Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-5611/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/29353/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Крамаренко Є. В.

представник відповідача Грембовський В. І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпрофбуд" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпрофбуд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київпрофбуд" (далі - ТОВ "Київпрофбуд") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року позов ТОВ "Київпрофбуд" задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року скасовано. У задоволені позовних вимог ТОВ "Київпрофбуд" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Київпрофбуд" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Київпрофбуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»за період з 07.05.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2010 року №545/23-10/35140714 та виявлені порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті якого занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 5292818,00 грн. та п.п. 7.4.1. та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3175698,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2010 року №0006372310/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2646409,00 грн., зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2646409,00 та №0006382310/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2117132,00 грн., зі сплати штрафних (фінансових) санкцій - 1058566,00 грн.

За наслідками оскарження ТОВ «Київпрофбуд» в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін та прийнято нові від 31.12.2010 року №0006372310/1 та №0006382310/1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Київпрофбуд" та ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" було укладено ряд договорів. Виконання зазначених договорів підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за відповідні періоди, довідками про вартість робіт, відповідними кошторисами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" виписало на адресу ТОВ "Київпрофбуд" податкові накладні, датовані листопадом, груднем 2007 року, січнем, лютим, березнем, квітнем, травнем, червнем, липнем, серпнем та вереснем 2008 року на загальну суму 12702761,52 грн., в тому числі ПДВ 2117131,92 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає правові засади встановлення та стягнення податку з прибутку підприємств є Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Київпрофбуд" є будівництво будівель, позивач має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на будівельну діяльність, що видана 02 липня 2007 року.

ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" також має ліцензію на будівельну діяльність, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, видану 13 жовтня 2006 року строком дії до 13 жовтня 2011 року.

Крім того, судам першої інстанції підтверджено, що позивач замовляв будівельні роботи у ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" з метою виконання договірних зобов'язань за договорами підряду на виконання будівельних робіт, укладених з ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", ТОВ "Віннер будівництво", ТОВ "Компанія "Європа-буд", ТОВ "Будівельна компанія "Місто", ПП "ІНАП буд" та ПП "Спецбудстандарт". На підтвердження реальності здійснених будівельних робіт позивач надав копії відповідних договорів підряду, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, кошторисів та фотознімки збудованих обєктів.

Також, судом першої інстанції досліджено, що господарські операції ТОВ "Київпрофбуд" з ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 2646 409,00 грн. є протиправним.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що придбання позивачем у ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" будівельних робіт безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Підпункт 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, які вимоги має містити податкова накладна.

Підпункт 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону .

Судом першої інстанції підтверджено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних на кожну поставку робіт (послуг); в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року у справі №2а-9173/10/2670 (К/9991/81953/11), яка вступила в законну силу, було підтверджено, що контрагент позивача ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" реально виконувало взяті на себе зобов'язання.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпрофбуд" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року -скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров