Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-11023/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11023/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 16022,48 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на момент звернення до центу зайнятості для отримання статусу безробітного, відповідач перебувала у трудових відносинах та отримувала дохід, -з огляду на що вважає, що сума виплаченого забезпечення гр. ОСОБА_3 має бути стягнута на його користь.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 06.04.2011 року відповідач зареєстрована в Солом'янському районному центрі зайнятості міста Києва як така, що шукає роботу. Наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 13.04.2011 року №НТ110413 відповідачу надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю з 13.04.2011 р. по 06.04.2012 р. та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 13.04.2011 року.

Згідно з наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 17.10.2011 року №НТ111017 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 14.10.2011 року та знято з обліку з 14.10.2011 року у зв'язку з працевлаштуванням безробітного.

Під час розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідачу, про що складено акт від 21.10.2011 р. №356, встановлено, що перебуваючи на обліку в службі зайнятості, відповідач одночасно перебувала в трудових правовідносинах з ТОВ «Володимир ЛТД»та отримувала дохід.

На підставі наказу, виданого позивачем у зв'язку з встановленням зазначених вище фактів, відповідачу було надіслано лист -повідомлення від 21.10.2011 р. №5929 з пропозицією повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 16022,48 грн. протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення.

Добровільно повернуто незаконно отриману допомогу по безробіттю відповідачем не було, що і стало підставою для звернення КМЦЗ до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у діях відповідача був відсутній умисел, що полягав у невиконанні нею обов'язків, покладених ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та фактично не відносилась до зайнятого населення.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду, виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, наказом ТОВ «Володимир ЛТД»від 31.03.2011р. №48-К відповідача звільнено з посади інженера з охорони праці за власним бажанням з 14.04.2011 року на підставі заяви ОСОБА_3 На зворотній стороні наказу від 31.03.2011 року ОСОБА_3 здійснено відмітку про ознайомлення з наказом без зазначення дати ознайомлення. Більше того, в табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_3 за квітень 2011 року зазначено про явку ОСОБА_3 на робоче місце з 01.04.2011 року по 14.04.2011 року, а згідно з інформацією, наданою Державною податковою службою України листом від 30.08.2012 року ОСОБА_3 у II кварталі 2011 року отримувала доходи від ТОВ «Володимир ЛТД»в розмірі 966,98 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що на момент звернення відповідача до центру зайнятості та надання їй статусу безробітної, ОСОБА_3 в розумінні ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»не була такою.

Згідно п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Із аналізу наведеного колегія суддів приходить висновку, що в день отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Володимир ЛТД», про що в порушення вимог ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» центр зайнятості не повідомила, а тому сума коштів, нарахована на випадок безробіття ОСОБА_3 підлягає стягненню з неї на користь Київського міського центру зайнятості.

Колегія суддів вважає також неправильним висновок суду першої інстанції про порушення ТОВ «Володимир ЛТД» строків розрахунку із відповідачем, визначених ст.116 КЗпП України, оскільки він є необґрунтованими та не підтверджується належними та допустимими доказами. Більше того, такий висновок суду суперечить доказам, що містяться в матеріалах справи, а саме: в матеріалах справи міститься розрахунковий листок за квітень 2011 року стосовно ОСОБА_3, з якого вбачається, що ТОВ «Володимир ЛТД»нарахувало ОСОБА_3 заробітню плату за період з 01.04.12 року по 14.04.12 року в розмірі 357,14 грн., компенсацію відпустки -609,84 грн., всього нараховано та виплачено 966,98грн.

Отже, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову Київського міського центру зайнятості.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 197 ч.1, 198, 202, 205, 207, 212, 245, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року скасувати.

Київському міському центру зайнятості адміністративний позов до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 незаконно отримані кошти в розмірі 16 022 (шістнадцять тисяч двадцять дві гривні) 48 коп. на користь Київського міського центру зайнятості.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.