Ухвала

від 19.11.2012 по справі 2/47

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 листопада 2012 р. № 2/47

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Малетича М.М. суддів:Козир Т.П. Кота О.В. Заріцької А.О. Панової І.Ю. розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.07.2012 у справі№ 2/47 за позовом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до 1. Управління земельних ресурсів у Київській області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, 2. Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", 3. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 за участюпрокуратури провизнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення ділянок до земель запасу сільської ради за заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруФізичної особи -підприємця ОСОБА_6 до 1. Управління земельних ресурсів у Київській області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 2. Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", 3. Горенської сільської ради Києва-Святошинського району Київської області за участюпрокурора про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення ділянок до земель запасу сільської ради

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі

№ 2/47 позовні вимоги Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задоволено частково, визнано недійсними державні акти на право власності серії ЯЖ № 232944, серії ЯЖ № 232949, серії ЯЖ № 232948, серії ЯЖ № 232947, серії ЯЖ № 232946, серії ЯЖ № 232945, серії ЯЖ № 232943, серії ЯЖ № 232944 від 31.05.2008 року на земельні ділянки: площею 0,1697га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0036; площею 0,0278га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0034; площею 0,3394га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0064; площею 0,3892га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0063; площею 1,0531га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0067; площею 1,1828га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0065; площею 6,7823га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0066, видані товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" на підставі ухвали господарського суду Київської області від 28.01.2008 року у справі № 182/12б-98/3/14/18 та повернуто зазначені земельні ділянки до земель запасу та у розпорядження Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності від 31.05.2008 року серії ЯЖ № 232950 на земельну ділянку площею 8,4927га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0035, виданий товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" на підставі ухвали господарського суду Київської області від 28.01.2008 року у справі № 182/12б-98/3/14/18. У іншій частині у задоволенні заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2012, рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2011 року у справі № 2/47 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову та заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.07.2012 у справі № 2/47, в якій просить скасувати зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заяву з посиланням на ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.05.2012 у справі № К/9991/9779/11, від 26.03.2008 у справі № К-3784/07, постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2011 у справі № 5020-1/144, від 30.11.2010 у справі № 59/219-09, від 02.11.2010 у справі № 30/315-36/72, від 13.12.2011 у справі № 4/164, від 26.04.2010 у справі № 3/291, від 03.03.2011 у справі № 18/027-09, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 2а-1646/10/1070 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2007 у справі № 30/3а-06 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 2/47 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 02.07.2012 у справі № 2/47, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення ділянок до земель запасу сільської ради з огляду на встановлені обставини справи про те, що ухвала про затвердження мирової угоди господарського суду Київської області від 28.01.2008 у справі № 182/126-98/3/14/18 про визнання боржника банкрутом, якою передано у власність відповідача-2 єдиний майновий комплекс колективного сільськогосподарського підприємства агрокомбінату "Бучанський" та на підставі якої видані спірні державні акти на право власності на земельні ділянки, є чинною.

Водночас, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2012 у справі № К/9991/9779/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційного інстанції щодо задоволення позову про визнання протиправними дії посадових осіб відділу земельних ресурсів по виготовленню, реєстрації та видачі державних актів на право власності на землю, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а саме, що ухвала господарського суду Київської області від 28.01.2008 у справі

№ 182/126-98/3/14/18, яка була пред'явлена до виконання відділу земельних ресурсів міста Ірпінь, не відповідає вимогам щодо виконавчого документа.

У постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2011 у справі № 5020-1/144, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна із чужого незаконного володіння у зв'язку з тим, що набуття права власності обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Морський-1" на підставі державного акта на земельну ділянку площею 0,43 га, розташовану у місті Севастополі, суперечить положенням статті 116, частини першої статті 127 і статей 128 та 134 Земельного кодексу України, оскільки відсутні докази укладення відповідачем договору купівлі-продажу в ході перевірки проведеної прокуратурою, встановлено відсутність розпорядження міської державної адміністрації про передачу відповідачу-1 у власність земельної ділянки.

У постанові від 30.11.2010 у справі № 59/219-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема того, що спірний державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі якого за третьою особою-1 було оформлено право власності на земельну ділянку, не відповідав вимогам пункту 2.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і прав постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (в редакції наказу Державного комітету України по земельним ресурсам від 29.12.2003 № 322 так і в редакції наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 16.03.2009 № 133), оскільки вказаний акт підписаний лише однією особою - начальником Управління земельних ресурсів у Дергачівському районі Харківської області Желішкевичем В.Й. Крім того, видача спірного державного акта відбулась з порушенням норм чинного законодавства України, були допущені під час складання даного акту порушення, що свідчить про те, що він є недійсним з моменту його видачі. Також суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволені вимог прокурора про зобов'язання повернути земельну ділянку державі в особі Дергачівської районної державної адміністрації, оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем-3 та ділянка знаходиться у володінні останнього, а відповідач-1 не має у своєму розпорядженні спірної ділянки.

У постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2010 у справі № 30/315-36/72, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання права власності на земельну ділянку, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, зокрема того, що відповідачі не заперечують та не спростовують права власності позивача на спірну земельну ділянку, заперечення відповідачів стосуються необхідності дотримання позивачем певної процедури розроблення технічної документації для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку при зміні організаційно-правової форми позивача.

У постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі № 4/164, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення місцевого господарського суду в частині визнання права власності на земельні ділянки, з огляду на те, що позивач належними та допустимим доказами не довів свого права власності на спірні земельні ділянки. А саме, судом апеляційної інстанції не встановлено факту передачі СТОВ "Батьківщина" спірних земельних ділянок у власність (рішення зборів, статут), та не встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою про оформлення земельних ділянок, де знаходиться його нерухомість в порядку статті 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, натомість ним встановлено, що позивач оформив право оренди на спірні земельні ділянки по договору оренди від 27.12.2007 строком на 49 років.

У постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі № 18/027-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про визнання державного акту на право власності на землю недійсним, виходячи з встановлених попередніми інстанціями обставин справи про те, що оспорюваний державний акт порушує права та обов'язки позивача як власника нерухомого майна та особи, яка у встановленому законом порядку, набула право на оренду спірної земельної ділянки і фактично перешкоджає позивачу у реалізацію цього права.

В ухвалі від 26.03.2008 у справі № К-3784/07 Вищого адміністративного суду України, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про скасування рішення сільської ради про передачу до земель запасу сільської рад земельних ділянок, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що саме в результаті реорганізації позивача відбувся перехід майнових прав та обов'язків до правонаступників та Горенської сільської Ради відповідно до вимог земельного законодавства, що були чинними на момент передачі.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов судів касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суди касаційної інстанції виходили з різних фактичних обставин справи.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2010 у справі № 3/291, яку додано до заяви, скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому відповідна постанова не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII 2 ГПК України, і на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги в якості доказів неоднакового застосування норм матеріального права постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 2а-1646/10/1070 та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2007 у справі № 30/3а-06, на які посилається заявник, оскільки до судових рішень, на які у

відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення судів апеляційних інстанцій.

З огляду на зазначене відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 2/47 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи № 2/47 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ.Малетич СуддіТ.Козир О.Кот А.Заріцька І.Панова KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)