Рішення

від 13.01.2009 по справі 17/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/116

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.01.09 р.                                                                                                       Справа № 17/116                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  «Дейв Експрес», м. Житомир,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні перевезення», м. Донецьк,

про  стягнення 28'415,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Барановська М.В. – довіреність;

від відповідача: Легостаєва М.І.- довіреність;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю  «Дейв Експрес», звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні перевезення» з позовом про стягнення 28'415,91 грн., у тому числі: на відшкодування заподіяного матеріального збитку – 26'213,41 грн. через пошкодження автомобіля та причепа до нього та пені за порушення терміну оплати вартості перевезення – 2'202,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови п. 4.7 договору № 37 від  19.10.2007р., ст. 10 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», вчиненої 19.05.1956р. у м. Женева (далі – «КДПВ»), експертні висновки.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення збитків заперечує повністю, вважаючи відсутність власної вини у пошкодженні автомобіля та причепа до нього. В частині вимог щодо пені відповідач погоджується частково у сумі 197,26 грн., посилаючись на вимоги пунктів 5.1, 5.2 згаданого договору в редакції протоколу розбіжностей.

Розгляд справи був закінчений 29.12.2008р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.01.2009р. для підготовки рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2007р. сторонами був підписаний договір № 37 (далі – «Договір»). Договір був підписаний з протоколом розбіжностей до нього (т. 1 а.с. 11-15). Згідно п. 1.1 Договору відповідач доручає замовленнями, а позивач приймає та організовує за винагороду в інтересах експедитора та за його рахунок замовлені ним міжміські та міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом. Перевезення вантажів здійснюються у відповідності до умов КДПВ, законодавчих норм України та факс – замовлень.

Згідно вимог Договору відповідач направив позивачу замовлення на перевезення вантажу фарби та розчинника з Німеччини до України. замовлення було прийнято позивачем до виконання. У зв'язку з чим 20.02.2008р. позивач за вантажною накладною CMR (т.1 а.с. 17) прийняв від відправника - «Dresdner Lackfabrik novatic GmbH & Co.KG» (Німеччина) фарбу та розчинник, розміщених у 31 палеті, для перевезення на адресу одержувача – ВАТ «Запоріжтрансформатор» (Україна).

Перевезення було здійснено на умовах КДПВ. Вартість перевезення, обумовлена сторонами, склала 3'000,00 Євро за курсом НБУ на день завантаження (тобто – 22'534,11 грн. з ПДВ)

Згідно вимог ч. 1 ст. 8 КДПВ приймаючи вантаж, перевізник перевіряє, зокрема, зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Згадана вантажна накладна не містить будь-яких застережень з боку перевізника щодо неякісної пошкодження вантажу чи його упаковки або неправильного його розміщення. Відтак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КДПВ – слід визнати, що вантаж та його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу позивачем; а також те, що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містились у вантажній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача під час в'їзду на територію України водієм було встановлено витікання рідини з відсіку, де був розміщений вантаж. При прибутті до місця розвантаження у присутності представників сторін та експерта Запорізької торгово-промислової палати було встановлено:

- 31 палет №№ 1-13, 15-32 – без механічних пошкоджень та видимих дефектів;

- 1 палет № 14 з наявними слідами під мочення та витікання вмісту упаковок на дно автофургона. При відкритті цього палету виявлено, що вміщені у ньому 13 банок – цілі та без видимих дефектів; 5 банок – з наявною однією наскрізьною тріщиною довжиною 9-13мм у куті на днищі кожної банки з частково витікаючим вмістом; 1 банка – з наявною однією наскрізьною тріщиною довжиною 14мм у куті на днищі з повністю витікши вмістом. нестача вантажу склала 72,50 літрів.

          Все вищезазначене було відображено в акті – експертизи № И-63 від 07.03.08р. (т. 2 а.с. 29-33). За тим-самим актом механічне пошкодження банок з повністю або частково витікши розчинником, відбулося до постачання на склад вантажоодержувача.

          Внаслідок витікання розчинника автомобіль та напівпричеп позивача були пошкоджені. Вартість відновлюваного ремонту транспортних засобів, виходячи з висновків автотоварознавчої експертизи №№ 42 та 43/1 від 12.03.08р. і 18.03.08р. (т. 1а.с. 24-38) склала 25'333,41 грн. Цю сума та вартість проведення автотоварознавчої експертизи – 880,00 грн. позивач вимагає стягнути з відповідача у якості відшкодування завданих останнім збитків.

