Рішення

від 10.01.2009 по справі 9/204

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/204

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.01.09 р.                                                                                                       Справа № 9/204                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Даніско Україна”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м.Макіївка

про стягнення 23 775грн.47коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Даніско Україна”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м.Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 23 775грн.47коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 19 332грн.16коп., пені в розмірі 2 430грн.07коп. та інфляційних витрат в розмірі 2 013грн.24коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договори №6 від 01.01.2007р., №6 від 01.01.2008р., видаткові накладні № .-00410/02 від 10.04.2007р., № .-00426/05 від 28.04.2007р., № .-00529/03 від 29.05.2007р., № .-00531/02 від 31.05.2007р., № .-00604/07 від 04.06.2007р., № .-00711/07 від 11.07.2007р., № .-00723/02 від 23.07.2007р., № .-00000211 від 24.04.2008р., № .-00000274 від 26.05.2008р., № .-00000401 від 25.07.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей НБМ №774919 від 28.07.2007р., видаткову накладну (повернення) №СП-0000004 від 20.05.2008р., акт звірки взаєморозрахунків від 05.08.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою господарського суду від 19.11.2008р., заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №504595 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м.Макіївка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

25.12.2008р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог б/н та дати, відповідно з якою останній просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 9 372грн.16коп., пеню в розмірі 2 363грн.33коп. та інфляційні витрати в розмірі 2 006грн.14коп.

Таким чином, позивачем зменшено розмір позовних вимог.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

01.01.2007р. та 01.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Даніско Україна”, м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м.Макіївка укладені договори №6, відповідно з якими продавець (позивач) зобов`язується систематично, окремими партіями поставляти покупцеві (відповідачу) харчові добавки виробництва „Danisco” (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати та оплатити товар в терміни та на умовах, передбачених у цьому договорі (п.1.1 договорів).

За твердженням позивача, на виконання умов договорів останнім протягом 2007-2008рр. на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 42 372грн.16коп., що підтверджується видатковими накладними № .-00410/02 від 10.04.2007р., № .-00426/05 від 28.04.2007р., № .-00529/03 від 29.05.2007р., № .-00531/02 від 31.05.2007р., № .-00604/07 від 04.06.2007р., № .-00711/07 від 11.07.2007р., № .-00723/02 від 23.07.2007р., № .-00000211 від 24.04.2008р., № .-00000274 від 26.05.2008р., № .-00000401 від 25.07.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „отримал(а)” та печаткою підприємства, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей НБМ №774919 від 28.07.2007р. (копія зазначеної довіреності додана до матеріалів справи), у зв`язку з чим суд вважає, що товар прийнятий відповідачем без заперечень.

На сплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури № .-00410/02 від 10.04.2007р., № .-00000239 від 24.04.2008р., № .-00711/07 від 11.07.2007р., № .-00604/06 від 04.06.2007р., № .-00723/02 від 23.07.2007р., № .-00531/02 від 31.05.2007р., № .-00000432 від 25.07.2008р., № .-00000303 від 26.05.2008р., № .-00529/05 від 29.05.2007р., № .-00428/01 від 28.04.2007р.

Пунктом 2.2 договорів встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити вартість кожної партії товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з моменту отримання товару (видаткової накладної).

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 8 425грн.00коп. (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок), та згідно видаткових накладних (повернення) №СП-0000004 від 20.05.2008р., №СП-0000008 від 22.10.2008р., №СП-0000007 від 22.10.2008р. здійснив повернення товару на суму 24 575грн.00коп. (копії зазначених накладних залучені до матеріалів справи), у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 9 372грн.16коп.

Крім того, після здійснення повернення товару, 09.12.2008р. між сторонами укладено двосторонній акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається , що згідно договорів №6 від 31.01.2007р. та №6 від 31.01.2008р. за ТОВ „Фабрика морозива „Старт плюс” існує заборгованість в розмірі 9 372грн.16коп. Враховуючи те, що вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств, суд вважає, що сторони погодили, що поставка продукції здійснювалась на підставі договорів.

В процесі розгляду справи, 15.12.2008р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога про погашення заборгованості в розмірі 9 372грн.16коп. Однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договорами виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції; а відповідач всупереч вимогам договору, не здійснив повну та своєчасну оплату товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 9 372грн.16коп.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи суд ухвалами від 10.12.2008р., 25.12.2008р. зобов'язати відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на видатковій накладній (повернення) №СП-0000004 від 20.05.2008р., на видаткових накладних № .-00410/02 від 10.04.2007р., № .-00426/05 від 28.04.2007р., № .-00529/03 від 29.05.2007р., № .-00531/02 від 31.05.2007р., № .-00604/07 від 04.06.2007р., № .-00711/07 від 11.07.2007р., № .-00723/02 від 23.07.2007р., № .-00000211 від 24.04.2008р.,  № .-00000274 від 26.05.2008р., № .-00000401 від 25.07.2008р., та стосовно наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей НБМ №774919 від 28.07.2007р.

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 9 372грн.16коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Даніско Україна”, м.Київ в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 372грн.16коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату партії товару покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) суми за кожен день прострочення без застосування п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2 363грн.33коп. за період прострочення з 31.05.2007р. по 22.10.2008р. (з урахуванням кожної конкретної накладної та часткових оплат і повернення товару).

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи прострочення оплати продукції, суд вважає, що зазначена сума пені не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2 363грн.33коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 2 006грн.14коп. за період прострочення з 31.05.2007р. по 22.10.2008р. (з урахуванням кожної конкретної накладної та часткових оплат і повернення товару).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що зазначена останнім сума не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Даніско Україна”, м.Київ в частині стягнення суми індексу інфляції в розмірі 2 006грн.14коп. підлягають задоволенню.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог обумовлено поверненням товару відповідачем, яке здійснене до подання позовної заяви до суду, тому судові витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Даніско Україна”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м.Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 13 741грн.63коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 9 372грн.16коп., пені в розмірі 2 363грн.33коп. та інфляційних витрат в розмірі 2 006грн.14коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” (за адресою: вул.Автотранспортна, 5, м.Макіївка, Донецька область, 86155, р/р 26002301528029 в Центрально-міському відділенні Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області, МФО 334516, код ЄДРПОУ 31948604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Даніско Україна” (за адресою: вул.Фрунзе, 1-3, блок С, офіс 22, м.Київ, 04080, р/р 2600468742 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33548609) суму основного боргу в розмірі 9 372грн.16коп., пеню в розмірі 2 363грн.33коп., інфляційні витрати в розмірі 2 006грн.14коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 137грн.42коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 68грн.20коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 10.01.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя