799). Відправнику при цьому надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (п. 6 Порядку № 799).

Документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів для платника податку - покупця, є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист, зареєстрований відповідно до вимог Порядку № 799 з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому календарного відбитку.

У разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, одержаних платником податків в поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених п. 9 Порядку № 244, і за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту в рядку 10.1 розділу 2 "Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому записи в податковому обліку про податкові накладні, які були виписані у попередніх періодах, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, позаяк такі операції не відповідають визначенню арифметичної чи методологічної помилки (лист ДПА України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що питання щодо порядку та механізму відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових накладних, які були виписані у попередніх періодах, досконало врегульовано.

Судом встановлено, що перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за травень 2012 року (з додатками) встановлено, що згідно наданих до перевірки первинних документів між TOB "Альма-2" (далі - Замовник) та TOB "Прайм девелопмент" (код ЄДРПОУ 36948394) (далі - Генпідрядник) було укладено договір генерального підряду № 1-08-10-АЗС від 17.08.2010 р. на виконання робіт з будівництва автозаправного комплексу середньої потужності типу "Б" на перетині вул. Героїв Космосу та вул. Якуба Колоса у Святошинському районі м. Києва відповідно до проектно-кошторисної документації та передати роботи "Замовнику" у встановлений строк, за винятком робіт, на виконання яких "Замовником" буде укладено прямі договори з іншими виконавцями.

На виконання умов договору підприємством TOB "Прайм девелопмент" на користь TOB "Альма-2" були виписані податкові накладні з порушенням п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме: підприємством TOB "Прайм девелопмент" в податкових накладних, виписаних на користь TOB "Альма-2", в рядку "Вид цивільно-правового договору" вказано - "Договір поставки" при тому, що вказані роботи виконувались згідно зазначеного вище договору генерального підряду.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Альма-2" не було використано право подання заяви із скаргою на ТОВ "Прайм девелопмент".

Суд враховує позицію, викладену ДПА України у листі-роз'ясненні від 18.07.2011 р. № 12901/6/16-1115, в абзаці 10-11 якого зазначено, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

При цьому, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, а платники податку, що застосовували касовий метод до набрання ПКУ чинності або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку.

Відтак, як зазначено в роз'ясненні, платник має право включити до податкового кредиту поточного звітного періоду суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, виписаній у попередніх податкових періодах, але отриманій платником у поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, а також за умови, що не минуло 365 календарних днів (60 календарних днів) з дня виписки податкової накладної.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем зроблено правильний висновок, який міститься в Акті перевірки, про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Пунктом 1 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-XII зі змінами та доповненнями на органи державної податкової служби покладено функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Це означає, що податкові органи повинні здійснювати комплекс державних заходів з нагляду, перевірки, обліку діяльності та звітності юридичних та фізичних осіб-підприємців. Способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 ПК України, до яких відноситься, зокрема, і здійснення перевірок платників податків щодо дотримання ними законодавства.

Згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України на податковий орган покладено обов'язок самостійного визначення суми податкових зобов'язань платника податків у випадках, встановлених Кодексом, у тому числі і у випадку отримання даних перевірок результатів діяльності платника податків, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відтак, дії відповідача щодо складання Акту перевірки та визначення позивачу податкового зобов'язання шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень вчинені в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність та законність прийнятих ППР № 0000761530, ППР № 0000771530, ППР № 0000781530, ППР № 0000791530 та не вбачає підстав для їх скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Альма-2" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альма-2" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова