Ухвала

від 22.10.2013 по справі 2а-14640/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Київ К/800/26948/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року

у справі № 2а-14640/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альма-2»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альма-2» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000761530 від 11 жовтня 2012 року, № 0000771530 від 11 жовтня 2012 року, № 0000781530 від 11 жовтня 2012 року, № 0000791530 від 11 жовтня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неправомірністю формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм девелопмент» з порушенням пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Альма-2» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000761530 від 11 жовтня 2012 року, № 0000771530 від 11 жовтня 2012 року, № 0000781530 від 11 жовтня 2012 року, № 0000791530 від 11 жовтня 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альма-2» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за травень 2012 року та червень 2012 року, за результатами якої складено акт № 703/15-308 від 18 вересня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000761530 від 11 жовтня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) податку на додану вартість у розмірі 2 117 417,00 та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 529 354,00 грн., № 0000771530 від 11 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 486 290,00 грн., № 0000781530 від 11 жовтня 2012 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок наступних платежів у розмірі 486 290,00 грн., та № 0000791530 від 11 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196 814,00 грн. (157 451,00 грн. - основний платіж, 39 363,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Прайм девелопмент» на виконання умов договору генерального підряду № 1-08-10-АЗС від 17 серпня 2010 року на здійснення робіт з будівництва автозаправного комплексу середньої потужності типу «Б» на перетині вул. Героїв Космосу та вул. Якуба Колоса у Святошинському районі м. Києва відповідно до проектно-кошторисної документації.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що ТОВ «Прайм девелопмент» в податкових накладних, виписаних на адресу позивача, в рядку «Вид цивільно-правового договору» вказано «Договір поставки», а не «Договір генерального підряду», яким за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин № 1-08-10-АЗС від 17 серпня 2010 року є.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначається, зокрема, вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Поряд з цим при оцінці відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу пункту 201.6 статті 201 ПК України.

Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дає змогу ідентифікувати продавця, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак неправильне зазначення назви цивільно-правового договору в податковій накладній саме по собі не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення, як у розглядуваній ситуації, інших реквізитів податкової накладної та, відповідно, не тягне втрати нею статусу належного податкового документа.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а суми податку на додану вартість, визначені в них, включено контрагентом до складу податкових зобов'язань та сплачено до бюджету.

Також, Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що обумовлені договором № 1-08-10-АЗС від 17 серпня 2010 року підрядні роботи фактично виконано, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими первинними та платіжними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у контролюючого органу в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.