Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-439/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-439/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ремдизель»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, 3-ті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луриус», Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000097/2360 від 30.12.2011 p. та № 0000098/2360 від 30.12.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити його вимоги в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012 року -залишити без змін з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Торговий дім «Ремдизель»з питань фінансово-господарських відносин з TOB «Луриус»за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 16.12.2011 р. № 510/23-611/35251780, в якому зазначено, що позивачем було порушено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1, п. 138.2, ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139, п. 185.1 ст. 185 ПК України.

На підставі Акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомленя-рішення № 0000097/2360 від 30.12.2011 p., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств»на суму 106180 грн. за основним платежем та на 851 грн. за штрафними санкціями; № 0000098/2360 від 30.12.2011 p., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 92331 грн. та на 740 грн. за штрафними санкціями.

З вказаного Акту вбачається, що по суті висновки ДПІ та оскаржуванні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на поясненнях директора контрагента позивача (ОСОБА_4, протокол допиту свідка від 12.09.2011 р.) відносно того, що він не має відношення до діяльності TOB «Луриус».

При цьому, з постанови слідчого від 18.11.2011 р. про проведення перевірки позивача, вбачається, що саме у зв'язку з необхідністю перевірки обставин взаємодії зазначених підприємств, слідчий дав доручення на проведення документальної позапланової перевірки.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 19.05.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Луриус»(продавець) (в особі ОСОБА_4) укладено договір № 20 відповідно до якого продавець постачає, а покупець приймає та оплачує товари згідно умов договору.

Асортимент, кількість і ціна встановлюються та відображаються в видаткових накладних.

Передача товару здійснюється за видатково-прибутковими накладними або за специфікацією та оформленою довіреністю на одержання товару. Право власності на товар переходить з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформлення відповідним чином документів.

Відповідно до специфікації № 1 обумовлено поставку кілець поршневих 0210.12.003 (51 шт.) по ціні 78,40 грн. без ПДВ, кілець поршневих 0210.12.004 (90 штук) по ціні 78,48 грн. без ПДВ, кілець поршневих 0330.11.019-3 (3 штуки) по ціні 117 грн. без ПДВ, еспандерів Д67.08.044.00 (42 штуки) по ціні 17,64 грн. без ПДВ, пальців поршневих Д50.04.101сб (6 штук) по ціні 816,34 грн. без ПДВ, а всього обумовлено поставку на суму 20031,98 грн. з ПДВ 3338,66 грн.

Відповідно до специфікації № 2 обумовлено поставку втулок циліндру 6Д49.36.01.1 (44 штуки) по ціні 4825 грн. без ПДВ на загальну суму 254760 грн. з ПДВ - 42460 грн.

Згідно із специфікацією № 3 обумовлено поставку втулок 15М04.19сб ЗБ Згр (8 штук) по ціні 4700 грн., втулок 15М04.19сб ЗБ 4гр (2 штуки) по ціні 4700 грн., кільця 40Д.22.08 0грн. (221 штука) по ціні 113 грн., а всього обумовлено поставку продукції на суму 86367,60 грн. з ПДВ - 14394 грн.

Згідно із специфікацією № 4 обумовлено поставку кілець 11М07.94Б (7151032) (24 штуки) по ціні 301,80 грн. на загальну суму 8691,84 грн. з ПДВ - 1448,64 грн.

Згідно із специфікацією № 5 обумовлено поставку клапанів впуску з тарілкою 1М06-19сп (М04.07СП) (64 штуки) по ціні 558,60 грн., клапанів впуску з тарілкою 1М06-19сп (М04.08СП) (31 штука) по ціні 558,60 грн. без ПДВ, втулок циліндру 6Д49.36спч-1-01 (16 штук) по ціні 5350 грн. без ПДВ, а всього обумовлено поставку продукції на суму 166400,40 грн. з ПДВ - 27733,40 грн.

Згідно із специфікацією № 6 обумовлено поставку вал приводний Д49.123.2спч (4ВЦ50/12,020 сб) (7 штук) по ціні 500 грн. без ПДВ, направляючий клапан Д49.04.01.15зап (41 штука) по ціні 275 грн. без ПДВ, а всього обумовлено поставку продукції на суму 17730 грн.

З Акту перевірки вбачається, що зазначена специфікація залишена поза увагою ДПІ під час перевірки.

Окрім того, згідно Акту перевірки, позивачу видано податкові накладні усього на дати видачі видаткових накладних на загальну суму 553981,82 грн. з ПДВ на суму ПДВ - 92330,33 грн. (податкові накладні за травень 2011 року на суму ПДВ 45798,66 грн., за червень 2011 р. на суму ПДВ - 43576,64 грн., за серпень 2011 р. на суму ПДВ - 2955 грн.), які, як зазначено вище, ДПІ не бере їх до уваги у зв'язку з тим, що згідно пояснень директора TOB «Луриус»він не має відношення до підприємства. Копії цих податкових накладних залучено до матеріалів справи. Як вбачається з акту перевірки податкові накладні сформовані за фактом оформлення поставки продукції «перша подія».

Оплата з ПДВ проведена згідно з наявними у справі банківськими виписками: 05.07.2011 р. на суму 3500 грн., 11.07.2011 -207 500 грн., 28.07.2011 р. на суму 11900 грн.

При цьому, з декларацій з ПДВ TOB «Луриус», поданих до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за травень, червень, липень, серпень 2011 року вбачається декларування податкових зобов'язань та сум до сплати ПДВ до бюджету. При цьому, з додатку № 5 до декларації за травень 2011 року вбачається декларування податкових зобов'язань за відносинами з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ було надано податкову декларацію з податку на прибуток TOB «Луриус»в якій задекларовано адміністративні витрати у розмірі 21903 грн. до яких відповідно до п. 138.10.2. ПК України віднесено, крім іншого, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; інші витрати загальногосподарського призначення.

Щодо взаємовідносин ДП «Укрзалізничпостач»з позивачем відносно поставки продукції від позивача, ДП «Укрзалізничпостач»у поясненнях від 16.02.2012 р. № ЦХПЮ-30, зазначило, що кожна поставка з боку позивача була оформлена згідно з чинним законодавством, що підтверджується наявною на підприємстві первинною документацією. Отримані від позивача товари, як зазначає ДП «Укрзалізничпостач», в подальшому поставлялися на залізниці України, згідно з укладеними господарськими договорами, що також підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

В матеріалах справи присутні договір поставки № ЦХП-01-02011-01 від 13.04.2011 р. між ДП «Укрзалізничпостач»та позивачем, відповідно до якого сторони обумовили поставки запасних частин до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10. Умови поставки - СРТ (Інкотермс-200) - матеріальний склад ДП у м. Фастів.

З матеріалів справи вбачається, що специфікація до цього договору схвалена комітетом з конкурсних торгів ДП «Укрзалізничпостач»та завізована працівниками, відповідальними за відповідний напрямок роботи відносно операцій з поставки.

Окрім того, між ДП «Укрзалізничпостач»та позивачем укладено також договір № ЦХП-01 -00311-11 від 02.02.2011 року на поставку запасних частин до дизель-поїздів серії ДР1 на тому ж базисі поставки.

