Постанова

від 11.12.2012 по справі 26/370-59/319-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа№ 26/370-59/319-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача : Миронова Л. О. - представник за довіреністю № 215 від 03.12.2012

від відповідача: Синельніков М. О. - представник за довіреністю № ГО-11/403 від 27.12.2011

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012

у справі № 26/370-59/319-2012 (суддя Картавцева Ю. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» в особі Київської філії ПАТ АКБ «Індустріалбанк»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Шульга Юрій Миколайович

про стягнення 18 044,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 18 044,65 грн. за договором страхування кредитного портфелю банку № 17/003464021 від 17.08.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2012, повний текст якого підписаний 15.10.2012, у справі № 26/370-59/319-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обв'язку по виплаті страхового відшкодування у заявленій до стягнення сумі за умовами спірного договору.

Водночас суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні спірного договору (п. 6.1) сторони дійшли згоди, яка саме подія є страховим випадком, а тому, несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про його настання не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі № 26/370-59/319-2012 скасувати та відмовити в задоволенні позовної заяви позивача в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував при прийнятті рішення той факт, що оскільки позивач не виконав обов'язків, визначених пунктами 10.3.2, 10.3.6, 11.1.5 договору страхування, у встановлені в ньому строки, та не підтвердив факт настання збитків, згідно з умовами п. 6.1, 11.1.1 зазначеного договору та п. 4.3 Правил страхування, заявлені події не є страховими випадками.

Третя особа в жодне судове засідання представників не направила, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

17.08.2006 Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», правонаступником якого є позивач, як Страхувальник, та Закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», правонаступником якого є відповідач, як Страховик, уклали договір страхування кредитного портфелю банку № 17/0003464021 (далі Договір страхування), предметом якого є страхування ризиків позивача, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (Позичальниками) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між позивачем та Позичальниками (загальна кількість таких угод не обмежена) та зазначеними в Реєстрі кредитних угод (Додаток № 1 до Договору страхування).

Пунктом 4.4 Договору страхування визначено, що об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальниками суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на умовах позивача у відповідності з кредитним договором, укладеним між позичальником та позивачем, згідно з Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ «Індустріалбанк», затверджених протоколом правління від 05.07.2006 (далі Правила).

26.07.2007 третя особа як Позичальник та позивач як Банк уклали кредитний договір (фізичних осіб на споживчі цілі без застави) № KRCK/0300/307/07 (далі Кредитний договір), предметом якого є надання позивачем третій особі у користування кредитних коштів у розмірі 15 000 грн., під 9% річних зі строком надання кредиту до 25.07.2010.

31.07.2007 позивачем складений реєстр кредитних договорів за липень місяць 2007 (Додаток № 1 до Договору страхування), за номером 29 в якому значиться спірний Кредитний договір із зазначенням страхової суми в розмірі 16 005,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що третя особа своїх зобов'язань по поверненню кредиту та відсотків за користування ним за Кредитним договором не виконала, з огляду на що відповідач, в силу приписів Договору страхування, зобов'язаний сплатити на користь позивача страхове відшкодування в сумі 18 044,65 грн., яка становить заборгованість третьої особи перед позивачем станом на 31.07.2008.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позивач несвоєчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку та не виконав передбачені Договором страхування обов'язки, а тому відповідачем, згідно з п. 11.1.2 та п. 10.4.4. Договору страхування, правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Пунктом 4.3 Кредитного договору встановлено, що третя особа зобов'язується, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит в сумі не менш ніж 416,67 грн., сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання відповідно до графіку платежів, що зазначений в додатку № 1 до Кредитного договору, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа, в порушення своїх договірних зобов'язань перед позивачем, кредитні платежі не здійснювала, внаслідок чого рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 на задоволення вимог Банку з Шульги Ю.М. стягнуто 24 605,24 грн. заборгованості за Кредитним договором.

Як вбачається з наявних в матеріалах апеляційного провадження документальних доказів, на виконання зазначеного судового рішення 12.08.2008 видано виконавчий лист, який постановою ВДВС Бориспільського МРУЮ від 29.08.2008 повернуто Банку у зв'язку з відсутністю в третій особи майна, на яке можливо звернути стягнення.

Станом на дату оспорюваного рішення суду першої інстанції позивач свої майнові вимоги за рахунок боржника - третьої особи не задовольнив.

Згідно з п. 6.1 Договору страхування страховим випадком є невиконання або часткове невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування крудитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності Позичальника.

Під неплатоспроможністю Позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Як вбачається з Графіку платежів та визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки до Кредитного договору (далі - Графік платежів до Кредитного договору) (а.с.34-35 т.1), кредит третьою особою отриманий 26.07.2007. Перший платіж в сумі 585,16 грн. він мав внести 27.08.2007.

Розглядати порушення цього зобов'язання як страховий випадок в розумінні п. 6.1 Договору страхування, можна лише в тому разі, якщо третя особа прострочила своє зобов'язання щодо сплати цієї суми на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати, тобто по 25.09.2007 включно.

Починаючи з 25.09.2007, порушення третьою особою зобов'язання сплатити 27.08.2007 позивачу 585,16 грн. вважається страховим випадком.

Про факт порушення третьою особою зобов'язання 27.08.2007 сплатити позивачу 585,16 грн. як про страховий випадок позивач мав повідомити відповідача по 03.10.2007 включно.

Другий платіж, в сумі 680,91 грн., згідно з Графіком платежів до Кредитного договору третя особа мала внести 25.09.2007.

Відповідно, починаючи з 25.10.2007, порушення третьою особою цього зобов'язання вважається страховим випадком, про який позивач має зобов'язання повідомити відповідача в строк по 01.11.2007 включно.

Третій платіж, в сумі 667,05 грн., згідно з Графіком платежів до Кредитного договору третя особа мала внести 25.10.2007.

Відповідно, починаючи з 24.11.2007, порушення третьою особою цього зобов'язання вважається страховим випадком, про який позивач має зобов'язання повідомити відповідача в строк по 29.11.2007 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2007 відповідач отримав від позивача повідомлення від 30.10.2007 № 2593 (а.с.37-39 т.1), що станом на 30.10.2007 має місце порушення позичальниками умов кредитних договорів більше ніж 60 днів, в тому числі, третьою особою - на загальну суму 1936,72 грн. (три прострочені платежі за Кредитним договором).

Крім того, як вбачається з листа відповідача від 29.10.2007 вих. № 01-7/884 на адресу позивача (а.с.63 т.1), 02.11.2007 відповідач отримав від відповідача лист від 22.10.2007 № 2393 з повідомленням про виникнення страхового випадку, у відповідь на який, з посиланням на п. 11.1.1, п. 10.4.4, п. 11.1.2 Договору страхування, відповідач відмовився визнати подію, про яку йому повідомив позивач страховим випадком, і у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі відмовив.

Колегія суддів вважає таку відмову неправомірною з огляду на таке.

Згідно з п. 11.1.1 Договору страхування після настання страхового випадку, Страхувальник зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це Страховика.

Згідно з п. 10.4.4 Договору страхування Страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні Страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань.

Згідно з п. 11.1.2 Договору страхування несвоєчасне повідомлення Страхувальником Страховика про настання страхового випадку надає Страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що Страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку, або що відсутність у Страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Отже, право відмовити Страхувальнику у виплаті страхового відшкодування виникає у Страховика у випадку несвоєчасного повідомлення Страхувальником Страховика про настання страхового випадку лише за умови, якщо відсутність у Страховика відомостей про страховий випадок могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування»страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Частина 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» встановлює, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Зі змісту листа Верхового Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» слідує, що:

- виникають спірні питання стосовно застосування вимог п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК щодо неповідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, і створення йому в такий спосіб перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Наслідком невиконання страхувальником цього обов'язку є відмова страховика від здійснення страхової виплати відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК;

- відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку;

- у системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому. Сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Виходячи зі змісту вказаних норм, можна зробити висновок, що, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і що несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Відповідачем в обґрунтування відмови від виплати позивачу страхового відшкодування не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, яким чином несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку за Кредитним договором, вплинуло на його обов'язок сплатити страхове відшкодування по випадках, які сторонами Договору страхування визначені як страхові.

Отже, враховуючи, що при укладенні Договору страхування сторони дійшли згоди, яка саме подія є страховим випадком (п. 6.1), несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про його настання не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Інших підстав для відмови позивачу у страховому відшкодуванні відповідачем не наведено.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п. 8.2 Договору страхування, відповідальність відповідача за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу (за реєстром кредитних угод) і до повного погашення фізичними особами заборгованості по кредитним угодам, зазначеним в реєстрах.

Згідно з п. 10.5.3 Договору страхування Страховик зобов'язаний в повній мірі, відповідно до визначених у п. 11 цього договору страхування і Правилами та чинним законодавством України умов, провести виплату страхового відшкодування.

Отже, за умовами Договору страхування відповідач повинен був здійснити визначені умовами Договору страхування дії та сплатити страхове відшкодування за заявою вих. № 2393 від 22.10.2007 протягом 10-ти робочих днів з дати її отримання, проте, в порушення вимог закону та умов Договору страхування, свого зобов'язання не виконав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування визнаються судом справедливими та обґрунтованими.

Щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити таке.

Пунктом 5.2 Кредитного договору сторонами передбачено право позивача вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків, комісій і штрафних санкцій, направивши відповідну письмову вимогу третій особі, якщо третя особа не виконує умови Кредитного договору, та з боку третьої особи має місце затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць.

Листом № 548 від 31.01.2008 (т. 2 а.с. 58) позивач звернувся до третьої особи з вимогою щодо повного дострокового повернення кредиту в повному обсязі, сплати відсотків, та комісії.

Третя особа вимогу не виконала, гроші не повернула.

Зазначений факт підтверджується вищезгаданим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008.

Предметом Договору страхування є страхування ризиків позивача, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) позичальниками своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами.

Листом від 31.07.2008 № 2831 позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити страхове відшкодування в зв'язку з порушенням третьою особою Кредитного договору і наявністю станом на 31.07.2008 заборгованості перед позивачем в сумі 18 004,65 грн.

Як слідує з письмових пояснень позивача, наданих на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2012, заявлена до стягнення сума становить суму заборгованості третьої особи за період з 27.08.2007 по 31.07.2008 і складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 000 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 1 244,65 грн., та заборгованості за комісією в сумі 1 800 грн., всього 18 004,65 грн.

Проте, згідно з п. 10.6.2 Договору страхування, страховик несе фінансову відповідальність по договору страхування в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно Реєстрів).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що:

- страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку (ч. 1);

- страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (ч. 2);

- страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету) (ч. 3);

- розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством (ч. 4).

З підписаного сторонами реєстру кредитних договорів за липень місяць 2007 (Додаток № 1 до Договору страхування) слідує, що сторонами погоджено, що страховою сумою за спірним Кредитним договором є сума 16 005 грн.

Отже, враховуючи, що в реєстрі кредитних договорів за липень місяць 2007 (Додаток № 1 до Договору страхування) сторони погодили, що страховою сумою за спірним страховим випадком є сума 16 005 грн., відповідно до приписів законодавства відповідач має сплатити позивачеві саме цю суму.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що спірне страхове відшкодування в сумі 16 005 грн. відповідачем позивачу не виплачене.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 16 005 грн. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі № 26/370-59/319-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 16 005 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі № 26/370-59/319-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі № 26/370-59/319-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі № 26/370-59/319-2012 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, буд. 39 Д, ідентифікаційний код 13857564) в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 21665873) страхове відшкодування в сумі 16 005 (шістнадцять тисяч п'ять) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 160 (сто шістдесят) грн. 05 коп. та 209 (двісті дев'ять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 26/370-59/319-2012.

Повний текст постанови складено: 17.12.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.