З посиланням на звіт сюрвейєра ТОВ «Екліс», Хилюк І.А. (т. 2 а.с.48-51), позивач стверджує, що витікання розчинника з пошкоджених банок сталося через неякісну упаковку товару, а саме – банок, в яких містився розчинник. Однак, з таким твердженням суд погодитись не може і вважає його передчасним та необґрунтованим, виходячи з наступного. Як зазначено у звіті згадані тріщини на банках з розчинником виникли через занадто тонкість та неякісність металу, з якого були вироблені ці банки. До такого висновку сюрвейєр дійшов виходячи з «…характеру та локалізації пошкодження банок та відсутність зовнішніх механічних впливів…». При цьому, будь-яких фізико-хімічних досліджень, які б свідчили про невідповідність металу будь-яким стандартам якості; впливу розчинника на метал та залежність можливості чи не можливості зберігання у цих банках відповідного розчинника від товщини стінок металу банок здійснено не було. До того ж звіт сюрвейєра не може вважатися експертним висновком.

За ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч. 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є одним з видів господарських санкцій як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання.

Виходячи з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України  та ст. 224 Господарського кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду.

У відповідності з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  а також  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною.

Крім того, необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків  за загальними правилами є:

-          протиправність поведінки особи;

-          збитки, як результат протиправної поведінки;

-          причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

-          вина  особи, що заподіяла збитками;

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У якості підстави для стягнення з відповідача збитків позивач посилається на умови п. 4.7 Договору. Однак за диспозицією цієї норми відповідач має відшкодовувати позивачу завдану шкоду у разі пошкодження транспортного  засобу під час виконання вантажно-розвантажувальних робот. Проте, ні матеріали справи, ані пояснення представників сторін не підтверджують того, що пошкодження транспортного засобу позивача сталося саме під час виконання вантажно-розвантажувальних робот. Навпаки, надані сторонами докази свідчать, що зазначене пошкодження відбулось під час перевезення вантажу.

Посилання позивача на ст. 10 КДПВ також не може бути прийнято судом, адже згадана норма стосується відповідальності вантажовідправника, з яким позивач уклав договір перевезення, що підтверджується вантажною накладною CMR. Вантажовідправником за згаданим перевезенням був не відповідач, а «Dresdner Lackfabrik novatic GmbH & Co.KG». доказів, підтверджуючих прийняття відповідачем прав та обов'язків вантажовідправника сторони суду не надали.

Виходячи з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, яка передбачає загальні підстави та обставини відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на наведене, оцінивши в сукупності представлені докази, суд вважає що, позивачем не доведені необхідні умови цивільно-правової відповідальності відповідача, у тому числі протиправність поведінки відповідача щодо порушення договірних зобов'язань та його вини в пошкодженні транспортних засобів позивача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками

Вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 189,01 грн.  з огляду на те, що:

-          п. 5.2. Договору в редакції протоколу розбіжностей сторони домовились про можливість стягнення з відповідача у разі несвоєчасної оплати ним вартості перевезення пені у розмірі 0,3% від простроченої суми, але не більш ніж подвійної облікової ставки НБУ;

-          п. 5.1 сторони передбачили обов'язок відповідача оплатити вартість перевезення впродовж 10 днів з моменту надання йому оригіналу CMR та рахунку;

-          оригінал CMR відповідач отримав 29.04.08р., відтак – мав сплатити позивачу залишок вартості перевезення 12'534,11 грн. до 09.05.08р. включно;

-          ця сума була сплачена лише 02.06.08р., у зв'язку з чим пеня має бути сплачена відповідачем за період з 10.05.08р по 02.06.08р. у сумі 189,01 грн.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82-85, ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні перевезення» (83096, м. Донецьк, вул.. Куйбишева, 131, ЄДРПОУ 35098500, р/р 2600800131388 в ЗАТ «ОТП банк», МФО 335775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Дейв Експрес» (10007, м. Житомир, вул.. Київське шосе, 143а, ЄДРПОУ 22053439, р/р 2600630000018 у ЖФ АКБ «Форум», МФО 311841) пеню – 189,01 грн.; на відшкодування витрат по сплаченому держмиту – 01,89 грн., на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 0,78 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

               Суддя