У взаємозв'язку з наведеним під час розгляду справи в суді першої інстанції, ДП «Укрзалізничпостач»було надано первинні документи за взаємовідносинами з позивачем за двома зазначеними договорами, у т.ч. видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні за період, що охоплює також періоди до спірного та після нього. При цьому, як вбачається з видаткових накладних та ТТН, вони містять відмітку Фастівського складу про отримання продукції як то і передбачено умовами договору та базисом поставки. В контексті підтвердження наявності у позивача складських ресурсів, позивачем також надано первинні документи щодо оренди складу у м. Берислав, Херсонської області площею 210 кв.м. у ВАТ «Бериславський машинобудівний завод», продукція якого поставлялась позивачем, зокрема, на ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод»на підставі договору від 17.01.2011 р. № 19/11006Т та на користь ДП «Укрзалізничпостач». Додатково, в контексті наявності транспортних можливостей у позивача, до матеріалів справи залучено платіжні документи та первинні документи, за якими здійснювалась оплата та оформлення надання транспортних послуг на користь позивача з боку TOB «Сілланіум», якого в наявних у справі ТТН, як і інші транспортні підприємства за відносинами з позивачем (TOB НВП «Транс Лок»; TOB «Макс-Транс-Сервіс»), визначено як перевізників продукції.

Загалом, як вбачається з матеріалів справи, як вхідні операції від контрагента позивача на позивача, так і вхідні та вихідні операції по позивачу по суті мали посередницький характер, тобто характер перепродажу продукції, де кінцевим отримувачем виступало ДП «Укрзалізничпостач»та інші підприємства.

У взаємозв'язку з наведеним позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, було надано деталізацію вхідних та вихідних операцій з придбання продукції в виглядів «Схеми руху товару», в якій деталізовано кожну вхідну операцію від TOB «Луриус»по кожній товарній позиції та подальший рух товару з визначенням номенклатури, кінцевого отримувача, базису поставки, реквізити первинних документів щодо подальшого руху продукції, відомості щодо чого ДПІ під час розгляду справи не спростовано.

Щодо правил формування починаючи з 2 кварталу 2011 року валових витрат, судова колегія зазначає , що порядок їх формування визначався з урахуванням наступних норм законодавства.

Згідно з п.п. 14.1.27. ПК України, витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36. ПК України).

Відповідно до п.п. 134.1.1. ПК України у розділі III ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ПК України (на час формування спірних сум валових витрат) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п.п. 138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.4. ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. В контексті наведеного п.п. 137.1. ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відносно правил формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Так, згідно з п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.202. ПК України під продажем (реалізацією) товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 188.1. ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

При цьому, згідно з п.п. 14.1.181 ПК України під податковим кредитом розуміється сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

Згідно з п. 201.1. ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках визначені цим пунктом обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним та в контексті документального оформлення та підтвердження проведення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, слід також зазначити, що до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Окрім того, згідно з частиною 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, наведені вище норми законодавства з питань формування валових витрат та податкового кредиту визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів / податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованим В Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Прим цьому, у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування валових витрат та податкового кредиту, слід додати, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Суд, у взаємозв'язку з наведеним, також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними.

Як вбачається з Акту перевірки, ДПІ визнає, що на час вчинення спірних операцій директором ТОВ «Луриус»в ЄДР значився ОСОБА_4, відомості щодо чого відповідно є достовірними в силу Закону, а отже наведені в акті перевірки відомості щодо показів цієї особи, не є належним та допустимим доказом не підписання первинних документів контрагента позивача цією особою, не є доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. аналіз операцій з подальшої реалізації продукції, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

При цьому судом враховується, що виходячи з наявних матеріалів відносно вхідних та вихідних операцій по позивачу стосовно придбання та продажу продукції, спірні операція по суті є операцією з перепродажу, проведення якої не заборонено законодавством та яка, при цьому, здійснювалась з метою отримання прибутку, що вказує на її пов'язаність, як і здійснених за нею витрат, з господарською діяльністю позивача.

Контрагент позивача, як визнається ДПІ, на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що виходячи з характеру спірної операції, яка по суті носила характер перепродажу продукції, відповідач не довів обсягу і кількості ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні та не довів недостатності керівника підприємства для організації проведення спірної операції.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, відсутність зв'язку спірних операцій та понесених за ними витрат з господарською діяльністю позивача, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Ремдизель» .

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби -відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.О. Шостак

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх