Постанова

від 05.12.2012 по справі 2а-14813/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2012 року 11:50 № 2а-14813/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Красноперекопської філії приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення коштів в сумі 2 754,06грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі -відповідач 1) та Красноперекопської філії Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі -відповідач 2) солідарно на користь Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості (надалі -позивач) суму у розмірі 2754, 06 грн., виплачену як допомогу по безробіттю ОСОБА_1, що був поновлений на роботі у період перебування на обліку у центрі зайнятості.

Під час проведення судового засідання 22.11.2012 у зв'язку з клопотанням представника позивача про розгляд без його участі та клопотань відповідачів 1 та 2 про перехід в письмове провадження та їхньої неявки, було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні , адже сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що з 22.11.2012 наказом по Красноперекопському міськрайонному центру зайнятості № НТ 111122 від 14.12.2011, ОСОБА_1 було надано статус безробітного та почалось нарахування допомоги по безробіттю.

Крім того зазначив, що 04.01.2012 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про зняття з обліку з 27.12.2011 у зв'язку з його відмовою від послуг центру зайнятості для вирішення питання щодо поновлення на роботі. Тому наказом Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості № НТ 120104 від 04.01.2012 ОСОБА_1 був знятий з обліку з 27.12.2011.

Позивач також зазначив, що в ході проведення звіряння даних за IV квартал 2011 було виявлено факт отримання доходу безробітним ОСОБА_1, який в той період перебував на обліку у центрі зайнятості.

За результатом вищевказаної перевірки було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення № 50 від 25.06.2012 (надалі -акт № 50), виявлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в позивача, був поновлений на роботі та отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу, чим порушив п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 (надалі -Закон № 803) та не повинен був отримувати допомогу по безробіттю.

Представник позивача в судові засідання 15.11.2012 та 22.11.2012 не з'явився, але клопотанням № 09/05-3068 від 06.11.2012 підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача 1 надав письмові та усні заперечення на позов, обґрунтовував безпідставність вимог позивача про стягнення з них грошових коштів та вказував на неправильне та незаконне тлумачення п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 (надалі -Закон № 1533).

Через канцелярію суду 19.11.2012 надійшли аналогічні заперечення на позовну заяву від другого відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду про наступне.

Матеріалами по справі встановлено, що наказом відповідача 1 № 165/ос від 03.10.2011 та наказом відповідача 2 № 71/ос від 04.11.2011 (надалі -Накази № 165/ос та № 71/ос) ОСОБА_1 звільнено з посади директора Красноперекопської філії приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін).

15.11.2011 згідно з «Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 219 від 14.02.2007 (надалі -Порядок № 219), ОСОБА_1 був зареєстрований у Красноперекопському міськрайонному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу.

Відповідно до пункту 11 загальної частини Порядку № 219 позивач здійснював підбір підходящої роботи відповідно до ст. 7 Закону № 803.

22.11.2011, згідно п. 11 зазначеного Порядку № 219 за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці.

Наказом № НТ 111122 від 22.11.2011 позивач надав ОСОБА_1 статус безробітного та згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 1533 призначив допомогу по безробіттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1533 застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, зокрема відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1, на момент отримання статусу безробітного мав 38 років та 350 днів страхового стажу, тому отримував 70 % матеріальної допомоги.

Заявою ОСОБА_1 від 04.01.2012 відмовився від послуг позивача та попросив зняти його з обліку безробітних громадян з 27.12.2011. Наказом позивача № НТ 120104 від 04.01.2012 ОСОБА_1 був знятий з обліку.

25.06.2012 позивачем була проведена перевірка достовірності даних, які були підставою для надання ОСОБА_1 статусу безробітного з виплатою йому матеріальної допомоги. Перевіркою виявлено факт отримання ОСОБА_1 доходу в період з 22.11.2011 по 27.12.2011, у зв'язку із поновленням на роботі та виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 803 зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з п. 3 цієї ж статті в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та, зокрема працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.04.1984 перебував в трудових відносинах з відповідачем 2, Наказами № 165/ос та № 71/ос його було звільнено з посади директора Красноперекопської філії Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та Красноперекопської філії Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з вимогою про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на попередній посаді, стягнення суми заробітку за час вимушеного прогулу 13 925 грн. 53 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., посилаючись на неправомірність Наказів № 165/ос та № 71/ос.

Під час судового розгляду справи № 2- 1204/11 Красноперекопським міськрайонним судом Автономної Республіки Крим відповідачі надали копію наказу голови правління Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» № 218/ос від 26.12.2011, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлений на своїй колишній посаді з 10.10.2011 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно чинного законодавства.

В свою чергу ОСОБА_1 повідомив суд телефонограмою про відсутність бажання на даний час підтримувати свій позов, тому 17.01.2012 Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим своєю Ухвалою залишив позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 та 2 с. 208 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення викладаються у таких формах: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Суд зазначає, що у вказаній статті поняття "судове рішення" вживається як загальне відносно ухвали та рішення суду. Таким чином, поняття "судове рішення" та "рішення суду" не є тотожними, як можна було б припустити, оскільки ухвала теж є судовим рішенням.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533 передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 заявою від 04.01.2012 звернувся до позивача з проханням зняти його з обліку безробітних громадян, тим самим припинити матеріальну допомогу по безробіттю з 27.12.2011, тобто дотримався норм Закону № 1533.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону № 1533 із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Статтею 39 Закону № 1533 передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до зазначеного суд наголошує, що звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою про визнання наказів № 165/ос та № 71/ос неправомірними стало підставою для винесення наказів відповідачами про поновлення на посаді директора з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі виявлених фактів позивачем було видано наказ № 21 від 02.08.2012 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю»(надалі -Наказ № 21), копія якого була надіслана відповідачам по справі, однак грошові кошти у розмірі 2 754, 06 грн., що були виплачені ОСОБА_1 до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідачами до теперішнього часу не повернені, наказ № 21 ними не оскаржувався.

Суд вважає, позовні вимоги по справі законними та приходить до висновку про задоволення вимоги щодо стягнення до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України 2 754,06 грн., виплачену як допомогу по безробіттю ОСОБА_1 Адже, голова правління приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» виніс наказ № 218/ос від 26.12.2011 про поновлення на колишній посаді ОСОБА_1 не добровільно, а у зв'язку із зверненням до суду першої інстанції, відкриттям провадження по справі та початком розгляду спору по суті.

Як вбачається із п. 1.3 та 1.3.7. статуту відповідача 1 затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 65 від 22.04.2011 Приватне акціонерне товариство «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту та має філії, одна з яких Красноперекопська, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Індустріальна 11-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачами в адміністративній справі є суб'єкти владних повноважень, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про стягнення заборгованості в сумі 2 754, 06 грн. з Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Згідно із ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Керуючись статтями 8 - 12, 71, 72, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості до Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»про стягнення коштів в сумі 2 754, 06 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»(02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська 37, ідентифікаційний код юридичної особи 04737111) на користь Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості ( р/р № 37178001000265 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код за ЄДРПОУ 20708600) суму у розмірі 2 754, 06 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 06 коп.), виплачену як допомога по безробіттю ОСОБА_1, поновленому на роботі у період перебування на обліку у центрі зайнятості.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.О. Іщук