Постанова

від 08.11.2012 по справі 5013/331/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа № 5013/331/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Капацин Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Мет Торг" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 у справі № 5013/331/12 господарського суду Кіровоградської області за позовомпрокурора Кіровоградського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Україна Мет Торг" третя особа:казенне підприємство "Кіровгеологія" Геологорозвідувальна експедиція № 37 простягнення 11 526,11 грн.,

за участю представників прокуратури - Ходаківський М.П., позивача:не з'явились, відповідача:Тертична В.П., третьої особи:не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 року прокурор Кіровоградського району Кіровоградської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області з позовом, в якому просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Мет Торг" 804,65 грн. заборгованості по орендній платі з урахуванням її індексації за жовтень 2011 року та 10 721, 46 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна.

Під час розгляду заявлених позовних вимог прокурор заявою від 29.05.2012 відмовився від позову, просив припинити провадження у справі, проте позивач підтримав позов в частині стягнення 10 721, 46 грн. неустойки, а від вимог про стягнення 804,65 грн. орендної плати з урахуванням індексації та 3 % річних також відмовився.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області 10 721, 46 грн. неустойки, в частині стягнення 804,65 грн. орендної плати з урахуванням індексації провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, прийнятими у даній справі, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, просить рішення обох інстанцій скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами, 17.10.2005 позивач - РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області як орендодавець уклав з відповідачем - орендарем - договір оренди індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) (надалі - договір), за умовами якого позивач передає через казенне підприємство "Кіровгеологія" Геологорозвідувальна експедиція № 37 (балансоутримувача), а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: будівлі та споруди прирейкової бази ГРЕ № 37, що знаходяться за адресою: м. Кіровоград вул. Мурманська 3, вартістю 260 179 грн. без ПДВ для виробничої діяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що умови договору сторонами неодноразово змінювались і уточнювались, шляхом укладення додаткових угод, і остаточно погоджено строк його дії до 30.09.2011, та п. 10.10 додаткової угоди від 05.12.2008 передбачено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Судами з'ясовано, що відповідач у зв'язку з припиненням орендних правовідносин в листі від 30.09.2011 просив балансоутримувача (ГРЕ-37) скласти акт прийому-передачі орендованого майна та прийняти майно згідно з умовами п. 2.4 договору з 01.10.2011, після чого, 01.10.2011 відповідач за актом прийому-передачі від 01.10.2011 через балансоутримувача повернув орендоване майно. Вказаний акт підписаний представником відповідача і балансоутримувача 01.10.2011.

Посилаючись на те, що підписання акту прийому-передачі орендованих приміщень представником позивача 08.11.2011 свідчить про те, що відповідач прострочив час повернення майна, прокурор подав до суду відповідний позов, обґрунтований положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України та умовами договору, за якими орендар за таке порушення своїх зобов'язань має сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна.

Приймаючи рішення про задоволення вимог про стягнення неустойки, господарські суди виходили з того, що оскільки сторонами договору є позивач та відповідач, тому акт приймання-передачі майна набуває юридичної сили тільки після його підписання уповноваженими представниками саме цих осіб, тобто, дійшли висновку, що майно всупереч умовам договору повернуто позивачу 08.11.2011.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів обох інстанцій, з огляду на таке.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, шляхом його виконання, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), при цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наслідком припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Пунктом 10.9 додаткової угоди від 05.12.2008 до договору сторонами -позивачем та відповідачем погоджено, що у разі припинення договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Враховуючи, що обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та наявні матеріали справи достеменно свідчать про те, що фактично майно вибуло з користування відповідача 01.10.2011, після підписання відповідного акту, відтак саме з цього часу між сторонами припинились договірні відносини оренди, тому у позивача відсутні підстави для стягнення неустойки.

При цьому, саме по собі недоведення відповідачем факту надсилання позивачу листа з проханням прийняти орендоване майно та підписати акт в сукупності з доказами своєчасного фактичного повернення майна його балансоутримувачу, тобто доказами припинення правовідносин між сторонами, не є переконливою підставою для притягнення орендаря, який належним чином виконав свій обов'язок, до відповідальності, встановленої ст. 785 Цивільного кодексу України та договором саме за користування майном після спливу строку дії договору.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій дійшли до протилежного висновку про те, що недотримання орендарем порядку залучення представників орендодавця до процедури повернення орендованого майна його балансоутримувачу, як це і передбачено договором, свідчить про наявність підстав для стягнення заявленої суми неустойки, оскаржені судові рішення, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягають скасуванню.

Проте, зважаючи на те, що помилковість правової позиції господарських судів пов'язана з неправильним застосуванням норм матеріального права, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для передачі справи на новий розгляд, та на підставі всебічно встановлених обставин справи вважає за можливе в межах повноважень, передбачених ст. 111 11 Господарського процесуального кодексу України, прийняти нове рішення про відмову в позові з огляду на його недоведеність та безпідставність.

Керуючись ст. ст. 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2012 у справі № 5013/331/12 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Борденюк Є.М. Капацин Н.В.